Італійське вино

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виноградники регіону Ланге

Італія виготовляє більш ніж 5 мільйонів літрів вина на рік, і таким чином, є світовим лідером з виробництва (близько 20% світового обсягу), щороку конкуруючи з іншим гігантом виноробстваФранцією.

Історія[ред. | ред. код]

Грецькі поселенці почали культивацію виноградної лози близько 800 р. до н.е. Греки нарекли Італію «Oenotria» - тобто, «країна вина». З тих пір вино було нерозривно пов’язане з італійською історією, починаючи з оргій поколінь римських імператорів. Римський філософ і письменник Пліній ще у першому сторіччі н.е. запропонував у своїх творах перші поняття виноробства, методи вибору кліматичних умов та парування вина з їжею, багато з яких є актуальними і сьогодні.

Незважаючи на поважну історію в сучасному світі до відносно недавнього часу світова репутація італійського вина була дуже негативна. Вино Італії було синонімом дешевого простого продукту з дуже нестабільною якістю. За винятком небагатьох відомих типів вин — К'янті, Вальполічела, Бароло, Асті (ігристе) — Італія пасла задніх щодо якості вина.

Тим не менш, кліматичні умови і тисячолітні традиції виноградарства дозволяють Італії виробляти неперевершені вина. Країна має також великий потенціал для подальшого розвитку.

Остаточна стабілізація винарної індустрії була досягнута лише у 1970-х роках, значною мірою завдяки грантам ЄС сільськогосподарському сектору.

Регуляторна система[ред. | ред. код]

Акцизна марка вина категорії DOCG

Значною мірою у гармонії з системами інших членів ЄС, Італійська класифікація вин складається з чотирьох щабелів (у порядку зниження якості і ціни):

  • Denominazione di Origine Controllata e Garantita (DOCG) – найвища категорія якості італійського вина. Окрім вимог наступної за якістю категорії DOC, DOCG також вимагає аби вино було розлито у пляшки в регіоні його виготовлення і аби воно пройшло процедуру дегустації у Міністерстві Сільського Господарства, про що свідчить номерна марка на кожній пляшці.
  • Denominazione di Origine Controllata (DOC) – категорія запроваджена у 1960 році як аналог французького Apellation d’Origine Contrlolee (AOC) і регламентує географічну зону походження вина, дозволені сорти винограду, мінімальний вміст алкоголю. Категорія також може встановлювати методи винифікації та період витримки. Сьогодні існує близько 250 DOC у Італії.
  • Indicazione Geografica Tipica (IGT) – вино географічного походження – категорія впроваджена у 1992 році як аналог французького Vin de Pays. Категорія містить менше вимог і тому переважно використовуюється на півдні Італії, де історично досить небагато вин із сталою репутацією якості. Деякі великі виробники свідомо маркують свої, навіть високоякісні і дорогі вина, як IGT для гнучкішого експериментування з виробничими методами та сортами вживаного винограду.
  • Vino da Tavola – столове вино найнижчої якості. Вина цієї категорії не можуть мати на етикетці зони виробництва (тобто виноград може походити з будь-якого регіону Італії), року врожаю або сорту винограду. Величезні обсяги вина цієї категорії продаються в індустріальних цілях для подальшого купажу у межах ЄС та на експорт.

Маркування[ред. | ред. код]

Майже всі італійські вина категорій DOC та DOCG мають назви одного з трьох типів:

  • географічні назви – походять від місцевостей, міст або селищ, таких як Бароло, Тауразі, Колліо.
  • сорт винограду та місцевість або поселення – наприклад: Барбера д'Асті, Монтепульчіано д'Абруццо
  • історичні назви, які походять з римських часів, наприклад, К'янті, Вальполічела.

Інші терміни[ред. | ред. код]

  • Класіко (Classico) – вживається для позначення історичного регіону, до його розширення у 1950-1960-х роках, коли великі обсяги експорту модного на той час італійського вина спонукали виноградарів значно збільшувати посадки за межами традиційних місцевостей, доволі часто, зі значним зниженням якості вина. Звідси К’янті та К’янті Классіко та інші.
  • Різерва (Riserva) – термін, який не означає зазвичай жодного поліпшення якості та вживається для вин, які мають трохи більшу витримку.
  • Пассіто (Passito) – вина, виготовлені з винограду, що його було підсушено для більшої концентрації цукру та ароматів. Червоні пассіто – єдині у світі натуральні солодкі червоні вина.

Визначні регіони виноробства[ред. | ред. код]

П'ємонт[ред. | ред. код]

П'ємонт

Чи не найвизначніший регіон виноробства в Італії. П'ємонт має найбільші площі виноградників у країні в категорії DOC та DOCG (загалом 50 апелясьонів — більш ніж в будь-якому іншому регіоні Італії). Цей північно-західний регіон країни був до об'єднання Італії частиною Савойського Королівства, і досі зберігає культурні зв'язки із Францією. Найважливішими апелясьонами є:

  • Бароло («італ. Barolo DOCG») — виробляє одне з найкращих світових вин, на 100 % з винограду сорту Неббіоло. Винам Бароло притаманні надзвичайно виразні таніни, аромати троянди, шкіри, дьогтю, сушених фруктів та довгий складний післясмак.
  • Барбареско («італ. Barbaresco DOCG») — «молодший брат» Бароло, вина якого, які теж на 100 % виготовлені з Неббіоло, колись не мали таких складних та багатих смакових характеристик, як Бароло, сьогодні демонструють таку ж якість, та продаються за такими ж високими цінами.
  • Гаттінара («італ. Gattinara DOCG») — виноробна зона розташована навколо однойменного муніципалітету у провінції Верчеллі, виробляє вино, яке повинно містити не менше 90 % винограду Неббіоло.
  • Гемме («італ. Ghemme DOCG») — виноробна зона розташована навколо однойменного муніципалітету у провінції Новара, виробляє вино, яке повинно містити не менше 85 % винограду Неббіоло, 15 % інших місцевих сортів[1].
  • Роеро («італ. Roero DOCG») — теж є джерелом вин з винограду Неббйоло, але з менш виразними танінами.
  • Барбера («італ. Barbera d'Asti DOCG», «італ. Barbera d'Alba DOC» та «італ. Barbera del Monferrato DOCG») — хоча Неббйоло є «монархом» п'ємонтських вин, виноград іншого червоного сорту — Барбера — народжує якісні вина з м'якими танінами, високою кислотністю та ароматами вишні.
  • Гаві («італ. Gavi DOCG») — вина цього регіону виготовляються з винограду білого сорту Кортезе. Вони є легкими, з нотами солодких фруктів, добре пасують до страв з морепродуктів.
  • Асті («італ. Asti DOCG») виробляє багато ігристих вин, більшість з них солодкі, з винограду сортів Мускат (білі) та Бракетто (червоні).
  • Дольчетто («італ. Dolcetto d'Acqui DOC», «італ. Dolcetto d'Alba DOC», «італ. Dolcetto d'Asti DOC», «італ. Dolcetto di Ovada DOC») — вина цих виноробних зон виробляються з однойменного сорту винограду — легкі збалансовані червоні вина, споживаються зазвичай без тривалої витримки.
  • Ланге («італ. Langhe DOC») — велика за площею виноробна зона у провінції Кунео. Виробляють червоні, рожеві та білі сухі вина, а також червоні та білі вина «італ. passito». Вина можуть бути як купажними так і моносортовими. Для виробництва використовуються різноманітні сорти винограду, як місцеві так і міжнародні.

Венето[ред. | ред. код]

Венето

Регіон Італії, який виробляє найбільшу кількість вина, в тому числі найбільшу кількість в категорії DOC. Це батьківщина двох з найважливіших експортних вин – Соаве та Вальполічела. У регіоні розтошовані виноробні зони, які виробляють вина категорій DOCG та DOC. Найвідоміші з них:

  • Амароне делла Вальполічелла («італ. Amarone della Valpolicella DOCG») – сухе (несолодке) вино з в'яленого винограду. Має насичений смак та аромати шоколаду, темного рому, шкіри. Виробляється з сортів Корвіна (45  — 95 %) та Рондінелла, можуть додаватись інші місцеві сорти.
  • Бардоліно («італ. Bardolino Superiore DOCG») – виноробна зона у якій виробляють легке фруктове червоне вино з тих ж сортів, що і Вальполічела та близьке до нього за характеристиками. Бардоліно К'яретто – рожевий варіант.
  • Вальполічела («італ. Valpolicella DOC») – друге за важливістю (після К'янті) вино Італії. Основним виноградом є червоний сорт Корвіна, також додаються Корвіноне, Рондінела та Молінара. Більшість вин Вальполічела є легкими з ароматами чорних ягід та трав. Гонитва виробників за об’ємами призводить до занадто високих врожаїв із кожної лози і, як результат, до простих і невиразних вин. Найкращі вина виробляються на бідніших ґрунтах історичної для цього виду зони Valpolicella Classico DOC. Саме тут народилась традиція вин пассіто) – виробництво вина з в'яленого винограду.
  • Соаве («італ. Soave Superiore DOCG») – найбільше за обсягом виробництва італійське вино. Це вино з білого сорту Гарганега демонструє високу кислотність та (у найякісніших з вин) аромати ромашки та півників.
  • Речото ді Соаве («італ. Recioto di Soave DOCG») — солодке вино з сорту Гарганега, грона якого після збору в'ялять протягом кількох тижнів перед ферментацією, завдяки чому у ягодах концентруються смако-ароматичні речовини.
  • Речото делла Вальполічелла («італ. Recioto della Valpolicella DOCG») – солодке вино з сортів Корвіна (45  — 95 %) та Рондінелла, можуть додаватись інші місцеві сорти. Грона в'ялять протягом кількох тижнів після збору та отримують природнім шляхом солодкі вина завдяки підвищеній концентрації цукрів у ягодах винограду після їх підсушування.
  • італ. Colli Asolani-Prosecco DOCG — виноробна зона розташована у провінції Тревізо. Основним сортом для виробництва вина є Глера (не менше 85 %). Виробляють сухі, напівсухіі та ігристі білі вина.
  • італ. Conegliano Valdobbiadene - Prosecco DOCG — виноробна зона розташована у провінції Тревізо, муніципалітети Конельяно та Вальдобб'ядене. Є центром виробництва ігристих вин Просекко. Вино виробляється з сорту Глера методом Шарма. У Конельяно є енологічна школа.

Тоскана[ред. | ред. код]

Тоскана
  • К'янті класіко («італ. Chianti Classico DOCG») розташоване між містами Флоренція та Сієна і є історичним центром виробництва вина К'янті, одного з найвідоміших у світі вин. К'янті виготовляють з винограду сорту Санджовезе, який дуже багатий на таніни та кислоти, набуває складних ароматів після витримки у дубових бочках. Класичні аромати К'янті — п'яна вишня, черешня, слива, ваніль.
  • Брунелло ді Монталчіно («італ. Brunello di Montalcino DOCG») — апелясьон, який теж виробляє вино з сорту Санджовезе, яке за якістю змагається з Бароло. Мінімальний термін витримки вин Брунелло — п'ять років, найдовший в Італії.
  • Віно Нобіле ді Монтепульчіано («італ. Vino Nobile di Montepulciano DOCG») — апелясьон вина з Санджовезе, розташований навкруг міста Монтепульчіано.
  • Вернача («італ. Vernaccia di San Gimignano DOCG») — апелясьон вина з сорту білого винограду Вернача, розташований в Сан-Джиміньяно.
  • «Супер-тосканці» — порівняно новий напрямок розвитку італійського виноробства — вина з міжнародних сортів, насамперед з Каберне Совіньйон та Мерло. Започаткований у 1948 році як хобі та своєрідний протест проти невдалих спроб уряду реформувати винну індустрію, цей рух виноробів швидко набуває значних масштабів. Класифіковані як Тоскана IGT або навіть як столове вино, оскільки вони не відповідають усталеній класифікації DOC та DOCG, деякі з супер-тосканців продаються за цінами, набагато вищими за «традиційні» К'янті або Бароло. Виробники постійно експериментують з величезною кількістю італійських ендемічних сортів (в Італії іх налічується понад 1000) і часто отримують прекрасний результат. Одна з проблем супер-тосканців — відсутність чіткого прозорого маркування цього типу вин, що ускладнює вибір споживачеві.

Емілія-Романья[ред. | ред. код]

Емілія-Романья

Емілія-Романья — великий за площею регіон. Найкращі виноградники розташовані на пагорбах навколо П'яченци та навколо Болоньї, а також на схилах Апенін. Візитівкою регіону є ламбруско — червоне ігристе вино з однойменного сорту винограду, може бути сухим, напівсухим, напівсолодким та солодким. Зазвичай ламбруско є ординарними недорогими винами, але деякі виробники виготовляють досить якісні зразки. Крім ламбруско (яке має багато різновидів) популярними сортами винограду у регіоні є Треббіано, Альбана, Піньолето, Санджовезе та інші автохтонні сорти. Регіон має дві виноробні зони категорії DOCG та 18 категорії DOC. Основними з них є наступні.

  • італ. Colli Bolognesi Classico Pignoletto DOCG — охоплює декілька комун у провінції Болонья. Виробляється вино з білого сорту Піньолетто (не менше 95%).
  • італ. Romagna Albana DOCG — виноробна зона розташована у провінціях Равенна, Форлі-Чезена та Болонья. Виробляються білі вина з сорту Альбана (не менше 95%). Вина можуть бути сухими, напівсолодкими, солодкими, а також passito та passito riserva.
  • італ. Lambrusco di Sorbara DOC — розташована у провінції Модена, виробляють червоні та рожеві ігристі вина, за вмістом цукру можуть бути брют, напівсухі, напівсолодкі, солодкі. Основним сортом є Ламбруско ді Сорбара.
  • італ. Lambrusco Grasparossa di Castelvetro DOC — розташована у провінції Модена, виробляють червоні та рожеві ігристі вина, за вмістом цукру можуть бути сухі, напівсухі, напівсолодкі, солодкі. Основным сортом є італ. Lambrusco Grasparossa di Castelvetro.
  • італ. Lambrusco Salamino di Santa Croce DOC — розташована у провінції Модена, виробляють червоні та рожеві ігристі вина, за вмістом цукру можуть бути сухі, напівсухі, напівсолодкі, солодкі. Основним сортом є Ламбруско Саламіно.

Ломбардія[ред. | ред. код]

Ломбардія

Ломбардія — великий за площею регіон, який характеризується різноманітним рельєфом. Тут культивують багато сортів винограду, автохтонних та міжнародних, як білих так і червоних. У регіоні виділяють три значні виноробні зони — Вальтелліна, де виробляють сухі та десертні червоні вина з Неббіоло; Франчакорта (італ. Franciacorta), де виробляють ігристе вино за класичною технологією шампанізації; Ольтрепо Павезе (італ. Oltrepò Pavese), де також виробляють ігристе вино за класичною технологією. Багато якісних вин категорії DOC виробляють навколо озера Гарда, зокрема біле вино Лугано з винограду Требьяно. Кілька виноробних зон категорії DOC зосереджені у провінції Брешія, тут виробляють різноманітні вина — білі та червоні[2].

У Ломбардії нараховують 5 виноробних зон категорії DOCG та 22 воноробні зони категорії DOC. Також є значна кількість виноробних зон категорії IGT. Основними виноробними зонами є:

  • Франчакорта («італ. Franciacorta DOCG») — розташована у провінції Брешія, виробляють ігристе вино класичним методом, його називають італійським шампанським. Вина цієї зони мають наступну класифікацію:
    • Невінтажна Франчакорта — надходить у продаж не раніше, ніж через 25 місяців після збору врожаю, з яких 18 місяців вино проводить в пляшці, де витримується на осаді (це більше, ніж у шампанського, у якого витримка фр. sur lie становить 15 місяців). Чим довше витримка на осаді, тим більш тонким та вишуканим виходить букет.
    • італ. Franciacorta Millesimato — міллезімна (або вінтажна) Франчакорта. Витримується на осаді стільки ж, скільки і шампанське — 30 місяців. Поступити у продаж міллезім може не раніше, ніж через 37 місяців після збору врожаю.
    • Рожева Франчакорта (італ. Franciacorta Rosé) містить не менше 25% сорту піно нуар в базовому вині. Як і у випадку з шампанським, тут допускається робити ігристе рожеве вино шляхом змішування білого і червоного. Мова йде про змішування базових вин, їх вторинна ферментація повинна проходити спільно.
    • Франчакорта Сатен (італ. Franciacorta Saten) — італійський варіант французького блан де блан («біле з білого»). Saten виробляється тільки з сортів шардоне та піно блан. Іншою відмінністю є більш низький тиск в пляшці (4,5 атм. Замість 6).
    • італ. Franciacorta riserva — ігристе вино, яке було витримано не менше 5 років[3].
  • італ. Oltrepo Pavese metodo classico DOCG — розташована у провінції Павія, виробляють ігристе вино класичним методом.
  • італ. Valtellina Superiore DOCG — розташована у провінції Сондріо виробляють сухі червоні вина з Неббіоло.
  • італ. Sforzato di Valtellina DOCG — розташована у провінції Сондріо виробляють десертні червоні вина з в'яленого винограду сорту Неббіоло.
  • італ. Scanzo DOCG — розташована у провінції Бергамо, виробляють десертні червоні вина методом пассіто.

Марке[ред. | ред. код]

Марке

Сумарна площа виноградників Марке становить близько 17 тисяч га, з них 10400 га припадає на DOC та DOCG, що покриває 62% території. Найпоширенішими сортами винограду є Санджовезе та Монтепульчано. Основними виноробними зонами є:

Крім того є 15 виноробних зон, які виробляють вина категорії DOC.

Абруццо[ред. | ред. код]

Абруццо

У цьому регіоні основними є два сорти винограду – Монтепульчано та Треббіано. Ці два сорти можуть народжувати помітні за якістю вина з високим вмістом танінів та нотами дичини. Треба зазначити, що виноград Монтепульчіано не має відношення до тосканського вина Віно Нобіле ді Монтепульчіано (сорт Санджовезе). У останній час у Абруццо винороби також приділяють увагу автохтонним сортам винограду — Пекоріно, Пассеріна, Монтоніко, Кокочьола. 90 % площ займають дві виноробні зони DOC — італ. Montepulciano d’Abruzzo, де виробляється червоне вино та італ. Trebbiano d’Abruzzo, де виробляють білі вина. Всього у регіоні є 1 виноробна зона DOCG та 8 зон категорії DOC, основними є наступні:

  • італ. Montepulciano d'Abruzzo Colline Teramane DOCG — розташована у провінції Терамо, виробляють вино з сорту Монтепульчано (не менше 90 %), може додаватись Санджовезе (не більше 10 %).
  • Монтепульчано д'Абруццо DOC — розташована у провінціях К'єті, Л'Аквіла, Пескара та Терамо. Виробляють вино з винограду Монтепульчано, виноградники займають 17 тисяч гектарів.
  • Абруццо DOC — займає більшу частину регіону Абруццо. Виробляють дуже різноманітні білі та червоні вина з місцевих та світових сортів. Вина з цієї зони можуть бути сухими, солодкими, тихими або ігристими.
  • італ. Cerasuolo d’Abruzzo DOC — розташована у провінціях К'єті, Л'Аквіла, Пескара та Терамо. Виробляють сухе рожеве вино. Основний сорт для виробництва — Монтепульчано (не менше 85 %).
  • італ. Trebbiano d'Abruzzo DOC — виробляють білі вина з сортів Треббіано д'Абруццо, Треббіано Тоскано або Бомбіно Бьянко[5].

Сицилія[ред. | ред. код]

Сицилія

Сицилія має дуже давні традиції виноробства, виноградну лозу на острів завезли ще фінікійці. Острів відрізняється великою кількістю автохтонних сортів винограду, самими розповсюдженими є Неро д'Авола, Треббьяно Тоскано та Катарратто. На Сицилії є одна виноробна зона категорії DOCG та 23 зони категорії DOC. Загальна площа виноградників острову складає приблизно 110 тисяч гектарів[6]. Найвідоміші виноробні зони:

  • італ. Cerasuolo di Vittoria DOCG — виноробна зона знаходиться на південному сході острову, в комунах Акате, Комізо, К'ярамонте Гульфі, Вітторія та займає площу 307 га. Виробляють сухі червоні вина з сортів Неро д'Авола та Фраппато.
  • Алькамо DOC — виробляють білі, рожеві та червоні вина з різних сортів винограду, але традиційним є біле вино з сорту катарратто.
  • Марсала DOC — виноробна зона знаходиться у провінції Трапані, основні площі виноградників займає катарратто, також великі площі займає Грілло. Класична марсала виробляється з білих сортів винограду — купажу Грілло, Катарратто та Інзола, рідше — з червоних сортів — Неро д'Авола, Пін'ятелло, Нерелло Маскалезе, таке вино називають «італ. Marsala rubino» За вмістом цукру вина можуть бути сухими напівсухими або солодкими. Вживають у якості аперитива, також широко використовують у сицилійській кухні при приготуванні різноманітних страв. Марсала має гарний потенціал для витримки, яка може досягати 10 років.
  • Етна DOC — виноробна зона розташована біля вулкану Етна, загальна площа виноградників — біля 800 га, вони розташовані на висоті 300 — 1000 м над рівнем моря. Ґрунти вулканічні, клімат досить прохолодний у порівнянні з іншими регіонами Сицилії. Основними для виробництва вин є місцеві сорти — Карріканте для білих та Нерелло Маскалезе — для червоних. Тут виробляються дуже якісні вина, кращі зразки яких мають великий потенціал для витримки та порівнюються з бургундськими винами.
  • Вітторіа DOC — велика за площею виноробна зона, розташована на південному сході Сицилії. Виробляють вина з сортів Неро д'Авола, Фраппато, Інзолія.
  • Сіракуза DOC — знаходиться навколо міста Сіракуза. Дозволені сорти — мускат, сіра, Неро д'Авола. Виробляють сухі та ігристі вина, крім того вина з в'яленого винограду — пассіто.
  • Сицилія DOC — зона охоплює весь острів.

Апулія[ред. | ред. код]

Апулія

Апулія має спекотний та сухий клімат, основними сортами тут є Примітиво, Негроамаро, Ува ді тройя. Виноробством у регіоні займаються з давніх часів, першу лозу сюди завезли давні греки у VIII ст. до н.е. Зараз у регіоні виділяють 4 виноробні зони категорії DOCG та 28 виноробних зон категорії DOC. Основні об'єми виробництва припадають на червоне вино (біля 70 %), крім того виробляють дуже якісні рожеві вина, а також білі[7]. Основними виноробними зонами є:

  • італ. Primitivo di Manduria Dolce Naturale DOCG — виробляють солодкі червоні вина з в'яленого винограду сорту Примітиво;
  • італ. Castel del Monte Bombino Nero DOCG — виноробна зона цілком охоплює комуну Мінервіно-Мурдже, а також частково кілька сусідніх комун. Виробляють сухі червоні вина з сорту Бомбіно Неро;
  • італ. Castel del Monte Nero di Troia Riserva DOCG — виноробна зона цілком охоплює комуну Мінервіно-Мурдже, а також частково кілька сусідніх комун. Виробляють сухі червоні вина з сорту Неро ді Тройя (не менше 90 %);
  • італ. Castel del Monte Rosso Riserva DOCG — виноробна зона цілком охоплює комуну Мінервіно-Мурдже, а також частково кілька сусідніх комун. Виробляють сухі червоні вина з сорту Неро ді Тройя (не менше 65 %), також додають інші місцеві червоні сорти;
  • італ. Castel del Monte DOC — одна з найвідоміших виноробних зон Апулії. Виробляють білі, рожеві та червоні вина, з місцевих та міжнародних сортів. Вони можуть бути сухими або ігристими;
  • італ. Primitivo di Manduria DOC — виробляють сухі та напівсухі червоні вина, основним сортом є Примітиво;
  • італ. Negroamaro di Terra d’Otranto DOC — велика виноробна зона, охоплює провінції Бриндізі, Лечче, Таранто. Виробляють червоні та рожеві вина з сорту Негроамаро (не менш 90 %);
  • італ. Salice Salentino DOC — виробляють біле, рожеве та червоне вино, сухе або ігристе. Для виробництва використовують міжнародні та місцеві сорти, основне місце серед яких займає Негроамаро.

Кулінарні комбінації[ред. | ред. код]

Незважаючи на світову тенденцію виробляти вина у так званих «міжнародних стилях» з широко відомих сортів, таких як Мерло, Шардоне та інші, італійські винороби здебільшого зберегли національний характер своїх вин. Висока кислотність та жорсткі таніни є прекрасним акомпанементом для традиційних страв італійської кухні. Остання, на відміну від «високої» кухні Франції, є кухнею бідних верств населення, тому характеризується не рафінованими, а скоріш, прямими смаками та ароматами. Традиційні вина Італії добре пасують до насичених яскравих ароматів томатних соусів та м’ясних та овочевих страв. Білі італійські вина комбінуються з морською рибою, молюсками, ракоподібними. Солодкі пассіто є прекрасною комбінацією для широкої гами відомих на весь світ італійських десертів.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]