Іфат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іфат
Султанат
Flag
1285 – 1415 Flag of Adal.png
Ifat.png
Султанат у XIV столітті


Столиця Сайла
Мова(и) Офіційні: сомалійська, арабська
Розмовна: ефіосемітська
Релігія Іслам
Форма правління Монархія
Султан
Сучасні країни Сомалі Сомалі
Джибуті Джибуті
Ефіопія Ефіопія

Султанат Іфат — середньовічна мусульманська держава у Східній Африці[1][2][3][4]. Очолював державу султан з династії Валашма, столицею країни було старовинне місто Сайла. Геогрфічно султанат лежав у межах сучасної південної Ефіопії, Джибуті та північного Сомалі.

Географія[ред. | ред. код]

Султанат розташовувався уздовж узбережжя Червоного моря. Армія держави налічувала близько 15 000 вершників і 20 000 піших солдатів. У країні було, окрім столиці, сім великих міст: Белькульзар, Кульюра, Шімі, Шоа, Аудаль, Джамме та Лабу[5].

Історія[ред. | ред. код]

Іфат вперше згадується у XIII столітті, коли 1285 року султан Умар Валашма (або його син Алі відповідно до інших джерел) підкорив султанат Шоа. Султан Умар здійснив той войовничий акт з метою об'єднання під своїм керівництвом мусульманські території на Африканському Розі, так само як ефіопський імператор Єкуно Амлак намагався консолідувати християнські території приблизно у той же час[6]. Тому між двома державами неминуче виник конфлікт за Шоа й території на південь від нього. Розпочалась тривала війна, в якій мусульманські держави не мали значної переваги[7]. Зрештою Іфат був переможений імператором Амдою Сейоном I 1332 року. Останній призначив новим султаном Джамала ад-Діна[8].

Попри таку поразку мусульманські правителі Іфату продовжували боротьбу. Ефіопський імператор оголосив сусідні країни «ворогами Господа» і вторгся до Іфату на початку XV століття. Після тривалої боротьби Іфат знову зазнав поразки. Султан Са'ад ад-Дін утік до Сайли, де його наздогнали ефіопи та вбили. Різні джерела називають імена різних ефіопських імператорів, хто провів ту кампанію, але більшість вказує на негуса Девіта I, інші — на імператора Єшака I[9].

Зрештою Іфат припинив своє існування як окрема держава в результаті завоювання Абісинії Ахмедом ібн Ібрагімом аль-Газі. Назва султанату збереглась у сучасній Ефіопії як назва округу Йїфат у Шоа.

Мова[ред. | ред. код]

Відповідно до даних історика XIV століття Шихабуддіна аль-Умарі населення Іфату спілкувалось абіссинською та арабською мовами[10].

Разом з тим, ефіопський історик XIX століття Асма Гійоргіс припускав, що представники султанської родини Валашма спілкувались мовою, схожою на мову геєз[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. -page 41 of Ethiopia: The Land, Its people, History and Culture
  2. J. Gordon Melton and Martin Baumann, Religions of the World, Second Edition: A Comprehensive Encyclopedia of Beliefs and Practices, стор. 2663
  3. Asafa Jalata, State Crises, Globalisation, And National Movements In North-east Africa page 3-4
  4. Encyclopedia of Africa south of the Sahara, page 62
  5. G.W.B. Huntingford, The Glorious Victories of Ameda Seyon, King of Ethiopia (Oxford: University Press, 1965), стор. 20.
  6. Taddesse Tamrat, Church and State, стор. 125
  7. «Ethiopia: Growth of Regional Muslim States»
  8. The Glorious Victories, стор. 107
  9. J. Spencer Trimingham, Islam in Ethiopia (Oxford: Geoffrey Cumberlege for the University Press, 1952), стор. 74
  10. Fage, J.D (2010). The Cambridge History of Africa: From c. 1050 to c. 1600. ISIM Review (UK: Cambridge University Press) (Spring 2005): 146–147. Процитовано 2015-06-11. 
  11. Giyorgis, Asma (1999). Aṣma Giyorgis and his work: history of the Gāllā and the kingdom of Šawā. Medical verlag. с. 257. ISBN 9783515037167.