Абдуррахман Вахід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абдуррахман Вахід
Abdurrahman ad-Dakhil Wahid
Абдуррахман Вахід
Прапор
4-й президент Індонезії
20 жовтня 1999 року — 23 липня 2001 року
Попередник: Бухаруддин Юсуф Хабібі
Спадкоємець: Мегаваті Сукарнопутрі
 
Партія: Партія національного пробудження
Освіта: Граматична школа Карачі[d], Багдадський університет і Аль-Азгар
Народження: 7 вересня 1940(1940-09-07)
Джомбанг, Східна Ява, Голландська Ост-Індія
Смерть: 30 грудня 2009(2009-12-30) (69 років)
Джакарта, Індонезія
Релігія: сунізм
Батько: Wahid Hasyim[d]
Діти: Alissa Qotrunnada[d], Yenny Wahid[d], Anita Hayatunnufus[d] і Inayah Wulandari[d]
Автограф: Signature of Abdurrahman Wahid.svg
Нагороди:

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Абдуррахман Вахід (англ. Abdurrahman ad-Dakhil Wahid; 7 вересня 1940, Джомбанг, Східна Ява, Голландська Ост-Індія30 грудня 2009, Джакарта, Індонезія) — президент Індонезії в 19992001 роках.

Ім'я[ред. | ред. код]

Як і у багатьох інших індонезійців, у нього не було прізвища. Його особисте ім'я — «Абдуррахман», а «Вахід» — це по-батькові. Крім того, як колишній президент Індонезії він носив почесне звернення «Гус Дур».

Біографія[ред. | ред. код]

Абдуррахман Вахід у молодості

Був онуком засновника найстарішої ісламської організації країни Нахдатул Улама (1926) та сином її лідера та колишнього міністра у справах релігії в уряді Сукарно. Батьки дали йому ім'я «Абдаррахман», на честь Абдаррахмана I, еміра Андалусії, який затвердив іслам у Іспанії. Закінчив школу у Джок'якарті, навчався в університеті аль-Азхар (Каїр, 19641966 рік), закінчив Багдадський університет (1970 рік). У 1971 році повернувся на Батьківщину. Почав кар'єру як журналіст та викладач в мусульманських навчальних закладах. В 19721974 роках — декан теологічного факультету університету Хашим Ашарі. Директор релігійної школи в Джомбангу від 1974 до 1978 року.

З 1978 року перший секретар, а з 1984 року — голова Нахдатул Улама, найбільшії мусульманської буржуазної партії Індонезії.

На початку 1990-х років його відносини з президентом Сухарто помітно погіршилися. У 1994 році незважаючи на опір Сухарто, він був переобраний головою Нахдатул Улама.

Після фінансової кризи у 1997 році Сухарто почав втрачати контроль над ситуацією в країні, що призвело до його відставки в 1998 році. У цьому ж році Вахід заснував та очолив ісламську Партію національного пробудження.

У 1999 році обраний президентом Індонезії. На цій посаді йому не вдалося поліпшити економічну ситуацію в країні. Крім того він лише повернув проти себе різні політичні та релігійні угруповання, включаючи високопоставлених військових. Парламент Індонезії одноголосно проголосував за імпічмент президента Вахіда, а його спроби залишитися при владі не отримали підтримки у населення країни.