Італо Бальбо

Італо Бальбо італ. Italo Balbo
Італо Бальбо
Прапор Генерал-губернатор Італійської Лівії Прапор
1 січня 1934 — 28 червня 1940
Попередник:	посада заснована
Наступник:	Родольфо Граціані
Прапор Міністр авіації Італії Прапор
12 вересня 1929 — 6 листопада 1933
Прем'єр-міністр:	Беніто Муссоліні
Попередник:	Беніто Муссоліні
Наступник:	Беніто Муссоліні
Прапор Член Великої фашистської ради Прапор
15 грудня 1922 — 28 червня 1940
Прапор Член Палати депутатів Італії Прапор
24 травня 1924 — 2 березня 1939
Прапор Головнокомандувач Чорносорочечників Прапор
1 лютого 1923 — 31 жовтня 1924
Ім'я при народженні:	італ. Italo Balbo
Народження:	6 червня 1886(1886-06-06) Феррара, Італія
Смерть:	28 червня 1940(1940-06-28) (54 роки) Тобрук, Італійська Лівія
Поховання:	Орбетелло
Національність:	італієць
Країна:	Королівство Італія
Релігія:	деїзм
Освіта:	Флорентійський університет
Ступінь:	лауреат
Партія:	Національна фашистська партія
Шлюб:	Емануель Флоріо
Діти:	троє
Військова служба
Роки служби:	1915—1940
Рід військ:	Чорносорочечники Королівська авіація
Звання:	Маршал авіації
Битви:	Перша світова війна Друга світова війна  • Північноафриканська кампанія
Нагороди:	Кавалер Золотої медалі «За військову доблесть» (Італія) Кавалер Срібної медалі «За військову доблесть» (Італія) Кавалер Срібної медалі «За військову доблесть» (Італія) Кавалер Бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія) Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії Орден німецького орла Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912 Кавалер Великого хреста ордена Пія IX Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами
Медіафайли у Вікісховищі

І́тало Ба́льбо (італ. Italo Balbo; 6 червня 1896, Феррара, Королівство Італія — 28 червня 1940, Тобрук, Італійська Лівія) — італійський військовий та політиний діяч, близький соратник Беніто Муссоліні, один із засновників та лідерів чорносорочечників, маршал авіації (від 13 серпня 1933 року), міністр авіації Італії та генерал-губернатор Італійської Лівії, постійний член Великої фашистської ради як один із лідерів Маршу на Рим.

Ранні роки

Італо Бальбо народився 1896 року у Феррарі. З дитинства Італо вирізнявся на фоні ровесників великою політичною активністю та у віці 14 років навіть брав участь у повстанні в Албанії під керівництвом Річчіотті Гарібальді (сина національного героя Італії Джузеппе Гарібальді).

Перша світова війна

Коли Італія вступила в Першу світову війну на стороні Антанти, Італо вступив добровольцем до італійської армії та служив на фронті у 8-му альпійському полку. 16 жовтня 1917 року Бальбо добровольцем відправився на льотну підготовку. За декілька днів після цього італійська армія була розбита у битві при Капоретто. Пізніше Бальбо повернувся на фронт та очолив штурмовий взвод у складі 7-го альпійського полку. Героїчно проявив себе у битві при Вітторіо-Венето.

За проявлену у війні мужність та хоробрість був нагороджений бронзовою та двома срібними медалями, отримав звання капітана.

Післявоєнний період

Після завершення Першої світової війни Італо продовжив навчання у Флорентійському університеті, яке почав ще до війни. Здобув освіту юриста, здобув ступінь із соціальних наук за дисертацію «Економічноі та соціальноі погляди Джузеппе Мадзіні», написану під керівництвом історика Нікколо Роділоко.

Пізніше Бальбо повернувся до Феррари, де працював у банку. У 1920 році вступив до масонської ложі Феррари, проте покинув її 18 лютого 1923 року, адже всього за три дні Велика фашистська рада заборонила членам Національної фашистської партії бути членами масонських лож.

Політична діяльність

У 1921 році Бальбо вступив до новоствореної Національної фашистської партії, у якій доволі швидко дослужився до секретаря феррарського відділу партії. Італо організував декілька загонів чорносорочечників, які займалися зриванням мітингів та страйків соціалістів, атаками на комуністів тощо. До 1922 року Італо вже був одним із лідерів партії та став одним із Квадрумвірів, які очолили Марш на Рим.

Після того, як Беніто Муссоліні сформував новий уряд, Бальбо став одним із засновників Великої фашистської ради та її постійним членом як один із Квадрумвірів. 1924 року Бальбо став головнокомандувачем сквадристів, 1925 року — заступником міністра національної економіки.

Авіація

6 листопада 1926 року Бальбо був призначений державним секретарем у справах авіації, попри наявність у нього лише невеликого досвіду служби в авіації. Тому він пройшов інтенсивний курс льотної підготовки, ознайомившись з основами авіаційної справи, та розпочав будівництво Королівських ВПС Італії. 19 серпня 1928 року йому було присвоєно звання генерала авіації, а 12 вересня 1929 року Бальбо став міністром авіації.

Саме цей історичний період характеризувався підвищеним інтересом світової спільноти до аеронавтики. Сам Бальбо зробив значний внесок у розвиток цієї галузі, очоливши два трансатлантичні перельоти флотилій гідропланів.

Перший переліт відбувся наприкінці 1930 року, коли 12 гідропланів здійснили переліт від Італії до Бразилії, де йому вручили Золоту авіаційну медаль ФАІ.

Другий переліт тривав із 1 липня до 12 серпня 1933 року. 24 гідроплани вилетіли з Риму та здійснили переліт за маршрутом Рим — Амстердам — Деррі — Рейк’явік — Картрайт — Шедіак — Монреаль — Озеро Мічиган. В честь даної події Муссоліні подарував місто Чикаго колону з Остії, яка й нині прикрашає собою парк міста. Влада Чикаго перейменував колишню «7-му вулицю» в «Бальбо драйв» і влаштував великий парад на честь генерала. Франклін Рузвельт запросив Бальбо на обід та вручив йому Хреста льотних заслуг. Під час виступу в Медісон-Сквер-Гарден перед італійськими іммігрантами Бальбо сказав: «Гордіться тим, що ви італійці! З приходом до влади Муссоліні закінчилася ера приниження!» Після повернення Італо до Риму 12 серпня 1933 року йому було присвоєно звання маршала авіації.

Після повернення до Італії Бальбо запропонував своє бачення реорганізованої італійської армії. Він виступав за те, щоб армія була скорочена до двадцяти дивізій, з яких було б десять моторизованих, п’ять альпійських і п’ять бронетанкових, усі добре оснащені, навчені та підготовлені для десантної війни, тоді як флот мав би три дивізії морської піхоти. Ідея Бальбо полягала в тому, що армія мала б стати експедиційною силою, яка могла б швидко переміщатися морем або навіть потягом. Однак така пропозиція була відкинута через фінансову складову, оскільки потребувала б безпрецедентного збільшення оборонного бюджету.

Лівійський період

Італо Бальбо в Триполі, 1934

7 листопада 1933 року Бальбо був призначений генерал-губернатором Італійської Лівії. Муссоліні вважав, що маршал відкриє для Італії нові перспективи на теренах Африки (дуче планував захоплення Камеруну та створення сухопутного коридору, який поєднував би Камерун із Лівією, що мало б стати початком нової наддержави). Прямим завданням Бальбо було відстоювати інтереси Італії щодо територій, які відносилися до «сірої зони» (території, що ведуть до озера Чад від Туммо на заході та від Куфри на сході до Судану). Однак призначення генерал-губернатором Лівії було фактичним вигнанням з вищих ешелонів влади у Римі, адже Муссоліні вважав Бальбо загрозою як через його славу, так і, що більш важливо, через його близькі стосунки з кронпринцом Умберто.

У 1935 році у зв'язку із загостренням Абіссинської кризи Бальбо почав готувати плани нападу на Єгипет і Судан. Коли Муссоліні чітко заявив про свої наміри щодо захоплення Ефіопії, погіршилися відносини між Італією та Великобританією. Великобританія посилила свій флот у регіоні, а також свої військові сили в Єгипті. Бальбо думав, що, якщо Британія вирішить закрити Суецький канал, італійські військові транспорти не зможуть дістатися до Еритреї та Сомалі. Вважаючи, що запланована атака на Абіссінію буде зруйнована, Бальбо попросив підкріплення в Лівії. 7-ма дивізія чорносорочечників і 700 літаків були негайно відправлені з Італії до Лівії.

До 1 вересня 1935 року Бальбо таємно розгорнув італійські війська вздовж кордону з Єгиптом, проте, зрештою, Муссоліні відхилив надто амбітний план Бальбо напасти на Єгипет і Судан.

Друга світова війна

У 1939 році, після німецького вторгнення до Польщі, Бальбо відвідав Рим, щоб висловити своє невдоволення щодо підтримки Муссоліні Гітлера. Бальбо був єдиним високопоставленим фашистом, який публічно критикував цей аспект зовнішньої політики Муссоліні. Він стверджував, що Італія повинна вступити в союз зі Сполученим Королівством, але мало хто звертав увагу на такі думки маршала. Коли Бальбо повідомили про офіційний союз Італії з нацистською Німеччиною, він вигукнув: «Ви всі закінчите, чистячи німцям черевики!»

На момент вступу Італії у війну, Бальбо був генерал-губернатором Лівії та головнокомандувачем італійських військ у Північній Африці. Він був відповідальним за планування вторгнення в Єгипет. Після капітуляції Франції Бальбо зміг перекинути значну живої сили та техніки 5-ї італійської армії на туніському кордоні до 10-ї армії на єгипетському кордоні. Хоча він висловлював багато занепокоєнь щодо дій Муссоліні та маршала П’єтро Бадольо, начальника штабу в Римі, Бальбо планував розпочати вторгнення до Єгипту 17 липня 1940 року.

Смерть

28 червня 1940 року Бальбо летів літаком до лівійського аеродрому Тобрук. Незадовго до його прибуття аеродром атакували британські літаки. Італійські протиповітряні батареї, що захищали аеродром, побачивши літак Бальдо, помилково прийняли його за ворожий і відкрили по ньому вогонь, коли він намагався приземлитися. Внаслідок цього літак був збитий, а весь екіпаж та всі пасажири загинули.

Почувши про смерть Бальбо, головнокомандувач Королівських ВПС на Близькому Сході Артур Лонгмор наказав літаку, який спеціально був відправлений для польоту над італійським аеродромом, щоб скинути вінок, висловити наступне повідомлення:

Королівські військово-повітряні сили Британії висловлюють свої співчуття у зв’язку зі смертю генерала Бальбо – великого лідера та бравого льотчика, знайомого мені особисто, якого доля поставила по інший бік барикад.

Тіло Італо Бальбо було поховане біля Триполі 4 липня 1940 року. У 1970 році останки Бальбо були повернуті до Італії та поховані в Орбетелло сім'єю Бальбо після того, як Муаммар Каддафі погрожував знищити італійські кладовища в Триполі.

Джерела

• Di Scala, Spencer (2004). Italy: From Revolution to Republic, 1700 to the Present. Boulder, CO: Westview Press ISBN 0-8133-4176-0
• Kelly, Saul (2002). The Lost Oasis: The Desert War and the Hunt for Zerzura. Westview Press ISBN 0-7195-6162-0
• Taylor, Blaine (1996). Fascist Eagle: Italy's Air Marshal Italo Balbo. Montana: Pictorial Histories Publishing Company ISBN 1-57510-012-6