Іфігенія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іфігенія
Fourth Style fresco depicting the Sacrifice of Iphigenia, from the House of the Tragic Poet in Pompeii, Naples National Archaeological Museum (17430222481).jpg
Стать жіноча
Батько Агамемнон[1]
Мати Клітемнестра[1]
Брати/сестри Хрісотеміда
Вбивця Агамемнон

CMNS: Іфігенія на Вікісховищі

Іфіге́нія (грец. Ιφιγένεια) — у грецькій міфології персонаж з епічних переказів троянського циклу, дочка царя Мікен Агамемнона та Клітемнестри (варіант: Тесея та Єлени).

Міфологія[ред. | ред. код]

За міфами, для успіху походу на Трою перед походом батько призначив Іфігенію в жертву богині Артеміді, чого мати ніколи не могла йому простити.

Однак богиня врятувала дівчину від смерті, замінивши її на жертовнику ланню, перенесла в Тавріду (Крим) і зробила жрицею в своєму храмі. Чужоземців, що прибували до Тавріди, заколювали на вівтарі Артеміди. Брат Іфігенії Орест та його друг Пілад прибули до Тавріди за наказом оракула, щоб привезти звідти в Аттику зображення Артеміди Таврідської. Іфігенія впізнала брата, який відвіз її на батьківщину разом із статуєю Артеміди.

Іфгенія в Тавриді. Помпеї

Культ Іфігенії був тісно пов'язаний з культом Артеміди, і деякі міфологи твердять про їхню первісну тотожність. За Гесіодом, Іфігенія після смерті відродилась як Геката.

У літературі[ред. | ред. код]

Грецький трагік Евріпід присвятив Іфігенії дві свої трагедії «Іфігенія в Тавріді» і «Іфігенія в Авліді». У них її змальовано героїчною жінкою-патріоткою, здатною на самопожертву заради батьківщини. Цей образ використали й письменники нової європейської літератури: Расін, Гете, Леся Українка; Кирило Стеценко написав оперу «Іфігенія в Тавріді».

Леся Українка написала драматичну сцену «Іфігенія в Тавріді». У ній вона змалювала героїзм дівчини-патріотки, яка сміливо прийняла своє призначення померти на жертовнику «для слави Батьківщини», але повстає проти перспективи — на чужині «в безслав'ї тихо гаснути». Однак Іфігенія змиряється і відвертається від самогубства, адже якщо вона не покориться, то гнів Артеміди може принести нещастя рідному народу.

Див. також[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]