Абба (семітська)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Абба, або Авва (арам. אבא‎, /ʔabɑʔ/, Abba, грец. ἀββᾶ) — «батько, отець» у семітських мовах. Тричі вжито у Новому Заповіті (Мр. 14:36; Рим. 8:15; Гал. 4:6)[1]. Кожен раз супроводжується грецьким перекладом «батьку» (грец. ὁ πατἠρ, ho pater)[1]; у латинському варіанті — «абба, отче» (лат. abba, pater). В семітських мовах входить до складу чоловічих імен і показує відносини батьківства, наприклад Абу-Алі — «батько Алі». Також — Аба, Абу («володар»).

Інше[ред. | ред. код]

Крім того, слово абу є частиною великої кількості власних назв, наприклад:

Похідні слова[ред. | ред. код]

  • Абат — настоятель чоловічого монастиря.
  • Абатиса — настоятелька жіночого монастиря.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Maas, Anthony. Abba // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]