І ти продався їм, Тичино…

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«І ти продався їм, Тичино…» — вірш Олександра Олеся, адресований Павлові Тичині, написаний 11 травня 1928 року.

Цей вірш-докір є відгуком Олександра Олеся на твори, писані Тичиною на замовлення партії. Зі спогадів Миколи Неврлого відомо, що Олександр Олесь завжди говорив про Тичину «якось задушевно, піднесено й щиро». Після зустрічі з П.Тичиною у Празі 1925 року О.Олесь сказав[1]:

« Уявіть собі, він казав, що є моїм учнем… Коли так, то куди кращим, ніж був його нещасний вчитель… Тичина – геніальний поет, і Бог його знає, чи Україна ще скоро такого матиме. »

Текст вірша[ред. | ред. код]

І ти продався їм, Тичино, І ти пішов до москаля?
О, бідна мати, Україно, В журбі головонька твоя.
В кривавім морі по коліна
Стоїть без сорому в очах
Поет, колишній наш Тичина, І прославляє смерть і жах.
Прилюдно б'є катам поклони, Катів виспівує в піснях.
А з-під землі ідуть прокльони
Борців, розп'ятих на хрестах.
Іудо, ти шляхетний жиде, Пішов, повісивсь в самоті.
Павло Тичина… цей не піде — Він сам розіпне на хресті.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Донець, Григорій. Тичина і Маланюк. Українська літературна газета. Процитовано 27 червня 2017. 

Критика і бібліографія[ред. | ред. код]

  • Павло Тичина (1891—1967) /
  • Доля поета Кримська світлиця, № 29 за 20 липня 2007
  • Дон Жуан української літератури (П. Тичина) / Петровський В. В., Семененко В. І. Історія України: Заборонені кохання: Особистості. Долі. Почуття. — Харків: ВД «ШКОЛА», 2010. ISBN 978-966-429-031-6. Сторінки 317—318.
  • Лисенко, Н. О. Олесь // Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія. — К., 2007. — Т. 3. — сторінка 385.