АСУ-57

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Характеристики Дані
Бойова маса, т 3,35
Екіпаж 3
Довжина 3480 (4995) мм
Ширина загальна 2086 мм
Висота загальна 1460 мм
Гармата 57-мм Ч-51
Скорострільність 6-10 постр/хв
Максим. швидкість руху
по шосе 45 км/год
по ґрунту 25 км/год
Двигун 4-циліндровий М-20Е
Максимальна потужність 37 квт
Запас ходу 250 км
Броня лоб — 6,борт — 4,корма — 4
Авіадесантна артилерійська установка АСУ-57 на навчаннях

Авіадеса́нтна артилері́йська устано́вка АСУ-57 — основна самохідна артилерійська установка, що перебувала на озброєнні повітряно-десантних військ Радянського Союзу в період з 1951 до прийняття на озброєння АСУ-85, а пізніше БМД-1.

Історія[ред.ред. код]

Авіадесантна самохідна установка АСУ-57 («Об'єкт 572») була розроблена на Митіщинському машинобудівному заводі конструкторським бюро на чолі з Н. А. Астровим в 1948 році. На озброєння прийнята в 1951 році. У серійному виробництві знаходилася з 1951 по 1955 рік.

Вперше АСУ-57 була продемонстрована на військовому параді на Червоній площі в Москві 1 травня 1957 року.

АСУ-57 відносилася до типу напівзакритих установок, з переднім розташуванням моторно-трансмісійного відділення.

Устрій[ред.ред. код]

Бойове відділення, що знаходиться в кормовій частині корпусу, було суміщене з відділенням управління. У бойовій рубці розташовувався екіпаж і встановлювалася довгоствольна 57-мм гармата Ч-51 (у машин пізнішого випуску — Ч-51М).

Екіпаж артилерійської самохідної установки складався з командира, механіка-водія та заряджаючого. Боєкомплект гармати складався з 30 унітарних (снаряд, з'єднаний з гільзою) снарядів. Стрільба велася трьома типами боєприпасів: підкаліберними бронебійними снарядами (маса 6,61 кг), кумулятивними снарядами (маса 5,94 кг) і осколковими гранатами (маса 6,79 кг). Бойова скорострільність — 6-10 пострілів на хвилину.

Броньовий захист АСУ-57 — протикульний.

Гусеничний рушій забезпечував машині високу рухливість (ґрунтовою дорогою — 25 км/год, по шосе від 30 до 45 км/год) і прохідність. Наприклад, рів або траншею шириною до 1,4 м, вертикальну стінку заввишки до 0,5 метра АСУ-57 долала з ходу. Максимальний кут підйому (або спуску) може досягати 30°. І при тому установка залишається стійкою — не перекидається. Так, при русі упоперек схилу крен може досягати 24°.

Але через водну перешкоду АСУ-57 може пройти тільки убрід: «плавати» вона не вміє. Глибина прохідності броду — до 0,7 м. Особливо цінно в машині те, що питомий тиск її на ґрунт складає незначну величину — 0,35 кг/см² (тиск на ґрунт дорослої людини).

АСУ-57 була пристосована для десантування парашутним способом окремо від екіпажу. Засобом десантування була парашутна платформа П-7 з багатокупольною парашутною системою.

Модифікації АСУ-57П[ред.ред. код]

У 1954 році була створена плаваюча авіадесантна самохідна артилерійська установка АСУ-57П («Об'єкт 574»). Не зважаючи на модернізацію, АСУ-57П так і не прийняли на озброєння.

АСУ-57КШМ: була розроблена і прийнята на озброєння командно-штабна машина АСУ-57КШМ.

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]