Іясу II
| Іясу II ኢያሱ | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 19 вересня 1730 — 27 червня 1755 року | ||
| Попередник: | Бакаффа | |
| Наступник: | Йоас I | |
| Народження: | 21 жовтня 1723 | |
| Смерть: | 27 червня 1755 (31 рік) | |
| Рід: | Соломонова династія | |
| Батько: | Бакаффа | |
| Мати: | Ментеваб | |
| Діти: | Йоас I і Ізкеяс | |
Іясу II — негус Ефіопії з Соломонової династії. Був сином імператора Бакаффи й імператриці Ментеваб.
Життєпис[ред. | ред. код]
Мати відігравала провідну роль у правлінні Іясу. Невдовзі після проголошення його імператором, на царський палац було здійснено напад повстанців, в результаті чого Гондер перебував в облозі упродовж восьми днів. Незважаючи на те, що повстанці не змогли потрапити за стіни столиці, багато будівель було зруйновано[1]. Замість запровадження регентства, імператриця Ментеваб коронувала себе як співправителя свого малолітнього сина, ставши першою жінкою в Ефіопії, яка була коронована таким чином. Імператриця тримала у своїх руках значну владу упродовж правління не лише свого сина, але й онука.
Незважаючи на вплив матері, Іясу виявився неефективним правителем. Він надто багато часу приділяв розвагам (полюбляв) полювання й витрачав забагато коштів на прикрашення столиці, виписуючи майстрів, елітні речі, прикраси та дзеркала з Європи[2].
У спробі завоювання симпатій підданих Іясу розпочав кампанію проти султанату Сеннар, що завершилась поразкою у битві на річці Діндер 1738 року. Захоплені у тому бою образ Христа й частку Животворного Хреста імператор був змушений викупити за 8000 унцій золота[3]. Та поразка переконала всіх, що Іясу не має таланту до військової справи. Подальші підкорення Ласти, а також рейди імператора на племена Атбари не змогли переважити гіркоту тієї поразки чи відновити сили Гондера[4].
За часів його правління мали місце два нашестя сарани, крім того епідемія забрала життя тисяч людей. Коли помер абуна Крестодолос, у казні не вистачало коштів, щоб запросити нового. Його вплив ледь поширювався на Бегемдер і Годжам. Шоа й Ласта лише формально визнали владу імператора, а у провінції Тиграй всю повноту влади мав рас Мікаел Сегул[5].
Іясу глибоко обурив зв'язок матері з молодим членом імператорської родини. Імператриця Ментеваб мала відносини з Іясу, сином її зведеної сестри Романворк, яка також була сестрою негуса Бакаффи. Такі відносини мали значний резонанс, а молодий імператор став об'єктом насміхань. Імператриця мала трьох дочок від Іясу, з якими негус сильно зблизився. Утім імператор Іясу ненавидів їхнього батька, в результаті чого він убив останнього, наказавши скинути його зі скелі до озера Тана 1742 року[6].
У травні 1755 Іясу серйозно захворів і помер наступного місяця. Вважалось, що його отруїла сестра убитого Іясу, щоб помститись за смерть брата. Імператриця навіть не змогла знайти коштів у казні, щоб поховати сина. Після цього вона погрожувала піти на покій до власного палацу, утім група придворних умовила її залишитись регентом при своєму онукові Йоасі I[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Donald N. Levine, Wax and Gold: Tradition and Innovation in Ethiopian Culture (Chicago: University Press, 1965), стор. 24. Prutky's Travels in Ethiopia and other Countries with notes by Richard Pankhurst (London: Hakluyt Society, 1991), стор. 173
- ↑ Paul B. Henze, Layers of Time (New York: Palgrave, 2000), стор. 106
- ↑ E. A. Wallis Budge, A History of Ethiopia: Nubia and Abyssinia, 1928 (Oosterhout, the Netherlands: Anthropological Publications, 1970), стор. 454
- ↑ Levine, Wax and Gold, стор. 24
- ↑ Edward Ullendorff, The Ethiopians: An Introduction to Country and People, second edition (London: Oxford Press, 1965), стор. 81
- ↑ Tekle Tsadik Mekuria, Ye Ityopia Tarik Ke Atse Libne Dingil iske Atse Tewodros («History of Ethiopia from Emperor Lebna Dengel to Emperor Tewodros») (Birhanena Selam Printing Press)
- ↑ The Royal Chronicle of his reign is translated in part by Richard K. P. Pankhurst, The Ethiopian Royal Chronicles (Addis Ababa: Oxford University Press, 1967)