Італійська Лівія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Libia Italiana
Італійська Лівія
1911 – 1943
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Лівії
Лівія у 1940
зеленим: Територія анексована Італією
Світло зеленим: Лівійський Сахарський терен
Темно-зеленим: Інші італійські володіння і окуповані території
Чорним: Королівство Італія
Столиця Триполі
Мови італійська, арабська
Релігії Римо-Католицька Церква, Іслам
Форма правління колонія
Історія
 - Засновано 1911
 - Ліквідовано 1943
Попередник
Наступник
Flag of Italy (1861–1946).svg Італійська Керенаїка
Flag of Italy (1861–1946).svg Італійська Триполітанія
Flag of Italy (1861–1946).svg Італійська Північна Африка
Триполітанія Flag of the United Kingdom.svg
Киренаїка Flag of the United Kingdom.svg
Феццан Flag of France.svg

Італійська Лівія — італійська колонія, яка існувала 1934—1943, на терені сьогоденної Республіка Лівія.

Історія[ред.ред. код]

У результаті, італійсько-турецької війни (1911—1912) територія сьогоденної Лівії перейшла під владу Італії, яка створила свою колонію, Італійську Північну Африку. У 1927, були виділені Киренаїка і Триполітанія, а у 1934 вони були об'єднані в Лівію. Італійці запроваджували італіанізацію тубільців в Лівії.

Після окупації Італією Триполі в 1911 спалахнуло повстання в країні на чолі з національним героєм Лівії, Омар Мухтар. Для придушення повстання Беніто Муссоліні відрядив Родольфо Граціані, який очолив лівійські збройні сили. Партизани розгорнули боротьбу в Джебель-Ахдар у Киренаїки, спротив тривав до 1935. З метою придушення повстання італійці в Лівії створили концентраційні табори, в яких затримали в загальній складності 125 000 чоловік, головним чином чоловіків, які могли співпрацювати з партизанами. Незважаючи на ситуацію в країні продовжувалася політика переселення італійців, в 1940-х роках в Лівії було близько 110000 італійців, які становили 12 % від загальної чисельності населення.

Під час Другої світової війни Лівія стала місцем боїв між військами союзників і країнами осі. Після війни, Італія відмовилася від прав на Лівію, яка спочатку потрапила під управління Англії (Триполітанія та Киренаїки) і Франції (Феццан). У 1951 році, за рішенням ООН, Лівія стала незалежною країною на чолі з королем Ідрисом I.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Chapin Metz, Hellen. Libya: A Country Study. Washington: GPO for the Library of Congress, 1987.
  • Del Boca, Angelo. Gli italiani in Libia. Vol. 2. Milano, Mondadori, 1997.
  • Sarti, Roland. The Ax Within: Italian Fascism in Action. Modern Viewpoints. New York, 1974.
  • Smeaton Munro, Ion. Through Fascism to World Power: A History of the Revolution in Italy. Ayer Publishing. Manchester (New Hampshire), 1971. ISBN 0-8369-5912-4
  • Taylor, Blaine. Fascist Eagle: Italy's Air Marshal Italo B
  • Tuccimei, Ercole. La Banca d'Italia in Africa, Foreword by Arnaldo Mauri, Collana storica della Banca d'Italia, Laterza, Bari, 1999.
  • Taylor, Blaine. Fascist Eagle: Italy's Air Marshal Italo Balbo. Montana: Pictorial Histories Publishing Company, 1996. ISBN 1-57510-012-6


Примітки[ред.ред. код]