Ішталлош-Кьо
| Ішталлош-Кьо | ||||
 | ||||
|
48°04′12″ пн. ш. 20°25′54″ сх. д. / 48.07000000002777540° пн. ш. 20.43194444002777743° сх. д.Координати: 48°04′12″ пн. ш. 20°25′54″ сх. д. / 48.07000000002777540° пн. ш. 20.43194444002777743° сх. д. | ||||
| Країна |
 Угорщина | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Гевеш | |||
| Тип | гора | |||
| Висота | 958,1 м | |||
| Висота відносна | 500 м | |||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
| GeoNames | 719745 | |||
  Ішталлош-Кьо Ішталлош-Кьо (Hungary) | ||||
 | ||||
Ішталлош-Кьо[1] (Ішталлошко; угор. Istállós-kő Istállós-kő) — гора в Угорщині на території медьє Гевеш . Маючи висоту 958 м над рівнем моря, це друга за висотою гора масиву Бюкк і шоста за висотою гора Угорщини. До 2014 року вона вважалася найвищою точкою хребта, але за даними останніх досліджень висота гори Сільваші-Кьо склала 960,715 м, що трохи вище[2] .
Із населеного пункту Сілвашварад до гори і печери веде туристична стежка завдовжки кілька сотень метрів.
Печера Ішталлош-Кьо[ред. | ред. код]
За вивчення печери Ішталлош-Кьо вперше взявся Паль Рошко в 1911 році. Печера є значущою археологічною пам'яткою, там були виявлені знахідки віком 30 000-40 000 років, серед яких в тому числі кістки печерного ведмедя і бізона Bison latifrons, кам'яні та кістяні знаряддя праці, а також палеолітичний вогнище, яке тепер експонується в Угорському національному музеї .[3]
У печері пізніше проводили розкопки Оттокар Кадик (1929) і Марія Моттль (1938). Добре підготовлені детальні розкопки проводилися в 1947 році, їх очолював Ласло Вертеш. На підставі археологічної стратифікації і останків тварин, дослідники печери визначили вік трьох культурних шарів і характеристики популяції людей, які там жили. Печера отримала статус такої, що охороняється, у 1944 році і такої, що особливо охороняється, у 1982 році.
Новітні розкопки почалися у 2000 році, їх очолив Арпад Рінгер. Значимість печери пов'язана з виявленням там останків 66 різних видів льодовикового періоду, що робить її фауну найбагатшою серед Оріньяцької фауни в Європі; три нових види ссавців і двадцять нових видів птахів були описані на основі мікрофауни печери.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Аркуш карти M-34.
- ↑ Új csúcsa van a Bükknek. Index. 5 лютого 2014. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 5 лютого 2014.
- ↑ Az istállós-kői ősemberbarlang. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 30 травня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Vértes László: Az istállóskői barlang aurignaci II. kultúrájának kormeghatározása, 1959, Akadémiai Nyomda, Budapest
- T. Dobosi Viola: Bone finds from Istállós-kő Cave, Praehistoria, 2002. 3. évf. 79-102. oldal
- Adams, Brian: New radiocarbon dates from Szeleta and Istállós-kő caves, Hungary, Praehistoria, 2002. 3. évf. 53-55. oldal
- Ringer Árpád: The new image of Szeleta and Istállós-kő caves in the Bükk Mountains: a revision project between 1999—2002, Praehistoria, 2002. 3. évf. 47-52. oldal
Посилання[ред. | ред. код]
- Az Istállós-kő és környezetének térképe
- Istállóskői ősemberbarlang Szilvásvárad [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |