Був освіченою людиною, протегував наукам та мистецтвам. Витрачав великі кошти на будівництво палаців та мечетей, що призвело до посилення податкового тиску. 852 року за розпорядженням Абдаррахмана ІІ було зібрано собор християнських єпископів, після якого припинилися прояви релігійного фанатизму серед мосарабів у Толедо і Кордові. Встановив дипломатичні й торгові стосунки з Візантією. Перебував під сильним впливом придворного євнуха Насра, а потім — факіха (богослова) Ях'ї ібн Ях'ї.
