Іщенко Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Іщенко
Народився 16 червня 1982(1982-06-16) (36 років)
Громадянство Україна
Діяльність соціолог
Відомий завдяки соціологія суспільних рухів, політекономія, ідеологія, марксизм, націоналізм, неолібералізм
Alma mater Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Науковий ступінь кандидат соціологічних наук
Науковий керівник Дон Калб, Павло Кутуєв
Володіє мовами українська, російська і англійська
Заклад НТУУ «КПІ» ім. Ігоря Сікорського
Посада Старший викладач
Відомий завдяки: засновник і керівник проекту «Ukrainian Protest and Coercion Data»
Звання старший викладач

Володимир Іщенко (нар. 16 червня 1982(19820616)) — український соціолог, кандидат соціологічних наук, старший викладач в НТУУ «КПІ». Співзасновник журналу соціальної критики «Спільне», член редакції інтернет-журналу LeftEast[1]. Колишній заступник директора Центру дослідження суспільства та Центру соціальних і трудових досліджень.

Освіта і професійна діяльність[ред. | ред. код]

1999 р. — закінчив київський Ліцей № 38 імені Валерія Молчанова.

1999–2003 рр. — навчався на бакалавраті Національного університету «Києво-Могилянська академія».

2003–2004 рр. — навчався на магістратурі Факультету соціології та соціальної антропології Центрально-Європейського університету.

З 2004 р. — аспірантура на кафедрі соціології НаУКМА.

2006–2007 рр. — стажувався в Університеті Торонто (Канада), за програмою обмінів між Центром російських і східноєвропейських студій (CERES) Університету Торонто і НаУКМА[2].

В 2007–2015 роках працював в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», викладав на кафедрі соціології[3].

2011 р. — захистив дисертацію за темою «Нові ліві як суспільний рух у суспільстві, що трансформується: на прикладі України»[4]. Науковий керівник — Павло Кутуєв.

З 2015 року викладає в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»[5].

В 2009–2015 роках Володимир Іщенко керував проектом моніторингу протестів, репресій і поступок «Ukrainian Protest and Coercion Data», який з кінця вересня 2009 року створював базу даних усіх протестних подій, позитивних та негативних реакцій на них, їхньої форми, учасників, цілей, вимог, місця і часу проведення тощо, які відбувалися в реальному часі на території України і про які з'являлися інформаційні повідомлення у веб-медіа. До 2014 року команда дослідників, що займалася цим проектом, працювала в Центрі дослідження суспільства[6], після чого перейшла в Центр соціальних і трудових досліджень[7].

Був одним із засновників журналу соціальної критики «Спільне»[8] та головним редактором четвертого числа журналу, присвяченого класовій експлуатації та класовій боротьбі[9].

Громадська діяльність і політична позиція[ред. | ред. код]

Зі шкільних років вважав себе анархістом, згодом став марксистом. В 2001 році брав участь у протестній кампанії Україна без Кучми[10].

В 2005–2009 роках брав участь у роботі над лівими інформаційними сайтами contr.info й livasprava.in.ua (які вже не працюють)[11], був активістом і членом оргкомітету руху «Нові ліві»[12]. В 2009 році допоміг із виданням книжки Марлена Інсарова «Мы, украинские революционеры и повстанцы…»[13], присвяченій лівим тенденціям в УПА[14].

В 2007–2010 роках був активістом громадського руху «Збережи старий Київ» та співавтором статті з аналізом цього руху з перспективи соціології суспільних рухів[en][15].

Не підтримував Євромайдан та євроінтеграцію[16], але в січні 2014 року брав участь у спробі організувати страйк у НаУКМА, як відповідь на диктаторські закони 16 січня[17].

10 березня 2014 року під час публічної дискусії в Палаті громад Великої Британії закликав повністю списати зовнішній борг України, скасувати візи для українців, запровадити санкції проти російських політиків та чиновників, і вимагати не включати до українського уряду ультраправих політиків[18][19].

З початком війни на сході України зайняв антивоєнну позицію, не підтримуючи жодну зі сторін[20].

Став одним із п'яти активістів, аналізованих як кейс-стаді[en] у монографії американської дослідниці Крістін Емерен, присвяченій політичному активізму в Україні в 2000–2014 роках[21].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Допис Володимира Іщенка в соціальній мережі Facebook за 1 березня 2014 року, написаний як реакція на російську інтервенцію в Криму (і опублікований згодом на сайті журналу «Спільне»[22]), протягом наступних двох днів був перекладений та опублікований одинадцятьма мовами: англійською[23], болгарською[24], латвійською[25], португальською[26], грецькою[27], чеською[28], румунською[29], італійською[30], французькою[31], голландською[32] та сербо-хорватською[33].

Основні публікації[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Editorial Board | LeftEast
  2. EXCHANGE PROGRAM Center for Russian and East European Studies (CERES) University of Toronto (Canada) and NaUKMA PRESENTATION
  3. Кафедра соціології НаУКМА
  4. Нові ліві як суспільний рух у суспільстві, що трансформується: на прикладі України
  5. Іщенко Володимир Олександрович | Факультет соціології і права КПІ ім. Ігоря Сікорського
  6. Центр дослідження суспільства | Протести
  7. Протести: CLSR
  8. Интервью с Владимиром Ищенко, членом редакции журнала «Спільне»
  9. Журнал «Спільне», № 4: Класова експлуатація та класова боротьба
  10. Володимир Іщенко: «Соціолог має робити свій вибір: або він підтримує викорінення критичного знання, або він стає на бік суспільних рухів» // Своє. — 11.11.2012
  11. В. Ищенко: Левые интеллектуалы Украины
  12. Релиз конференции «История трудового народа Украины"
  13. Инсаров М. «Мы, украинские революционеры и повстанцы…» (Западноукраинская буржуазная революция 1940-х годов). — Одесса: ВМВ, 2009 . — 215 с.
  14. Владимир Ищенко. Ответ на рецензию Шахина
  15. Іщенко В., Дутчак О. «Право на місто» або точкові протести проти точкових забудов? Дилеми міського руху на прикладі ініціативи «Збережи старий Київ» // Спільне. — 25 квітня 2011
  16. Долой Евросоюз! Да здраствует борьба за абстракции!
  17. Студенти Могилянки оголосили страйк // Страйк: перший соціальний портал. — 20.01.2014
  18. Империалистическая интервенция России должна быть остановлена, — Ищенко
  19. По поводу клеветы Антона Шеховцова о членах редакции «Спільного»
  20. Остановить войну в Украине!
  21. New Generation Political Activism in Ukraine: 2000—2014. — Taylor & Francis Group, 2017. — 152 p.
  22. Я ненавижу
  23. I hate! On war in Ukraine
  24. Аз мразя! За войната в Украйна
  25. Ukraiņa (un kreisā) viedoklis
  26. Eu odeio! Sobre a guerra na Ucrânia
  27. Μισώ! Για τον πόλεμο στην Ουκρανία, απο έναν αριστερό Ουκρανό ακτιβιστή
  28. Nenávidím!
  29. Urăsc! Despre războiul din Ucraina
  30. Io odio! Sulla guerra in Ucraina
  31. Je déteste ! Sur la guerre en Ukraine
  32. Ik haat! Over oorlog in Oekraïne
  33. Mrzim! O ratu u Ukrajini

Посилання[ред. | ред. код]