Џ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Cyrillic letter Dzhe.png
Кирилиця
Слов'янські літери
А І Ќ
Б Ї У
В Й Ў
Г Ј Ф
Ґ К Х
Ѓ Л Ц
Д Љ Ч
Ђ М Џ
Е Н Ш
Ѐ Њ Щ
Є О Ъ
Ё П Ы
Ж Р Ь
З С Э
Ѕ Т Ю
И Ћ Я
Неслов'янські літери
Ӑ Ӏ Ҫ
Ӓ Ҋ Ҭ
Ә Қ Ӳ
Ӛ Ҟ Ӱ
Ӕ Ҡ Ӯ
Ғ Ӄ Ү
Ӷ Ҝ Ұ
Ҕ Ӆ Ҳ
Ӗ Ӎ Һ
Ҽ Ҥ Ҵ
Ҿ Ң Ӵ
Ӂ Ӊ Ҷ
Җ Ӈ Ӌ
Ӝ Ӧ Ҹ
Ҙ Ө Ӹ
Ӟ Ӫ Ҍ
Ӡ Ҩ Ӭ
Ӥ Ҧ
Ӣ Ҏ
Архаїчні літери
Ҁ ІА Ѯ
Ѹ Ѥ Ѱ
Ѡ Ѧ Ѳ
Ѿ Ѫ Ѵ
Ѻ Ѩ Ѷ
Ѣ Ѭ

Џ, џ (дже) — буква кириличних алфавітів сербської, македонської й абхазької мов. В сербському алфавіті 29-а, в македонському — 30-а. Означає африкату /ʤ/ (в абхазькій /ɖʐ/ або /dʐ/). В інших кириличних писемностях їй відповідають диграфи дж та чж, а також букви Җ, Ӂ та Ҷ.

Походить з румунської кирилиці, де використовувалася з XV століття; ймовірно, була отримана шляхом модифікації букви Ч.

В сербській кирилиці трапляється (переважно в запозиченнях з турецької) з тим же значенням з XVII століття, але нерегулярно: принаймні, Вук Стефанович (Караджич) до першого варіанту реформованого сербського алфавіту букву Џ не включив, замість неї вживався диграф чж: Боїачжиа, Карапанчжић (але про існування такої букви він знав). У пізнішому варіанті його алфавіту буква Џ (велика) розміщувалась повністю в рядку, але такий графічний варіант не прижився.

Букву Џ намагались ввести в український алфавіт: вона вживалась у надрукованому в 1837 році альманасі «Русалка Днѣстровая», але відповідна орфографічна система не прижилась; у пізніших варіантах українського правопису літера Џ не використовувалась. У сучасній українській мові їй відповідає диграф дж.

В македонський алфавіт букву Џ було введено 4 грудня 1944 року за результатом голосування членів «філологічної комісії зі встановлення македонської азбуки й македонської літературної мови» (10 голосів «за», 1 «проти»); альтернативною пропозицією було використання диграфа дж за болгарським зразком.