Перейти до вмісту

Іфігенія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іфігенія
дав.-гр. Ἰφιγένεια Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоАгамемнон[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиКлітемнестра[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати/сестриХрісотеміда, Електра, Орест, Лаодіка[d] і Іфіанасса Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце похованняhero shrine of Iphigeneia in Megarad[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВбивцяАгамемнон Редагувати інформацію у Вікіданих
Пов'язані подіїsacrifice of Iphigeniad Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Іфіге́нія (грец. Ιφιγένεια) — персонаж джавньогрецької міфології з епічних переказів троянського циклу, дочка мікенського царя Агамемнона та Клітемнестри (варіант: Тесея та Єлени).

Міфологія

[ред. | ред. код]

Міфи розповідають, що Агамемнон, який готувався до походу на Трою, призначив Іфігенію в жертву богині Артеміді за успішне плавання. Мати Клітемнестра була проти і не змогла батькові цього пробачити. Однак, богиня врятувала дівчину від смерті, замінивши її на жертовнику ланню, перенесла в Тавриду (Крим) і зробила жрицею в своєму храмі. Чужоземців, що прибували до Тавриди, заколювали на вівтарі Артеміди. Згодом, брат Іфігенії Орест та його друг Пілад прибули до Тавриди за наказом оракула, щоб привезти звідти в Аттику зображення Артеміди Тавридської. Іфігенія впізнала брата, який відвіз її на батьківщину разом із статуєю Артеміди.

Іфгенія в Тавриді. Помпеї

Культ Іфігенії був тісно пов'язаний з культом Артеміди, і деякі міфологи твердять про їхню первісну тотожність. За Гесіодом, Іфігенія після смерті відродилася як Геката.

У літературі

[ред. | ред. код]
  • Давньогрецький трагік Евріпід присвятив Іфігенії дві свої трагедії «Іфігенія в Тавриді» і «Іфігенія в Авліді». У них її змальовано героїчною жінкою-патріоткою, здатною на самопожертву заради батьківщини. Цей образ використали й письменники нової європейської літератури: Расін, Гете, Леся Українка; Кирило Стеценко написав оперу «Іфігенія в Тавриді».
  • Леся Українка написала драматичну сцену «Іфігенія в Тавриді», у якій змалювала героїзм дівчини-патріотки, яка сміливо прийняла своє призначення померти на жертовнику «для слави Батьківщини», але повстає проти перспективи — на чужині «в безслав'ї тихо гаснути». Однак Іфігенія змиряється і відвертається від самогубства, адже якщо вона не покориться, то гнів Артеміди може принести нещастя рідному народу.

Див. також

[ред. | ред. код]


Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]


Посилання

[ред. | ред. код]