Іто Мідорі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заголовок цієї статті — японське ім'я. Воно складається з прізвища та особового імені, яке слідує за ним: іменем цієї особи є Мідорі, а прізвищем — Іто.
Іто Мідорі
яп. 伊藤みどり
Bundesarchiv Bild 183-1989-0407-022, Midori Ito.jpg
Народилася 13 серпня 1969(1969-08-13)[1] (50 років)
Наґоя, Японія
Громадянство
(підданство)
Flag of Japan.svg Японія
Діяльність фігурист
Alma mater Tokai Gakuen Women's Colleged і Q11527858?
Знання мов японська
У шлюбі з Masaru Yamakid
IMDb nm1411554

Іто Мідорі (яп. 伊藤みどり, нар. 13 серпня 1969, Нагоя) — колишня японська фігуристка. Виграла Чемпіонат світу з фігурного катання 1989 року і срібну медаль на Олімпійських іграх 1992 року. Перша жінка, що виконала потрійну-потрійну комбінацію і потрійний аксель на змаганнях.[2] На Олімпійських іграх 1988 у Калгарі стала першою жінкою, що виконала сім потрійних стрибків у довільній програмі.[3]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Іто почала кататися на ковзанах у віці чотирьох років на ковзанці в Нагої і тоді ж познайомилася з Матіко Ямада, котра стала її тренером на всю кар'єру.[4] Виконала свій перший потрійний стрибок у віці 8 років. Вона стала жити зі своїм тренером після розлучення її батьків, яке сталося, коли їй було 10.

Перша поява Іто на великому міжнародному конкурсі відбулася у 1981 році на Чемпіонаті світу серед юніорів. Вона посіла 20-е місце у виконанні обов'язкових фігур[en], але виграла вільну програму, виконавши потрійний ріттбергер, потрійний сальхов і два потрійні тулупи. У загальному заліку вона була 8-ю. Під час участь в цих змаганнях 11-річна Іто мала зріст лише 120 см і важила 24 кг.[5] Її прозвали «Стрибаючою блохою» за мініатюрність і потужні стрибки.

На Чемпіонаті світу серед юніорів 1982 року Іто виграла і коротку, і довільну програму, але слабкий виступ в обов'язкових фігурах не дав їй піднятися на п'єдестал — за результатами вона посіла 6-те місце. Її довільна програма на цих змаганнях містила потрійний фліп і потрійна комбінація потрійного тулупа, а також вона виконала потрійний лутц на гала-виступі.[6]

Іто не взяла участі в етапі Чемпіонату світу 1983 року серед юніорів, який відбувся в грудні 1982, після того, як на початку року зламала щиколотку. Восени 1983 року вона дебютувала на кубку Ennia Challenge Cup в Нідерландах, конкурсі де були лише коротка програма і довільне катання, без обов'язкових фігур. Вона посіла друге місце, поступившись Катаріні Вітт, яка кілька місяців потому виграла Олімпійські ігри. Довільна програма Іто включала шість потрійних стрибків: фліп, лутц, петлю, сальхов і два тулупи — і вона також виконала комбінацію подвійна петля—потрійна петля в короткій програмі.[7] На Чемпіонаті світу серед юніорів 1984[en] вона виграла як коротку програму, так і довільне катання, але зайняла третє місце у загальному заліку через обов'язкові фігури. Іто також брала участь у Чемпіонаті світу 1984[en], де фінішувала 7-ою.[8]

Іто виграла свій перший національний чемпіонат у сезоні 1985 року, але змога взяти участь у Чемпіонаті світу через чергову травму щиколотки.

На Зимових Олімпійських іграх 1988 року[en] в Калгарі, Альберта, Канада, Іто посіла 5 місце. В Калгарі вона виконала подвійну петлю—потрійну петлю в короткій програмі, і сім трійок в довільному катанні: лутц, фліп, подвійний аксель—півпетлі—потрійний сальхов, петлю, потрійний тулуп—потрійний тулуп, і сальхов. Отримала 7 оцінок «5,9» за технічне виконання. Вона стала першою жінкою, що виконала сім трійок у вільному катанні. Пізніше того ж року, вона довела до досконалості потрійний аксель, над яким працювала з раннього підліткового віку, і виконала його на регіональному конкурсі в префектурі Айті. Вона стала першою жінкою, що виконала цю фігуру на міжнародному конкурсі NHK Trophy 1988.[9] Вона потім повторила її на Чемпіонаті світу в 1989 році. Її перемога на Чемпіонаті світу 1989[en] стала першим світовим титулом у цьому виді спорту для азійського учасника.[9] Вона отримала п'ять оцінок 6,0 за техніку виконання.

На початку сезону 1989-90 Іто знову зробила історичну подію на конкурсі NHK Trophy у 1989 році, де отримала рідкісну оцінку 6,0 за техніку / 6,0 за артистичність від угорського судді, і знову виконала сім трійок, включаючи потрійний аксель. На Чемпіонаті світу 1990 Іто була 10-ю після обов'язкових фігур, але першою в короткій програмі і довільному катанні, і завоювала срібну медаль, поступившись Джилл Тренарі[en]. Ообов'язкові фігури[en] були виключені зі змагань наступного сезону. Іто зазначила: «Під час тренувань я проводжу близько двох третин свого часу над фігурами. Тому я, певною мірою, сумуватиму за ними, як частиною мого життя. Але я не сумуватиму за ними на самих змаганнях».[4] У червні 1990 року її запросили на зустріч з імператором Акіхіто.[4]

Внаслідок стрибків Іто мала хронічно хворі коліна.[10] У лютому 1991 року вона перенесла операцію з видалення двох гландулярних кіст в горлі і пробула в лікарні 18 днів.[11] У березні 1991 на Чемпіонаті світу, Іто зіштовхнулася з француженкою Летицією Юбер[en] під час практичного заняття — її стегно і верхня частина стопи були в синцях.[10] У короткій програмі вона виконала комбінацію стрибків занадто близько до кута ковзанки і впала в отвір у дошках для телевізійної камери, але повернулася на лід вже за декілька секунд.[10] Фінішувала на змаганнях 4-ою.

На Grand Prix International de Paris 1991 — передолімпійських змаганняз в Альбервілі — Іто перемогла Крісті Ямагучі, виконавши потрійний аксель і п'ять потрійних стрибків у вільному катанні. Під час розминки перед довільною програмою, вона виконала комбінацію потрійний аксель—потрійний тулуп.

На Зимових Олімпійських іграх 1992[en] Іто посіла четверте місце в короткій програмі. Під час практичної сесії, Сурія Боналі[en] з Франції виконала сальто назад поруч з нею.[12] Вільна програма Іто почалася з невдалого потрійного аксель, але вона спробувала виконати його знову наприкінці своєї програми і зробила це вдало, ставши першою фігуристкою, що виконала його на Олімпійських іграх. Вона завоювала срібну медаль, і вибачилася перед своєю країною за те, що не виграла золото.

Згодом Іто стала професіоналом, вперше виконавши потрійний аксель в ранзі професіонала, і виступала з льодовими шоу в Японії. На кототкий час вона повернулася до змагального катання в сезоні 1995-96, але без колишнього успіху.

На піку своєї кар'єри Іто виконувала фактично ті самі стрибки, що й найкращі чоловіки-фігуристи того часу. Вона була першою фігуристкою, що виконала потрійну-потрійну комбінацію, і першою виконала потрійний аксель. У березні 1990 року, Джилл Тренарі сказала: «Я була в захваті від того, як високо вона стрибає».[4] У 1990 році Скотт Гемілтон зауважив, що «пройде 50 років, перш ніж ми знову побачимо щось таке, як Мідорі Іто»,[13] а Толлер Кренстон того ж року зазначив, що «вона вище, ніж 6,0».[14]

Іто запалила Олімпійський вогонь під час церемонії відкриття Зимових Олімпійських ігор 1998.

Іто повернулася до змагань з фігурного катання у 2011 році. Вона брала участь у ISU Adult Figure Skating Competition і посіла друге місце у своїй категорії, Ladies' Masters Elite II.[9][15][16] Наступного року вона показала такий же результат. У 2013 році, на третій рік  своєї участі у цих змаганнях, вона посіла перше місце з відривом від другого місця у 12 очок.[17][18]

Програми[ред. | ред. код]

Після 2010 року[ред. | ред. код]

Сезон Вільне катання
2012—2013
  • Тема серіалу Atsuhime
    Ryo Yoshimata
2010—2011

До 1996 року[ред. | ред. код]

Сезон Коротка програма Довільна програма Гала
1995–96
1991–92
  • Tango Jalousie
    by Jacob Gade
  • Espana Cani
    by Pascual Marquina Narro
1990–91
  • Rhythm of the Rain
    The Cascades
  • Singin' in the Rain
    Націо Герб Браун
  • Over the Rainbow
    Гарольд Арлен
  • On My Own
    Клод-Мішель Шенберг
1989–90
  • Yotei no Matsuri[19]
    Yasuhiro Sakurada
  • On My Own
    Клод-Мішель Шенберг
1988–89
  • Fantastic Tango
    Shinji Wakita
1987–88
  • Yotei no Matsuri
    Yasuhiro Sakurada
  • Sweet Dreamer
    Йоко Такарада
1986–87
  • Magical City
    Mika Yamashita
1985–86
  • Tyrolean fairy
    Mika Yamashita, Chihiro Yamashita
  • Magical City
    Mika Yamashita
1984–85
  • Sweet Dreamer
    Йоко Такарада
  • Ice Paradice
    Токіко Цунода
  • Sweet Dreamer
    Йоко Такарада
1983–84
  • невідомо
  • Kotoriya-no-Mise (The Bird Shop)
  • вступна тема Aim for the Ace!
    Goh Misawa
1982–83
1981–82

Результати[ред. | ред. код]

Міжнародні
Подія 79–80 80–81 81–82 82–83 83–84 84–85 85–86 86–87 87–88 88–89 89–90 90–91 91–92 95–96
Олімпіада 5 2
Чемпіонат світу 7 11 8 6 1 2 4 7
Skate America 2 2
Skate Canada 1
Fujifilm Trophy 1
Int. de Paris 1
NHK Trophy 3 1 1 2 2 1 1 1 1
Міжнародні: юніори
Чемпіонат світу 8 6 3
Національні
Чемпіонат Японії 3 2 1 1 1 1 1 1 1 1 1
Японський юніорів 1 1

Рекорди і досягнення[ред. | ред. код]

Аматорські[ред. | ред. код]

  • Чемпіон світу (1989).
  • Перша жінка, що виконала потрійний—потрійний стрибок (1981).
  • Перша жінка, що виконала подвійну петлю—потрійну петлю (в короткій програмі) (1983).
  • Перша жінка, що виконала п'ять різних потрійних стрибків у конкурсі (1983).
  • Перша жінка, що виконала потрійний аксель на змаганнях (1988).
  • Перша жінка, що виконала шість потрійних стрибків у конкурсі (1989).
  • Перша жінка, що виконала потрійний аксель на Олімпіаді (1992).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Введена у Світовий Зал слави фігурного катання (2003).

Потрійний аксель[ред. | ред. код]

Іто виконала 18 потрійних акселів на змаганнях.

1988-89 Чемпіонат префектури Айті (довільна програма)

Японський чемпіонат довільного катання 
NHK Trophy (довільна програма)
Чемпіонат Японії з фігурного катання (довільна програма)
Чемпіонат світу (довільна програма)

1989-90 NHK Trophy (довільна програма)

Чемпіонат світу (довільна програма)

1990-91 Чемпіонат Східної Японії (довільна програма)

NHK Trophy (довільна програма)
Чемпіонат Японії з фігурного катання (довільна програма)

1991-92 Чемпіонат Східної Японії (довільна програма)

Trophee Lalique (довільна програма)
NHK Trophy (коротка програма, в комбінації з подвійним тулупом; довільна програма, в комбінації з подвійним тулупом)
Чемпіонат Японії з фігурного катання (коротка програма, в комбінації з подвійним тулупом; довільна програма)
Зимові Олімпійські ігри (довільна програма)

1995-96 Чемпіонат Японії з фігурного катання (довільна програма)

Медіа[ред. | ред. код]

DVD[ред. | ред. код]

  • 伊藤みどりのフィギュアスケート・ライフ努力編 (2006) — ASIN B000O77KHK
  • 伊藤みどりのフィギュアスケート・ライフ人生編 (2007) — ASIN B000OI1BXS
  • 伊藤みどりのフィギュアスケート・ライフ (2007) — ASIN B000SB2ZT0

Книги[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Кім Йон А, ще одна фігуристка, котра несла Олімпійський факел

Примітки[ред. | ред. код]

  1. FemBio
  2. Archived copy. Архів оригіналу за 2006-01-04. Процитовано 2009-01-02. 
  3. https://www.youtube.com/watch?v=5lSeIr2Jvl0&feature=related
  4. а б в г Janofsky, Michael (March 7, 1990). Soaring Slam-Dunk Leaper on Ice. The New York Times. 
  5. «1981 Jr. World's Report», Skating magazine, March 1981
  6. «1982 Junior World Championships», Skating magazine, March 1982
  7. «Ennia Challenge Cup», Skating magazine, January 1984
  8. Skating magazine, April 1984
  9. а б в Flade, Tatjana (September 18, 2011). Midori Ito Returns to Competition. IFS Magazine. Архів оригіналу за September 25, 2011. Процитовано September 18, 2011. 
  10. а б в Janofsky, Michael (March 16, 1991). Ito Survives Hard Knocks and Gains 3d Place. The New York Times. 
  11. Janofsky, Michael (March 12, 1991). A Triple Axel With Rippling Effects. The New York Times. 
  12. French skater comes close in bid for first quad toe loop. Toledo Blade. 22 February 1992. Процитовано May 5, 2016 — через Google. 
  13. https://www.youtube.com/watch?v=gv7ZswRD9OM
  14. https://www.youtube.com/watch?v=zG6lQ1-o9hw&feature=related
  15. Flade, Tatjana (August 17, 2011). Adult Skaters Embrace Lifelong Passion. IFS Magazine. Архів оригіналу за September 10, 2011. Процитовано September 18, 2011. 
  16. Adult 2011 Masters Elite II Free Skating scores
  17. http://www.deu-event.de/results/adult2013/SEG012.HTM
  18. https://www.youtube.com/watch?v=62PXQaoNuN0
  19. Створено студентами Yamaha Music Schools.

Посилання[ред. | ред. код]

Олімпійські ігри
Попередник:
Мохаммед Алі
Носій Олімпійського вогню
Нагано 1998
Наступник:
Кеті Фрімен
Попередник:
Хокон (кронпринц Норвегії)
Носій Олімпійського вогню на Зимових іграх
Нагано 1998
Наступник:
Чоловіча збірна США з хокею 1980