Історії про Дунка і Ейєгона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Історії про Дунка і Егга
Автор Джордж Реймонд Ричард Мартін
Назва мовою оригіналу Tales of Dunk and Egg
Країна Flag of the United States.svg США
Мова англійська
Серія Пісня льоду й полум'я
Жанр епічне фентезі
Видавництво
Публікація 1998 — по даний час

«Історії про Дунка і Егга» (англ. Tales of Dunk and Egg) — серія новел відомого американського письменника і сценариста Джорджа Реймонда Річарда Мартіна із циклу романів епопеї «Пісня льоду й полум'я». Станом на 2010 рік вийшло три новели: «Мандрівний лицар» («Межовий лицар»), «Вірний меч» («Присяжний лицар») і «Таємний лицар»[1]). Історії пов'язані з пригодами Дунка (в новелах ще називається Сер Дункан Високий, легендарний лицар — згодом Лорд-командувач Королівської гвардії) і Егга (згодом короля Ейгона V Таргарієна — прозваного Ейгоном Неймовірним), які почалися з їх зустрічі вісімдесят дев'ять років до подій основного циклу епопеї, і продовжувались тривалий період часу. Автор вказав, що буде ще кілька історій, які знаходяться в роботі і повинні закінчитися коронацією Ейгона.

Мандрівний лицар[ред.ред. код]

«Мандрівний лицар» («Межовий лицар», «Заплотний лицар») (англ. The Hedge Knight) — перша новела із серії. Вперше опублікована 25 серпня 1998 року в антології «Легенда» під редакцією Роберта Сільверберга.

Мандрівний лицар — лицар, який не мав у своїй власності ні замків, ні земель. Основним видом його доходів була тимчасова служба у лордів (як правило великих землевласників), які утримували бойові загони для захисту своїх володінь, вирішення військових конфліктів між сусідами-землевласниками і виконання військових обов’язків накладених на них Королем. Як правило у межові лицарі йшли збіднілі лорди, чи молодші сини лордів, які не мали права на наслідування власності.

"Мандрівний лицaр - це нaйбільш спрaвжній серед усіх лицaрів. Інші лицaрі служaть лордaм, які утримують їх, aбо від яких вони отримaли свої землі, a от ми служимо тaм, де бaжaємо, тим людям, в чию спрaву ми віримо… Кожний лицaр клянеться зaхищaти слaбких тa невинних, aле ми дотримуємось своїх клятв нaйкрaще." - Джордж Мартін.

Мандрівний лицар, сір Арлан з Пеннітрі, помер в холодну дощову ніч. Його зброєносець, якого сір Арлан напередодні посвятив у лицарі, кремезний молодий хлопець на ім'я Дункан, ховає його і віддає йому останній моральний борг, читаючи над могилою молитву. Після деяких роздумів, Дунк вирішує продовжити свою подорож в Ешфорд і взяти участь у турнірі, як лицар. Він бере собі кольчугу і меч сіра Арлана, а також його обладунки, трьох коней і трохи грошей. У таверні він зустрічає хлопчика з голеною головою на ім'я Егг, який пропонує стати його зброєносцем. Попри те, що Дунк, називаючи себе сір Дункан Високий, повинен був мати зброєносця, він відкидає цю пропозицію. Егг таємно слідує за ним, щоб попасти в Ешфорд. Під враженням яке здійснює на нього хлопчик, Дунк погоджується прийняти його в якості свого зброєносця на майбутній турнір.

У Ешфорді, Дункан продає одного зі своїх коней, щоб купити нову кольчугу в місцевого коваля. Крім того, він подружився з сіром Стефоном Фоссовеєм і його зброєносцем і двоюрідним братом, Раймуном Фоссовеєм. Дунк звертається до кількох лицарів з проханням підтвердження його лицарства яке надав йому сір Арлан, але всі вони відмовляються, тому що ніхто з них не може пригадати сіра Арлана. Несподівана допомога приходить від самого принца Бейлора Таргарієна, він пригадує сіра Арлана і ручається за Дункана, порадивши йому поміняти герб на щиту сіра Арлана на новий, свій власний. Дівчина із дорнійського лялькового театру, на ім'я Тансель, намалювала йому новий герб. Дунк перший день змагань провів серед простолюдинів, з Еггом на своєму плечі, спостерігаючи за змаганнями. Після кількох видовищних поєдинків, бої закінчилися після ганебного вчинку принца Ейріона Таргарієна, який вбив коня сіра Хамфрі Хардінга, який падаючи попав під коня, що бився в передсмертній агонії, і зламав ногу.

А вночі, коли Дункан йшов у намет Фоссовеїв, його догнав Егг і повідомив, що лялькарку Тансель, яку він зустрів раніше, б'є принц Ейріон. Дунк кинувся на її захист і вдарив Ейріона в обличчя. Королівська стража заарештовує Дунка. Егг називає себе братом Ейріона, принцом Ейгоном. Дунка звинувачують у нападі на принца Ейріона і викрадені принца Ейгона (Егга) і присуджують йому божий суд, «випробування сімох», в ході якого потерпілий, тобто принц Ейріон із шістьма своїми товаришами повинен вступити в бій з кривдником (вданому випадку Дункан) і шістьма його товаришами. За принца Ейріона виступили три лицарі королівської гвардії, його брат — принц Дейрон, його батько — принц Мейкар і сір Стефон Фоссовей. За Дункана Високого виступили лицарі Робін Раслінг, брати Бісберрі і Хамфрі Хардинг, Ліонель Баратеон, Раймун Фоссовей і останнім несподівано приєднався сам принц Бейлор, рідний брат принца Мейкара і дядько «винуватця» поєдинку принца Ейріона.

Ввечері напередодні поєдинку до Дунка несподівано прийшов принц Дейрон (учасник поєдинку), званий також «п'яницею». Він розказує Дунку свій лиховісної сон, в якому він бачив Дунка з поверженим мертвим драконом, символом дому Таргарієнів, і запевняє, що його сни завжди збуваються.

Чотирнадцять лицарів вистроїлися в дві лінії, по сім з різних сторін турнірного поля. Дунк стояв проти принца Ейріона. При першому зіткненні він одержав поранення в бік, при другому — був збитий з коня, але під час бою на землі Дунк перемагає принца, який запросив пощади. Після цього по правилам бій припинився. До Дунка підійшов принц Бейлор і поздоровив з перемогою, але коли з принца зняли пошкоджений шолом, то виявили в нього на потилиці жахливу рану, після чого принц впав і помер. Віщий сон Дейрона справдився.

Принц Мейкар зустрівся з Дунком після похоронів брата. Він сказав, що це його булава вбила Бейлора. Він виразив жаль про поведінку свого сина Ейріона і запропонував Дунку поступити до нього на службу, а його найменший син Ейгон буде в нього зброєносцем. Дунк відмовляється і пропонує щоб його син, принц Ейгон послужив йому зброєносцем як заплотному лицарю.

Мандрівний лицар Дункан Високий і його зброєносець Яйк вирушили в мандри Вестеросом. Їх шлях лежав в Дорн

Українською некомерційний переклад здійснено у 2008 році[2].

Вірний меч[ред.ред. код]

«Вірний меч» («Присяжний лицар») (англ. The Sworn Sword) — друга новела із серії. Вперше опублікована у 2003 році в антології «Легенди ІІ», під редакцією Роберта Сільверберга. По матеріалам новели 20 червня 2007 року був випущений перший комікс[3].

Таємничий лицар[ред.ред. код]

«Таємничий лицар» (англ. The Mystery Knight ) — третя новела із серії. Вперше опублікована в березні 2010 року в антології «Воїни» під редакцією Джорджа Мартіна і Гарднера Дозайса.

Дім Таргарієнів у часи «Мандрівного лицаря»[ред.ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рейніс
 
 
 
ЕЙГОН I Завойовник (1-37)
 
 
 
Вісенія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ЕЙНІС I (37-42)
 
 
 
МЕЙГОР І Жорстокий (42-48)
 
 
 
Яіна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДЖЕЙХЕЙРІС I Миротворець (48-103)
 
 
 
Алісанна Добра Королева
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
?
Дім Аррен
 
 
 
ВІЗЕРІС І (103-129)
 
 
 
? Дім Хайтауер
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рейніра Таргарієн
 
 
 
ЕЙГОН II (129-131)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ЕЙГОН III (131-157)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВІЗЕРІС II (171-172)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДЕЙРОН I (157-161)
 
БЕЙЛОР I (161-171)
 
Дейна
 
 
 
(Аегон IV) ЕЙГОН IV (172-184)
 
 
 
 
Нейріс Еймон Лицар-Дракон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Деймон Блекфайр
 
Ейгор Ріверс Злий Клинок
 
Брінден Ріверс Кривавий Ворон
 
Шира Сістар
 
 
Мерія Мартелл
 
ДЕЙРОН II Добрий (184-209)
 
Дейнеріс
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ейгон Блекфайр
 
Еймон Блекфайр
 
Деймон Блекфайр
 
 
БЕЙЛОР Брейкспер (Зломи Спис)
 
(Аеріс) ЕЙРІС I (209-221)
 
Ейлінор
 
Рейгел
 
МЕЙКАР I (221-233)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Валлар
 
 
Матеріс
 
Дейрон
 
 
Ейріон
 
Ейємон Мейстер «Нічного Дозору»
 
(Аегон-Егг) ЕЙГОН V 233-259
 
Рей
 
Дейла
 
 

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]