Державне підприємство «Антонов»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з АНТК імені Олега Антонова)
Перейти до: навігація, пошук
Державне підприємство «Антонов»
Тип Державне підприємство
Спеціалізація Проектування та виробництво літальних апаратів
Заснування 1946
Штаб-квартира Україна Україна, Київ
Філії Серійний завод «Антонов», «Антонов-Агро»
Ключові особи в.о. Президента ДП Кривоконь Олександр Григорович[1][2][3]
Галузь 3530 — Виробництво літальних апаратів і космічних літальних апаратів
Продукція літаки (понад 100 типів)
Послуги Проектування та виробництво авіаційної техніки та наземного транспорту, модернізація авіаційної техніки, післяпродажна підтримка, виробничі послуги, міжнародні вантажні авіаперевезення.
Виторг 3 268,638 млн грн. (2013)[4]
Чистий прибуток ₴ 1,894 млн. (за 6 місяців 2015)[5]
Власник(и) Держава
Співробітники 12 000 (2015)[6]
Холдингова компанія Державний концерн «Укроборонпром»
Дочірні компанії Авіалінії Антонова
Сайт antonov.com

Держа́вне підприє́мство «Анто́нов» (колишній Авіаційний науково-технічний комплекс імені Олега Костянтиновича Антонова або АНТК імені О. К. Антонова)  — український авіабудівний концерн, що об'єднує конструкторське бюро, комплекс лабораторій, експериментальний завод та випробувальний комплекс, для розробки та сертифікації літаків. З 4 квітня 2015 р. входить до складу державного концерну «Укроборонпром»[7].

Історія[ред.ред. код]

31 травня 1946 року постановою ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів СРСР затверджене рішення колегії Міністерства авіаційної промисловості (МАП) про створення Дослідного Конструкторського Бюро (ДКБ-153) на Новосибірському авіаційному заводі й про призначення Антонова Олега Костянтиновича Головним конструктором. Одночасно постанова мала завдання створити сільськогосподарський літак СХ-1 (Ан-2), перший політ якого відбувся 31 серпня 1947-го року. Крім цієї машини і її модифікацій, у Новосибірську були створені й побудовані на дослідному виробництві малою серією планери А-9 і А-10.

Улітку 1952-го року ДКБ переїжджає до Києва, де серійно вироблявся Ан-2. Тут О. К. Антонову практично заново довелося формувати колектив конструкторського бюро. Наприкінці 1953-го року підприємство одержало складне завдання зі створення військово-транспортного літака із двома турбогвинтовими двигунами. Для виконання такого завдання не вистачало фахівців, приміщень, устаткування. На початку 1954-го року колектив прийняв першу групу випускників Харківського авіаційного інституту, а також поповнився авіаційними фахівцями з Києва, Москви, Ленінграда (нині Санкт-Петербург) й інших міст. Перший літак Ан-8 злетів 11 лютого 1956-го року.

Розробки літаків Ан-10 «Україна» і Ан-12 ДКБ почало 1955-го року. 7 березня 1957-го року почались льотні випробування пасажирського Ан-10, а 16 грудня того ж року на Іркутському авіаційному заводі перший політ здійснив транспортний Ан-12. 1962-го року творцям Ан-12 присудили Ленінську премію, а Олегу Костянтиновичу присвоїли звання Генерального конструктора. Одночасно зі створенням літаків Ан-8, Ан-10 і Ан-12 ДКБ створювало серію суцільнометалевих планерів А-11, А-13, А-15 і мотопланер А-13М. 1956-го року за завданням Уряду СРСР колектив почав створення літака Ан-14, згодом любовно названого «Пчьолка» (рос. Пчёлка, Бджілка). Перший політ Ан-14 відбувся 14 березня 1958-го року. Серійно літак будувався на Арсеніївському авіаційному заводі.

1959-го року почалось будівництво у селищі Гостомель під Києвом бази для літних випробувань і доведення літаків. За 30 років тут був створений комплекс, за оснащенням й можливостями порівнянний із провідними льотними центрами європейських держав.

У період 19571959-го років створений пасажирський літак Ан-24, що вперше злетів 20 жовтня 1959-го року. У наступні десятиліття на цьому літаку виконувалося до 30 % пасажирських перевезень у Радянському Союзі. Ця винятково успішна машина стала базою для створення таких літаків, як транспортний Ан-26, аерографічний Ан-30, призначений для високогірних аеродромів Ан-32 й інших. Наприкінці 1960-го року ДКБ почало розробку літака Ан-22 «Антей» — першого у світі широкофюзеляжного літака. Ан-22 за своїми розмірами перевершував усе, що робилося до того часу в авіації й вимагав здійснення значного обсягу експериментальних робіт і вирішення кількох конструкторських і технологічних проблем. Перший політ «Антея» відбувся 27 лютого 1965-го року. Його серійне виробництво здійснювалось на Ташкентському авіаційному заводі.

Розвиваючи ідеї, закладені при створенні Ан-14, на початку 1970-х років колектив підприємства спроектував і побудував багатоцільовий літак Ан-28, що вміщав 17 пасажирів. Його перший політ відбувся 29 січня 1973-го року. Літак серійно вироблявся у місті Мєлєц (Польща). В 1970-х роках колектив ДКБ О. К. Антонова перемкнувся на створення транспортних літаків із двоконтурними турбореактивними двигунами розробки ДКБ Івченко під керівництвом конструктора В. А. Лотарева. Першим літаком, оснащеним ТРДД, став транспортний Ан-72, що вперше злетів 31 серпня 1977-го року. На його базі був розроблений літак Ан-74 для експлуатації в умовах Крайньої Півночі, що вперше злетів 29 вересня 1983-го року. Серійне виробництво Ан-72 і Ан-74 було розгорнуто на Харківському авіаційному заводі (ХАЗ). Ан-74 став основою сімейства літаків різного призначення, зокрема конвертованих, адміністративних, санітарних і пасажирських.

1976-го року спеціально для умов високогір'я й жаркого клімату був створений транспортний літак Ан-32 як нова модифікація серійного Ан-26. Ці машини стали особливо популярними в Індії, країнах Латинської Америки й Африки. Створення важкого далекого транспортного літака Ан-124 «Руслан» колектив розпочав 1971-го року, а 1982-го року ця машина вперше злетіла. У будівництві дослідних зразків брали участь Київський, Ташкентський, Ульянівський авіаційні заводи. Для комерційних вантажних перевезень на базі літака Ан-124 був створений і сертифікований цивільний варіант Ан-124-100.

Цехи, споруджені в 1980-х роках

4 квітня 1984-го року помер Олег Костянтинович Антонов. 19 листопада підприємству було присвоєне ім'я О. К. Антонова.

15 травня 1984-го року Генеральним конструктором призначили Петра Васильовича Балабуєва. Підприємство почало створення універсального надважкого транспортного літака Ан-225 «Мрія», призначеного для транспортування великогабаритних виробів у зібраному вигляді загальною масою до 250 тонн, зокрема й орбітальний корабель ракетно-космічної системи «Енергія-Буран». Ан-225 був спроектований і побудований за 3 роки. У грудні 1988-го року він зробив перший політ. У травні 1989-го року виконані польоти з «Бураном» на Байконурі, у червні літак з «Бураном» взяв участь в авіаційному салоні в Ле Бурже. Нині Ан-225 виконує комерційні перевезення в складі авіатранспортного підрозділу ДП «Антонов».

Авіатранспортний підрозділ був створений 1989-го року, коли підприємство одержало дозвіл Уряду СРСР на виконання комерційних міжнародних перевезень на літаках Ан-124. Нині транспортний підрозділ, відомий як авіакомпанія «Авіалінії Антонова», одержав статус національного вантажного перевізника України. Екіпажі й літаки авіакомпанії виконують польоти на всі континенти планети.

Після створення Ан-225 колектив почав розробку середнього транспортного літака короткого зльоту й посадки Ан-70. Його транспортні можливості дозволяють доставляти на короткі непідготовлені ґрунтові посадкові майданчики майже усю армійську техніку й озброєння, а також великогабаритну цивільну техніку й транспортні засоби загальною масою до 47 тонн. Спеціально для цього літака в ЗМКБ «Прогрес» уперше у світі створений гвинтовентиляторний двигун Д-27 і в АТ «Аеросила» — співвісний гвинтовентилятор СВ-27, що забезпечують зниження витрат палива в порівнянні із сучасними турбореактивними двигунами на 30 %. Ан-70 втілює в собі найкращі риси транспортних літаків, створених колективом за 50 років діяльності. Перший політ літака відбувся 16 грудня 1994-го року.

В 1990-ті роки був створений легкий багатоцільовий літак Ан-38, призначений для перевезення 27 пасажирів, пошти й вантажів загальною масою до 2500 кг на місцевих повітряних лініях. На літаку встановлені двигуни ТРЕ 331-14GR-801E виробництва компанії Allied-Signal (США) і повітряні гвинти Hartzell (США). 23 червня 1994-го року на Новосибірському авіаційному виробничому об'єднанні ім. В. П. Чкалова відбувся перший політ цього літака. Там же розгорнуте серійне виробництво Ан-38-100 і Ан-38-200 (варіант із російськими двигунами ТВД-20).

Корпус заводу "Антонов" у Києві на проспекті Перемоги
Корпус заводу "Антонов" у Києві на проспекті Перемоги

Пасажирський турбогвинтовий літак Ан-140 розроблений для заміни на повітряних трасах ветерана Ан-24. Маючи близьку до Ан-24 пасажировмісність — 52 чоловік, Ан-140 значно перевершує його як за комфортом, так і за льотними характеристиками: за дальністю — на 75 %, за швидкістю — на 20 % і майже удвічі за паливною ефективністю. До того ж, в Ан-140, у порівнянні з Ан-24, потрібна довжина злітно-посадкової смуги коротша на 30 %. Перший політ літака відбувся 17 вересня 1997-го року. Серійне виробництво Ан-140 розгорнуте на ХДАВП, у Самарі на підприємстві «Авіакор — авіаційний завод» і на заводі HESA (м. Ісфахан, Іран), де перший серійний літак злетів 7 лютого 2001 року. Регулярні пасажирські перевезення на Ан-140 почалися в березні 2002-го року.

У 2000-х роках підприємство почало створення нового регіонального пасажирського літака Ан-148, який вперше піднявся в небо 17 грудня 2004-го року.

2010-го року вперше піднявся в небо Ан-158 — подовжена версія Ан-148, з покращеними технічними та експлуатаційними характеристиками та підвищеною економічністю.

Корпус заводу "Антонов" у Києві на вул. Туполєва
Корпус заводу "Антонов" у Києві на вул. Туполєва

Здійсновалась робота над іншими проектами такими як Ан-168 та Ан-178.

Інші транспортні розробки[ред.ред. код]

Останніми роками АНТК «Антонов» розробляє не тільки повітряний, але і наземний транспорт:

Концерн Антонов[ред.ред. код]

Об'єднання українських авіапідприємств почалось зі створення 2005-го року Державної літакобудівної корпорації «Національне об'єднання Антонов». Однак її діяльність була неефективною.

Концерн «Авіація України» було створено згідно з постановою Кабінету Міністрів N428 від 14 березня 2007-го року і була ліквідована заснована 2005-го року Державна літакобудівна корпорація «Національне об'єднання „Антонов“». Концентрація учасників ДАК «Авіація України» дозволена розпорядженням Кабміну N254-р від 3 травня 2008-го року. Уряд ліквідував державний авіабудівний концерн «Антонов» через передачу його підприємств до складу «Укроборонпрому» своєю постановою №546 від 19 липня 2017 року.

Склад ДАК «Антонов»:

Літаки «Ан»[ред.ред. код]

Назва вигляд Опис Створення Перший політ
002 Ан-2 AN-2 07-08-05.jpg Легкий багатоцільовий літак 1946 31 серпня 1947
003 Ан-3 Антонов Ан-3 2109, Киев - Антонов (Гостомель) RP28914.jpg Легкий багатоцільовий літак 1967 13 травня 1980
004 Ан-4 Antonov An-4 (An-2V).jpg Легкий транспортний літак 1950 31 липня 1951
006 Ан-6 Antonov An-6 top-view silhouette.png Висотний погодний розвідник 1948 21 березня 1948
008 Ан-8 EL-AKZ An-8 SCI Santa Crus Imperial SHJ 21NOV00 (6823331488).jpg Військово-транспортний літак 1954 11 лютого 1956
010 Ан-10 «Україна» An-10 CCCP-11213 (14237037554).jpg Середньомагістральний пасажирський літак 1955 7 березня 1957
012 Ан-12 An-12Ukr.jpg Транспортний літак 1955 16 грудня 1957
014 Ан-14 «Бджілка» An-14 (СССР-81550).jpg Транспортний літак 1950 14 березня 1958
022 Ан-22 «Антей» Antonov An-22 3.jpg Транспортний літак 1960 27 лютого 1965
024 Ан-24 UR-46569 Antonov An.24B (7724090114).jpg Пасажирський турбогвинтовий літак 1958 20 жовтня 1957
026 Ан-26 Antonov An-26, Czech Republic - Air Force AN1711455.jpg Військово-транспортний літак 1964 21 травня 1969
028 Ан-28 PZL-Mielec An-28, Chaika Avia Company AN1414321.jpg Пасажирський літак 1968 29 січня 1973
030 Ан-30 Антонов Ан-30 0302, Нежин RP24717.jpg Літак повітряного спостереження та аерофотозйомки 1964 21 серпня 1967
032 Ан-32 AN32B AEP.jpg Багатоцільовий транспортний літак 1975 9 липня 1976
034 Ан-34 Rumanian Antonov An-24 RT on runway.jpg Транспортний літак 1961 4 вересня 1961
038 Ан-38 Antonov An-38-100, Antonov Design Bureau AN1119147.jpg Пасажирський літак 1989 23 червня 1994
070 Ан-70 Antonov An-70 Ramenskoye Airport 2013 (528-01).jpg Військово-транспортний літак 1987 16 грудня 1994
071 Ан-71 Antonov An-71 Batuzak-1.jpg Літак авіаційного комплексу радіовиявлення і наведення 1983 12 липня 1985
072 Ан-72 Антонов Ан-72-74 36547030450, Киев - Антонов (Гостомель) RP3309.jpg Багатоцільовий транспортний літак 1976 31 серпня 1977
074 Ан-74 Antonov AN-74TK at Farnborough 2004-4.jpg Транспортний літак 1980 29 вересня 1983
124 Ан-124 «Руслан» Antonov An-124-100 Ruslan, Antonov Design Bureau AN1846493.jpg Найбільший серійний вантажний літак у світі 1971 24 грудня 1982
132 Ан-132 Antonov An-132 scale model.jpg легкий турбогвинтовий багатоцільовий транспортний літак 2016 31 березня 2017
140 Ан-140 Antonov (HESA) An-140-100, HESA Airlines AN2221381.jpg Вантажопасажирський літак 1993 17 вересня 1997
148 Ан-148 Антонов Ан-148 01-02, Киев - Антонов (Гостомель) RP29803.jpg Близькомагістральний пасажирський літак 2001 17 грудня 2004
158 Ан-158 Cubana - Antonov An-158.jpg Близькомагістральний пасажирський літак 2010 28 квітня 2010
178 Ан-178 Antonov An-178 in military grey colours.jpeg Військово-транспортний літак 2015 7 травня 2015
180 Ан-180 АН-180.jpg Середньомагістральний пасажирський літак 1991 Програма заморожена
181 Виріб-181 Antonov Izdeliye 181.jpg Експериментальний зразок з крилом арочного типу 1991 Не злетів
218 Ан-218 Ан-218.jpg Широкофюзеляжний пасажирський літак 1991 Програма заморожена
225 Ан-225 «Мрія» Antonov-An-225 front part.jpg Найбільший, найважчий і найбільш вантажопідйомний літак у світі з будь-коли побудованих 1984 21 грудня 1988

Відомі співробітники[ред.ред. код]

Виробництво літаків[ред.ред. код]

Виробництво літаків Ан українськими авіазаводами 1991—2015 роки

Антонов 1991-2015.jpeg

В січні 2016 року секретар РНБО Олександр Турчинов заявив про початок виробництва ударних безпілотних апаратів на потужностях ДП «Антонов»[8].

Фінансові показники[ред.ред. код]

Період Чистий дохід, тис. грн. Прибуток/збиток
1 кв. 2013 948 868 78 140
1 кв. 2014 449 418 42 908

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]