АТ-Т

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
АТ-Т
AT-T der NVA.jpg
Тип важкий артилерійський тягач
Історія використання
На озброєнні до сьогодні
Оператори Україна Україна, Росія Росія
Історія виробництва
Розробник Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svgХТЗ
Виробник Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svg УРСР, Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svgХТЗ
Виготовлення 1947 - 1979
Характеристики
Вага 20.000
Довжина 7043
Ширина 3170
Висота 3000

Броня відсутня
Двигун А-401 (типу В-2)
415 к.с.
Підвіска тиск на ґрунт: 0,652
Дорожній просвіт 425
колія: 2640
Швидкість шосе: 35,5
Прохідність підйом: 40 °
рів: 1,8
брід: 1,8

Commons-logo.svg АТ-Т у Вікісховищі
РЛС далекомір КО П-40 Народної Армії ГДР, фото 2007 року, на базі виробу 426 У.
Воєнний парад, АТ-Т транспортує Р-12

АТ-Т (виріб «401»; аббр. АТ — артилерійський тягач, Т — важкий) — важкий артилерійський гусеничний неплаваючий тягач високої прохідності. Призначений для буксирування колісних, гусеничних і санних причепів, транспортування вантажу в кузові та витягування застряглих машин. Широко застосовувався для освоєння важкодоступних районів СРСР і Антарктиди. Створений з використанням елементів шасі танка Т-54. Серійне виробництво почалося в 1950 році. Елементи кабіни використані від кабіни вантажного автомобіля ЗІС-150/ЗІЛ-164, яку фактично розширили.

Історія[ред. | ред. код]

У зв'язку з новими завданнями для артилерійських і ракетних систем у збройних силах СРСР, в післявоєнний період, для транспортування арт і ракетних систем та їх боєприпасів, в Союзі було затверджено програму з розробки важкого тягача, на основі новітнього танка післявоєнного покоління Т-54. До важкого транспортеру Головне автобронетанкове управління Міністерства оборони пред'явило такі вимоги:

  • Буксирування арт і ракетних систем і причепів масою до 25 тонн (203-мм гаубиці Б-4, 130-мм зенітної гармати КС-30, знарядь особливо великої потужності, ракетні комплекси 8К63) зі швидкістю до 35 кілометрів на годину в будь-яких кліматичних умовах СРСР;
  • Вантажопідйомність платформи не менше 5 тонн;
  • Наявність лебідки з тяговим зусиллям не нижче 25 тонн.
  • Шасі тягача повинно мати можливість монтажу на ньому спецобладнання, для різних родів військ, із забезпеченням приводу його в дію;
  • Використання в цивільних галузях.

Наприкінці 1947-го на заводі були виготовлені перші дослідні зразки «вироби 401». Для їх випробування здійснений пробіг за маршрутом Харків — Москва (Кубинка). Під час пробігу транспортер зарекомендував себе з хорошого боку як потужний, витривалий, рухливий, працездатний, з відмінними тяговими властивостями і зручний в експлуатації і польовому ремонті. Після порівняльних випробувань по комплексу показників «виріб 401» виявився найбільш вдалим серед всіх моделей важких артилерійських тягачів першого післявоєнного покоління. Його творці були відзначені Сталінською премією в 1948 році за створення нового танка.

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Число місць в кабіні 4
  • Кількість місць у кузові 16
  • Маса причепа, кг 25 000
  • Двигун А-401 (типу В-2) 415 к.с. 1850 об/хв
  • Колія, мм 2640
  • Середній питомий тиск на ґрунт з вантажем, кг/см ² 0,652
  • Ширина траків гусениці, мм 500
  • Запас ходу по шосе з причепом, км 1100
  • Глибина подоланого броду, м 1,1
  • Ширина подоланого рову, м 1,8
  • Швидкість АТТ по шосе 35,5 км/год
  • П'ятиступінчаста коробка передач
  • Паливний насос НК-10210 кг/см
  • Витрата палива на 100км 140л, масла 4л

Техніка на базі АТ-Т[ред. | ред. код]

На базі АТ-Т випускалися різні інженерні машини: шляхопрокладчики — БАТ, БАТ-М (відвал, кран-балка), землерийні машини — БТМ, МДК-2. Також на його базі випускався всесвітньо відомий антарктичний тягач «Харків'янка».

  • виріб 402 — спецтягач
  • тягач РВСН ракетної системи 8К63
  • установник РВСН ракетної системи 8К63
  • виріб 405 — БАТ
  • виріб 405 У — БАТ-1
  • виріб 405 МУ — БАТ-1М
  • виріб 404 — АТ-ТА
  • виріб 404 С — «Харків'янка»
  • виріб 409 — БТМ
  • виріб 426 У — радіолокаційна станція «Круг».

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]