Абгідгарма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У перекладі на:
Англійську:abhidharma
Палі:abhidhamma
Санскрит:अभिधर्म
abhidharmā
Китайську:阿毗達磨
阿毗达磨

āpídámó
Японську:阿毘達磨
abidatsuma
В'єтнамську:A-tì-đạt-ma
Тибетську:ཆོས་མངོན་པ
chos mngon pa
Корейську:아비달마
Портал Буддизм

Абгідгарма (санскр. अभिधर्म, abhidharma IAST, букв. «Верховний закон»);Абгідгамма (палі), кит. 阿 毘 曇/阿 毘 达磨) — буддійське вчення, яке систематично та абстрактно описує світоустрій і явища природи, буддійська метафізика (так традиційно перекладається назва вчення);Абгідгарму можна вважати буддійською світоглядною філософією та психологією. До Абгідгарми належить певна категорія буддійських джерел, що беруть початок від Абгідгамми-пітаки — частини Трипітаки — буддійського канону. В Абгідгармі більш фундаментально та методично викладаються ті знання, які епізодично викладені в оповідній традиції сутр.

Джерела[ред. | ред. код]

В Індії в період від III століття до н. е. до V століття н. е. виникло кілька незалежних традицій Абгідгарми . У VII столітті китайський паломник Сюаньцзан збирав джерела по Абгідгармі з семи різних традицій. Дотепер збереглися канонічні джерела лише сарвастівади та тхеравади, в кожній традиції по сім книг.

Абгідгамма-пітака традиції тхеравади збереглася мовою палі, а сарасватівадська Абгідгарма збереглася китайською, її оригінальний текст на санскриті загубився. Деякі інші тексти Абгідгарми збереглися в китайському буддійському каноні без вказівки джерела.

Традиція вважає, що Абгідгарма не була пізньою добавкою, а з'явилася з вихідного вчення Будди, причому Будда передав своє вчення в короткий період неспання при виході з медитації, а також навчав її небесних істот, подорожуючи по вищих реальностях. Зміст розмов у «небесних світах» він переказав ченцеві Шаріпутрі, який передав його далі учням.

Абгідгарма в тхераваді[ред. | ред. код]

Абгідгамма-пітака — третій кошик канону трипітаки тхеравади. В Абгідгарму входять сім розділів:

  1. Дгамма Сангані ('Перерахування факторів') — описує фундаментальні явища (дгамми) з якими стикається людський досвід.
  2. Вібганга ('Аналіз') — Аналіз частини Дгамма Сангані.
  3. Катха Ваттху ('Важкі питання') — Список відповідей на питання ченців з приводу практик, зібрані вченим Моналіпутта Тісса після Буддійського Собору, скликаного царем Ашокою в III столітті до н. е..
  4. Пуггала Паннятті ('Описи індивідуальностей') — перерахування типів особистості, знання цих типів корисне для індивідуальної орієнтації навчання.
  5. Дхату Катха ('Дискусія про елементи') — Перелік запитань та відповідей за змістом Вібганга.
  6. Ямак ('Парі') — повторення змісту Вібганги, Дхату Катхи та Катха Ваттхи.
  7. Паттхана (Відносини') — Закони, за якими дгамма проявляється і функціонує, відповідно до Дгамми Сангані.

Дані тексти складалися в період від 400 до н. е. до 250 до н. е., найраніший текст — Дгамма Сангані, найпізніший — Катхаваттху. Додатково писалися ще після-канонічні книги, щоб краще прояснити зміст, найвідоміші з них Вішуддгімагга (Буддгагоша, книга не належить до абгідгаммічної літератури) та Абгідгаммаватара (Буддгадата). Подальшого розвитку тхеравадична Абгідгамма набула в середньовічній Бірмі.

На заході твори Абгідгамми перекладали в останню чергу. Через це важливі аспекти буддійської філософії випадали з розгляду дослідників до другої половини XX століття. Проте вивчення Абгідгамми дозволило значно поліпшити розуміння буддизму. У Росії фахівцем з тхеравадичної Абгідгамми є буддолог Андрій Парібок.

В традиції тхеравади різні країни приділяють різну увагу Абгідгаммі.

Абгідгарма в Сарвастіваді[ред. | ред. код]

Абгідгарма в Сарвастіваді складається також з семи текстів. Порівняння показує, що навряд чи вони мали спільне з традицією тхеравадичної Абгідгарми джерело. Катха Ваттху та Пуггала Паннатті не мають аналогів в Сарвастіваді.

Тексти наявні в абгідгармі традиції сарвастівади:

  1. Сангітіпарьяя (Sangītiparyāya IAST) — 'Розмірковування про сангіті '
  2. Дгармаскандга (Dharmaskandha IAST) — 'Сукупність факторів '
  3. Праджняптішастра (Prajñaptiśāstra IAST) — 'Трактат про вказівки '
  4. Дгатукая (Dhātukāya IAST) — 'Тіло елементів '
  5. Віджчанакая (Vijñānakāya IAST) — 'Тіло свідомості яка сприймає'
  6. Пракаранапада (Prakaranapāda IAST) — 'Опис '
  7. Джнянапрастхана (Jñānaprasth āna IAST) — 'Основи Знань '

Підсумок сарвастівадичної абгідгармічної традиції — Магавібгаша (Велике тлумачення) — монументальний коментар до Джнянапрастхани, створений у першій половині II століття під час третього собору сарвастівадинів під егідою царя Канішки.

Добре відомий твір Васубандгу Абгідгармакоша (енциклопедія Абгідгарми), в якому абгідгармічна традиція Магавібгаші зводиться воєдино та детально пояснюється. Цей твір активно вивчають і використовують школи махаяни, як в Тибеті так і на Далекому Сході.

На Далекому Сході Сарвастівада представлена ​​китайською школою цзюйше-цзун та відповідною японською школою Куся-сю, зосередженими на вивченні Абгідгармакоші, перекладеної на китайську Сюаньцзаном.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]