Абдул-Рашид Дустум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абдул-Рашид Дустум
узб. Абдул Рашид Дўстум
узб. Abdul Rashid Do‘stum
пушту عبدالرشيد دوستم
Abdul Rashid Dostum in September 2014.jpg
Народився 25 березня 1954(1954-03-25)[1] (68 років)
Джаузджан, Афганістан
Країна Flag of the Taliban.svg Афганістан
Національність афганський узбек
Діяльність політик, військовослужбовець
Учасник Війна в Афганістані 1979—1989, Громадянська війна в Афганістані, Громадянська війна в Афганістані (1996—2001), Громадянська війна в Афганістані (1992-1996), війна в Афганістані (2015-2021) і Громадянська війна в Афганістані
Посада Vice President of Afghanistand
Військове звання маршал
Партія Народно-демократична партія Афганістану і National Islamic Movement of Afghanistand
Нагороди
Герой Демократичної Республіки Афганістан
орден «Сонце Свободи» Second ribbon bar of the Order of Saur Revolution.png Орден Червоного Прапора (Афганістан) Орден «Дружба народів» (Афганістан) Order of glory rib.PNG Орден «За хоробрість» (Афганістан) Орден «Зірка» (Афганістан)
IMDb ID 4321815
Сайт web.archive.org/web/20110128113515/

Абдул-Рашид Дустум (узб. Абдул Рашид Дўстум
узб. Abdul Rashid Do‘stum
пушту عبدالرشيد دوستم25 березня 1954(1954-03-25)[1], Джаузджан, Афганістан) — афганський військовий і політичний діяч узбецького походження генерал, один з двох діючих віце-президентів Афганістану. Двічі Герой Афганістану (1986 і 1988). Один з керівників придушення заколоту генерала Таная.

В період існування Демократичної Республіки Афганістан воював на боці уряду Наджибулли проти моджахедів, але пізніше перейшов на їхній бік. В ході триваючої громадянської війни вступав в альянси з різними протиборчими угрупуваннями; в умовах повної децентралізації влади в країні де-факто створив на підконтрольних йому територіях державу.

Коротка біографія[ред. | ред. код]

  • Абдул-Рашид Дустум народився в 1954 році у бідній родині в кишлаку Ходжадукух повіту Шибірган провінції Джаузджан у родині дехканина. За етнічною належністю — узбек. Батько узбек, мати туркменка[2].
  • Працював на підприємстві газодобувної галузі. В 1980 був відправлений на навчання в СРСР. Потім почав службу в органах держбезпеки прорадянського афганського уряду.
  • З 1979 — член Народно-демократичної партії Афганістану. Фракція «Парчам» (Прапор). В 1979 — у загоні місцевої самооборони.
  • У роки Афганської війни 1979—1989 був командиром 53-ї дивізії урядових військ, що складалася переважно з узбеків.
  • Після виведення радянських військ підтримував прорадянський афганський уряд Наджибулли.
  • Очолював партію Національний ісламський рух Афганістану (НІРА), який виступав за федералізацію Афганістану.
  • Після поразки прорадянського режиму в 1992 очолив фактично незалежний 2,5-мільйонний центрально-північний регіон Афганістану (провінції Балх, Джаузджан, Фар'яб, Кундуз) зі столицею у Мазарі-Шарифі, прозваний «Дустумистаном», який мав власний уряд, гроші і добре озброєну армію (в тому числі танки і літаки радянського виробництва) чисельністю до 65 тисяч чоловік[3].
  • Під час триваючої громадянської війни вступав в альянси з різними протиборчими угрупуваннями: з Хекматіяром проти Масуда, з талібами проти Хекматіяра, з Масудом проти талібів.
  • На початку 1995 року Дустум відвідав Ташкент і один на один розмовляв з президентом Ісламом Карімовим, що ще раз було розцінено як таємна змова між ними, спрямована на підтримку сепаратистських намагань генерала по возз'єднанню узбецького регіону Афганістану з Узбекистаном[4].
  • В 1996 «Дустумистан» увійшов до складу другого Північного альянсу, протистоїть центральному афганському уряду талібів.
  • 25 травня 1997 після втрати ряду провінцій через зраду другої людини в «Дустумистані» — Маліка — Дустум емігрує до Туреччини, а «Дустумистан» припиняє існування і переходить під оруду талібів.[5].
  • Після переходу Маліка назад на бік Північного альянсу і звільнення Дустумистану[6][7],Дустум повертається до Афганістану у вересні 1997 року[8].
  • У серпні 1998 року таліби вдруге захоплюють «Дустумистан», а сам Дустум емігрує до Узбекистану[6][8].
  • Після розгрому талібів в 2001 Дустум повертається до Афганістану і входить до складу нового уряду.
  • В 2004 році Дустум балотувався на посаду президента країни і зайняв четверте місце, набравши 10 % голосів.
  • В 2005 році призначений начальником штабу верховного командування збройними силами Афганістану[9]
  • В 2008 році після нападу на свого колишнього союзника Акбара Бая відсторонений від посади начальника Генштабу і відправлений у заслання[9].
  • В 2009 році повернувся до Афганістану і взяв активну участь у політичному житті країни[10][11].
  • З кінця 2009 — начальник штабу верховного командування збройними силами Афганістану[12].
  • З 2014 року обраний 1-м віце-президентом Афганістану. Активний учасник збройного конфлікту з ІДІЛ на території Афганістану.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #130818658 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Официальный сайт Генерала Дустума. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 6 серпня 2019. 
  3. Центральноазійський толстий журнал. Генерал Абдул Рашид Дустум. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 7 серпня 2019. 
  4. Матеріали з монографії «Росія, Ближнє та Далеке Зарубіжжя Азії». Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 7 серпня 2019. 
  5. www.agentura.ru Афганський ящик Пандори. Глава 48. Западня. Архів оригіналу за 7 березня 2008. Процитовано 7 серпня 2019. 
  6. а б Сергій Жаров. Росіяни повернулися. Коротка історія Талібану. Архів оригіналу за 10 червня 2019. Процитовано 7 серпня 2019. 
  7. Бібліотека Континенту. Подвійний заколот узбецького генерала Маліка у травні 1997 року і перспективи стабільності Північного антиталібського альянсу. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 травня 2012. 
  8. а б Бібліотека Континенту. Наступ талібів у серпні-вересні 1998 року і перспективи системи безпеки Центральної Азії. Архів оригіналу за 21 травня 2009. Процитовано 13 травня 2012. 
  9. а б Грані.ру. Генерал Дустум залишив Афганістан і відправився на заслання. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 серпня 2019. 
  10. Afghanistan.ru. Нова гра генерала Абдула Рашида Дустума. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 7 серпня 2019. 
  11. США засудили повернення до Афганістану генерала Дустума. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 серпня 2019. 
  12. Centrasia.ru Дустум (Дустом) Абдур Рашид. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 7 серпня 2019.