Іфігенія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іфгенія в Тавриді. Помпеї


Іфіге́нія (грец. Ιφιγένεια) — у грецькій міфології персонаж з епічних переказів троянського циклу, донька короля Мікен Агамемнона та Клітемнестри (варіант: Тесея та Єлени).

Міфологія[ред.ред. код]

За міфами, для успіху походу на Трою перед походом батько призначив Іфігенію в жертву богині Артеміді, чого мати ніколи не могла йому простити.

Однак богиня врятувала дівчину від смерті, замінивши її на жертовнику ланню, перенесла в Тавріду (Крим) і зробила жрицею в своєму храмі. Чужоземців, що прибували до Тавріди, заколювали на вівтарі Артеміди. Брат Іфігенії Орест та його друг Пілад прибули до Тавріди за наказом оракула, щоб привезти звідти в Аттику зображення Артеміди Таврідської. Іфігенія впізнала брата, який відвіз її на батьківщину разом із статуєю Артеміди.

Культ Іфігенії був тісно пов'язаний з культом Артеміди, і деякі міфологи твердять про їхню первісну тотожність. За Гесіодом, Іфігенія після смерті відродилась як Геката.

В літературі[ред.ред. код]

Грецький трагік Евріпід присвятив Іфігенії дві свої трагедії «Іфігенія в Тавріді» і «Іфігенія в Авліді». В них її змальовано героїчною жінкою-патріоткою, здатною на самопожертву заради батьківщини. Цей образ використали й письменники нової європейської літератури: Расін, Гете, Леся Українка; Кирило Стеценко написав оперу «Іфігенія в Тавріді».

Леся Українка написала драматичну сцену «Іфігенія в Тавріді». В ній вона змалювала героїзм дівчини-патріотки, яка сміливо прийняла своє призначення померти на жертівнику «для слави Батьківщини», але повстає проти перспективи — на чужині «в безслав'ї тихо гаснути». Однак Іфігенія змиряється і спиняється від самогубства, адже якщо вона не покорится, то гнів Артеміди може принести нещастя рідному народові.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]