Іфігенія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іфігенія
дав.-гр. Ἰφιγένεια
Батько Агамемнон[1]
Мати Клітемнестра[1]
Брати/сестри Хрісотеміда, Електра, Орест, Лаодіка[d] і Іфіанасса
Місце поховання hero shrine of Iphigeneia in Megarad[2]
Вбивця Агамемнон
Пов'язані події sacrifice of Iphigeniad
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Іфіге́нія (грец. Ιφιγένεια) — у грецькій міфології персонаж з епічних переказів троянського циклу, дочка царя Мікен Агамемнона та Клітемнестри (варіант: Тесея та Єлени).

Міфологія[ред. | ред. код]

За міфами, для успіху походу на Трою перед походом батько призначив Іфігенію в жертву богині Артеміді, чого мати ніколи не могла йому простити.

Однак богиня врятувала дівчину від смерті, замінивши її на жертовнику ланню, перенесла в Тавриду (Крим) і зробила жрицею в своєму храмі. Чужоземців, що прибували до Тавриди, заколювали на вівтарі Артеміди. Брат Іфігенії Орест та його друг Пілад прибули до Тавриди за наказом оракула, щоб привезти звідти в Аттику зображення Артеміди Тавридської. Іфігенія впізнала брата, який відвіз її на батьківщину разом із статуєю Артеміди.

Іфгенія в Тавриді. Помпеї

Культ Іфігенії був тісно пов'язаний з культом Артеміди, і деякі міфологи твердять про їхню первісну тотожність. За Гесіодом, Іфігенія після смерті відродилась як Геката.

У літературі[ред. | ред. код]

Грецький трагік Евріпід присвятив Іфігенії дві свої трагедії «Іфігенія в Тавриді» і «Іфігенія в Авліді». У них її змальовано героїчною жінкою-патріоткою, здатною на самопожертву заради батьківщини. Цей образ використали й письменники нової європейської літератури: Расін, Гете, Леся Українка; Кирило Стеценко написав оперу «Іфігенія в Тавриді».

Леся Українка написала драматичну сцену «Іфігенія в Тавриді». У ній вона змалювала героїзм дівчини-патріотки, яка сміливо прийняла своє призначення померти на жертовнику «для слави Батьківщини», але повстає проти перспективи — на чужині «в безслав'ї тихо гаснути». Однак Іфігенія змиряється і відвертається від самогубства, адже якщо вона не покориться, то гнів Артеміди може принести нещастя рідному народу.

Див. також[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]