Іхтіовенатор (Ichthyovenator laosensis) — рід ящеротазових динозаврів родини спінозаврових, які мешкали на території сучасного Лаосу[1], в проміжку зі 125 до 113 млн років тому, під час аптського віку ранньої Крейди. Він відомий за скам'янілостями, зібраними з формації Grès supérieurs басейну Саваннакхет, перші з яких були знайдені у 2010 році. Вони складалися з часткового скелета без черепа та кінцівок. Цей екземпляр став голотипом нового роду та виду Ichthyovenator laosensis, який був описаний палеонтологом Ронаном Алленом та його колегами у 2012 році. Родова назва, яка означає «мисливець на рибу» — вказує на його ймовірний рибоїдний спосіб життя, тоді як видова назва натякає на країну Лаос. У 2014 році було оголошено, що на місці розкопок було знайдено більше решток; ці скам'янілості включали зуби, більше хребців і лобкову кістку від тієї ж особини.
За оцінками, довжина голотипа становила від 8,5 до 10,5 метрів, а вага — 2,4 тонни[2]. Зуби іхтіовенатора були прямими та конічними, а шия нагадувала шию близькоспорідненого роду — сігілмасзавра. Як й інші представники родини, іхтіовенатор мав високі спинні відростки, які утворювали вітрило на спині. На відміну від інших відомих спінозаврів, вітрило іхтіовенатора мало синусоїдальну (хвилеподібну) форму, яка вигиналася вниз над стегнами й розділялася на два окремих вітрила. Тазовий пояс був редукований; клубова кістка — верхня частина таза — була пропорційно довшою за лобкову і сідничну кістки, ніж в інших відомих тероподних динозаврів. Спочатку вважалося, що іхтіовенатор належав до підродини Барионихіни, але нещодавні дослідження показали, що він є примітивним представником Спінозаврових[1].
Як спінозавр, іхтіовенатор мав довгу, сплющену морду й міцні передні кінцівки. Його раціон, імовірно, в основному складався з водної здобичі, звідси й етимологія його імені. Відомо, що спінозаврові, окрім риби, харчувалися також дрібними динозаврами та птерозаврами. Помітне вітрило іхтіовенатора могло використовуватися для токування або внутрішньовидового розпізнавання[1]. Викопні дані свідчать про те, що спінозаврові були пристосовані до напівводного способу життя. Хребці хвоста іхтіовенатора були надзвичайно високими, що свідчить про те, що, як і у сучасних крокодилів, хвіст міг допомагати йому у плаванні. Іхтіовенатор співіснував у середовищі разом із завроподами та орнітоподами, а також двостулковими молюсками, рибами та черепахами.
