Ієшуа Ґа-Ноцрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Ієшуа Га-Ноцрі — один з героїв роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Прототипом образу став євангельський Ісус Христос, але сюжет Булгакова далекий від євангельського.

Ієшуа — єврейська вимова біблійного імені Ісус (в оригіналі — з наголосом Ієшу́а). Булгаков прагнув у лексиці роману максимально наблизити імена і назви до їх оригінального, івритського звучання (Єршалаїм, Вар-равван та ін.). Сенс прізвиська «Га-Ноцрі», згаданого в Талмуді (у Синодальному перекладі Нового Заповіту: «Назареянин»), неясний і може сходити до місця походження Ієшуа (в християнській традиції: Назарет), але навряд чи до слова «Назарянин» (євр. назир), з яким зближується лише в грецькій передачі.

Ієшуа — один з ключових героїв роману, антипод Воланда. Він з'являється спочатку у вбудованому романі, але в кінці роману він діє і в основній сюжетній лінії, де характеризується як повелитель сил Світла. Прочитавши роман Майстра, Ієшуа посилає до Воланда Левія Матвія з проханням нагородити Майстра і Маргариту спокоєм. Один з глибинних смислів цієї сцени послідовно проводиться в романі (починаючи з епіграфа) — протиставлення пасивного Добра і Зла активного, які спільно і незалежно беруть участь в єдиному історичному процесі.