Італійська Лівія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
італ. Libia Italiana
араб. ليبيا الإيطالية
Lībyā al-Īṭālīya
Італійська Лівія
колонія Італії[1]
1934 – 1943
Прапор Герб
Прапор Герб
(1940-1943)
Розташування Лівії
Італійська Лівія у 1941 році:
Столиця Триполі
Мови італійська (офіційна)
лівійська арабська, берберські мови, домарі
Релігії іслам, коптське православ'я, юдаїзм, католицизм
Форма правління колоніальна адміністрація
Монарх
 - 1934-1943 Віктор Емануїл III
Генерал-губернатор
 - 1934-1940 Італо Бальбо
 - 1940-1941 Родольфо Граціані
 - 1941 Італо Гарібольді
 - 1941-1943 Етторе Бастіко
 - 1943 (в.о.) Джованні Мессе
Історія
 - Об’єднання Триполітанії та Киренаїки 1 січня 1934
 - Прибережні райони частина метрополії Італії 9 січня 1939
 - Кінець італійського правління 13 травня 1943
 - Відступлена Італією 10 лютого 1947[a]
Площа
 - 1939[2] 1 759 541 км2
Населення
 - 1939[2] 893 774 осіб
     Густота 0,5 осіб/км² 
Валюта італійська ліра
Попередник
Наступник
Flag of Italy (1861–1946).svg Італійська Киренаїка
Flag of Italy (1861–1946).svg Італійська Триполітанія
Британська військова адміністрація (Лівія) Flag of the United Kingdom.svg
Французька військова адміністрація у Феццані Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg
Сьогодні є частиною Лівія Лівія
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Італійська Лівія

Італійська Лівія (італ. Libia Italiana; араб. ليبيا الإيطالية‎, Lībyā al-Īṭālīya) — італійська колонія, яка існувала 1934—1943, на терені сьогоденної Республіки Лівії.

Історія[ред. | ред. код]

Розширення італійської Лівії:
   території, передані Османською імперією в 1912 році
   території, передані Францією в 1919 році
   район Куфра завойований у 1919 та 1931 роках[b]
   території, передані Британією в 1926 році
   території, передані Британією в 1934 році
   території, передані Францією в 1935 році

У результаті, італійсько-турецької війни (1911—1912) територія сьогоденної Лівії перейшла під владу Італії, яка створила свою колонію, Італійську Північну Африку. У 1927, були виділені Киренаїка і Триполітанія, а у 1934 вони були об'єднані в Лівію. Італійці запроваджували італіанізацію тубільців в Лівії.

Після окупації Італією Триполі в 1911 спалахнуло повстання в країні на чолі з національним героєм Лівії, Омар Мухтар. Для придушення повстання Беніто Муссоліні відрядив Родольфо Граціані, який очолив лівійські збройні сили. Повстанці розгорнули боротьбу в Джебель-Ахдар у Киренаїки, спротив тривав до 1935. З метою придушення повстання італійці в Лівії створили концентраційні табори, в яких затримали в загальній складності 125 000 чоловік, головним чином чоловіків, які могли співпрацювати з повстанцями. Незважаючи на ситуацію в країні продовжувалася політика переселення італійців, в 1940-х роках в Лівії було близько 110000 італійців, які становили 12 % від загальної чисельності населення.

Під час Другої світової війни Лівія стала місцем боїв між військами союзників і країнами осі. Після війни, Італія відмовилася від прав на Лівію, яка спочатку потрапила під управління Великої Британії (Триполітанія та Киренаїки) і Франції (Феццан). У 1951 році, за рішенням ООН, Лівія стала незалежною країною на чолі з королем Ідрисом I.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Chapin Metz, Hellen. Libya: A Country Study. Washington: GPO for the Library of Congress, 1987.
  • Del Boca, Angelo. Gli italiani in Libia. Vol. 2. Milano, Mondadori, 1997.
  • Sarti, Roland. The Ax Within: Italian Fascism in Action. Modern Viewpoints. New York, 1974.
  • Smeaton Munro, Ion. Through Fascism to World Power: A History of the Revolution in Italy. Ayer Publishing. Manchester (New Hampshire), 1971. ISBN 0-8369-5912-4
  • Taylor, Blaine. Fascist Eagle: Italy's Air Marshal Italo B
  • Tuccimei, Ercole. La Banca d'Italia in Africa, Foreword by Arnaldo Mauri, Collana storica della Banca d'Italia, Laterza, Bari, 1999.
  • Taylor, Blaine. Fascist Eagle: Italy's Air Marshal Italo Balbo. Montana: Pictorial Histories Publishing Company, 1996. ISBN 1-57510-012-6


Нотатки[ред. | ред. код]

  1. Італійське правління закінчилося в 1943 році окупацією Лівії союзниками; його de jure кінець був в 1947 році з підписанням Паризького договору.
  2. Територія була предметом суперечок щодо прав власності між Італією та Великою Британією, і вона була офіційно завойована Італією в 1931 році

Примітки[ред. | ред. код]

  1. HISTORY OF LIBYA. HistoryWorld. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 22 лютого 2011. 
  2. Istat (December 2010). I censimenti nell’Italia unita I censimenti nell’Italia unita Le fonti di stato della popolazione tra il XIX e il XXI secolo ISTITUTO NAZIONALE DI STATISTICA SOCIETÀ ITALIANA DI DEMOGRAFIA STORICA Le fonti di stato della popolazione tra il XIX e il XXI secolo. Annali di Statistica. XII 2: 269. Архів оригіналу за 3 серпня 2014. Процитовано 24 грудня 2013.