Абатське
| село Абатське | |||
|---|---|---|---|
| рос. Абатское | |||
| |||
| |||
| Країна |  Росія
| ||
| Суб'єкт Російської Федерації | Тюменська область | ||
| Муніципальний район | Абатський район | ||
| Поселення | Абатське | ||
| Код ЗКАТУ: | 71203802001 | ||
| Код ЗКТМО: | 71603402101 | ||
| Основні дані | |||
| Населення | 7959 осіб (2010[1]) | ||
| Поштовий індекс | 627540 | ||
| Географічні координати: | 56°17′14″ пн. ш. 70°27′15″ сх. д. / 56.28722222224977401° пн. ш. 70.45416666669478900° сх. д.Координати: 56°17′14″ пн. ш. 70°27′15″ сх. д. / 56.28722222224977401° пн. ш. 70.45416666669478900° сх. д. | ||
| Мапа | |||
  Абатське  Абатське | |||
|
| |||
|
| |||
.png)
Аба́тське (рос. Абатское) — село, адміністративний центр Абатського району Тюменської області, Росія.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на лівому березі річки Ішим, притоці Іртиша (басейн річки Об), за 59 км на північний схід від залізничної станції Ішим.
Історія[ред. | ред. код]
Село засноване в 1680 році як російський форпост № 868 (Абатський острог) для спостереженням за рухом татар. З 1695 року — Абатська слобода, через яку проходив Сибірський тракт. З першої половини XVIII століття розвивається як велике торгове село Абатське, у якому щорічно проходило 2 ярмарки — Хрещенська та Петрівська. В травні 1890 року тут побував Антон Чехов. З 26 вересня 1964 року по 23 січня 1991 року село мало статус селища міського типу Абатський.
Населення[ред. | ред. код]
Населення — 7959 осіб (2010, 8248 у 2002[2]).
Національний склад станом на 2002 рік:
- росіяни — 95 %
Господарство[ред. | ред. код]
В селі працюють маслоробний та цегляний заводи, лісгосп, хутролісгосп, газокомпресорна станція та інші підприємства. Через Абатське проходить нафтопровід Усть-Балик-Омськ.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Аркуш карти O-42-141.
- Електронна енциклопедія від Master-Soft «Земля» 1996 року.
|
Це незавершена стаття про Тюменську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
| ||||||||