Абдул-Рашид Дустум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абдул-Рашид Дустум
узб. Абдул Рашид Дўстум
узб. Abdul Rashid Do‘stum
пушту عبدالرشيد دوستم
Abdul Rashid Dostum in September 2014.jpg
Народився 1954[1]
Джаузджан, Афганістан
Громадянство
(підданство)
Flag of Afghanistan.svg Афганістан
Діяльність політик, військовослужбовець
Учасник Війна в Афганістані 1979—1989, Громадянська війна в Афганістані, Afghan Civil War[d], Громадянська війна в Афганістані (1992-1996) і Війна в Афганістані
Посада Vice President of Afghanistan[d]
Військове звання Генерал армії
Партія National Islamic Movement of Afghanistan[d]
Конфесія атеїзм
Нагороди
Second ribbon bar of the Order of Saur Revolution.png
Сторінка в Інтернеті generaldostum.com

Абдул-Рашид Дустумафганський військовий і політичний діяч узбецького походження генерал, один з двох діючих віце-президентів Афганістану. Двічі Герой Афганістану (1986 і 1988). Один з керівників придушення заколоту генерала Таная.

В період існування Демократичної Республіки Афганістан воював на боці уряду Наджибулли проти моджахедів, але пізніше перейшов на їхній бік. В ході триваючої громадянської війни вступав в альянси з різними протиборчими угрупуваннями; в умовах повної децентралізації влади в країні де-факто створив на підконтрольних йому територіях державу.

Коротка біографія[ред. | ред. код]

  • Абдул-Рашид Дустум народився в 1954 році у бідній родині в кишлаку Ходжадукух повіту Шибірган провінції Джаузджан у родині дехканина. За етнічною належністю — узбек. Батько узбек, мати туркменка[2].
  • Працював на підприємстві газодобувної галузі. В 1980 був відправлений на навчання в СРСР. Потім почав службу в органах держбезпеки прорадянського афганського уряду.
  • З 1979 — член Народно-демократичної партії Афганістану. Фракція «Парчам» (Прапор). В 1979 — у загоні місцевої самооборони.
  • У роки Афганської війни 1979-1989 був командиром 53-ї дивізії урядових військ, що складалася переважно з узбеків.
  • Після виведення радянських військ підтримував прорадянський афганський уряд Наджибулли.
  • Очолював партію Національний ісламський рух Афганістану (НІРА), який виступав за федералізацію Афганістану.
  • Після поразки прорадянського режиму в 1992 очолив фактично незалежний 2,5-мільйонний центрально-північний регіон Афганістану (провінції Балх, Джаузджан, Фар'яб, Кундуз) зі столицею у Мазарі-Шарифі, прозваний «Дустумистаном», який мав власний уряд, гроші і добре озброєну армію (в тому числі танки і літаки радянського виробництва) чисельністю до 65 тисяч чоловік[3].
  • Під час триваючої громадянської війни вступав в альянси з різними протиборчими угрупуваннями: з Хекматіяром проти Масуда, з талібами проти Хекматіяра, з Масудом проти талібів.
  • На початку 1995 року Дустум відвідав Ташкент і один на один розмовляв з президентом Ісламом Карімовим, що ще раз було розцінено як таємна змова між ними, спрямована на підтримку сепаратистських намагань генерала по возз'єднанню узбецького регіону Афганістану з Узбекистаном[4].
  • В 1996 «Дустумистан» увійшов до складу другого Північного альянсу, протистоїть центральному афганському уряду талібів.
  • 25 травня 1997 після втрати ряду провінцій через зраду другої людини в «Дустумистані» — Маліка — Дустум емігрує до Туреччини, а «Дустумистан» припиняє існування і переходить під оруду талібів.[5].
  • Після переходу Маліка назад на бік Північного альянсу і звільнення Дустумистану[6][7],Дустум повертається до Афганістану у вересні 1997 року[8].
  • У серпні 1998 року таліби вдруге захоплюють «Дустумистан», а сам Дустум емігрує до Узбекистану[6][8].
  • Після розгрому талібів в 2001 Дустум повертається до Афганістану і входить до складу нового уряду.
  • В 2004 році Дустум балотувався на посаду президента країни і зайняв четверте місце, набравши 10% голосів.
  • В 2005 році призначений начальником штабу верховного командування збройними силами Афганістану[9]
  • В 2008 році після нападу на свого колишнього союзника Акбара Бая відсторонений від посади начальника Генштабу і відправлений у заслання[9].
  • В 2009 році повернувся до Афганістану і прийняв активну участь у політичному житті країни[10][11].
  • З кінця 2009 — начальник штабу верховного командування збройними силами Афганістану[12].
  • З 2014 року обраний 1-м віце-президентом Афганістану. Активний учасник збройного конфлікту з ІГІЛ на території Афганістану.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #130818658 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Официальный сайт Генерала Дустума. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 6 серпня 2019. 
  3. Центральноазійський толстий журнал. Генерал Абдул Рашид Дустум
  4. Матеріали з монографії «Росія, Ближнє та Далеке Зарубіжжя Азії». Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 7 серпня 2019. 
  5. www.agentura.ru Афганський ящик Пандори. Глава 48. Западня. Архів оригіналу за 7 березня 2008. Процитовано 7 серпня 2019. 
  6. а б Сергій Жаров. Росіяни повернулися. Коротка історія Талібану
  7. Бібліотека Континенту. Подвійний заколот узбецького генерала Маліка у травні 1997 року і перспективи стабільності Північного антиталібського альянсу. Архів оригіналу за 2016-03-04. Процитовано 2012-05-13. 
  8. а б Бібліотека Континенту. Наступ талібів у серпні-вересні 1998 року і перспективи системи безпеки Центральної Азії. Архів оригіналу за 2009-05-21. Процитовано 2012-05-13. 
  9. а б Грані.ру. Генерал Дустум залишив Афганістан і відправився на заслання
  10. Аfghanistan.ru. Нова гра генерала Абдула Рашида Дустума
  11. США засудили повернення до Афганістану генерала Дустума
  12. Сentrasia.ru Дустум (Дустом) Абдур Рашид