Їжак ефіопський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Їжак ефіопський
Ювенільна особина Paraechinus aethiopicus
Ювенільна особина Paraechinus aethiopicus
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Надряд: Комахоїдні (Insectivora)
Ряд: Їжакоподібні (Erinaceiformes)
Родина: їжакові (Erinaceidae)
Рід: Paraechinus
Вид: Їжак ефіопський
Біноміальна назва
Paraechinus aethiopicus
(Ehrenberg, 1832)
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Paraechinus aethiopicus
EOL logo.svg EOL: 1037263
ITIS logo.svg ITIS: 709728
IUCN logo.svg МСОП: 40606
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 262775

Їжак ефіопський (Paraechinus aethiopicus) — вид їжаків з роду вухатих їжаків.

Опис[ред.ред. код]

Довжина тіла 15-25 см (в середньому 18,5 см), хвоста 1-4 см. Маса 400—700 гр (в середньому 550 гр). Статевий диморфізм практично відсутній, єдине — самці трохи більші. Шкіра на коротких лапках у молодих особин рожевого кольору, але в міру дорослішання вона темніє поки не стане повністю чорною. Черево, горло, щоки і лоб покриті білою м'якою шерстю. Мордочка прикрашена темно-сірою маскою. Великі чорно-сірі вуха, занадто великі для такого маленького звірка. Вони не тільки допомагають орієнтуватися в просторі, але і відповідають за відведення зайвого тепла.

Голки трохи довші і товщі, ніж у їжака звичайного, який водиться в помірних широтах. Це ймовірно виникло у ході еволюції з метою захисту від отруйних африканських рептилій.

Організм ефіопського їжака максимально пристосований до життя в екстремальних умовах. Його нирки скорочують до мінімуму втрату дорогоцінної вологи. Великі вуха відводять надлишок тепла. Без їжі він може обходитися до 10 тижнів, без води — до 2-3 тижнів. А в разі, коли здобичі зовсім немає або погода дуже жарка може впасти в вимушену сплячку на місяць-півтора.

Ареал[ред.ред. код]

Широко поширений у Сахарі і на Близькому Сході, а саме у Алжирі, Чаді, Джибуті, Єгипті, Еритреї, Іраку, Ізраїлі, Кувейті, Лівії, Малі, Мавританії, Марокко, Ніґері, Омані, Саудівській Аравії, Сомалі, Судані, Сирії, Тунісі, ОАЕ, Західній Сахарі, Ємені, і можливо в Ефіопії. Полюбляє посушливі пустелі і сухі степи, найбільше в областях, де їжа доступніша, наприклад, оазиси і ваді.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Активний переважно вночі. Приносить велику користь, полюючи на отруйних змій, павуків і скорпіонів, а також шкідницьку сарану, за що шанується місцевими жителями. Голки добре захищають від укусів навіть великих змій. Відрізняється надзвичайною ненажерливістю, за один присід може з'їсти до половини своєї ваги. Днем відсипаються в покинутих лисячих норах або в ущелинах скель, скручуючись в щільний клубок, щоб хижаки не могли підібратися.

Раціон[ред.ред. код]

Насамперед комахи і інші безхребетні. Також їдять пташині яйця, дрібних хребетних і рослинність.

Розмноження[ред.ред. код]

Оскільки ефіопські їжаки ведуть одиночний спосіб життя, а територія однієї особини може бути досить значною, то парі щоб знайти один одного під час шлюбного сезону доводиться йти на хитрість — виділяти потужний специфічний запах. Потомство приносять раз на рік. Вагітність може тривати 30-40 днів. Новонароджений важить всього 8-9 грам, він голий, сліпий і глухий. На 4-му тижні відкриваються очі, а з під шкіри прориваються голки. У віці 2-х місяців їжаки стають самостійними. У природі живуть близько 10 років.

Джерела[ред.ред. код]