Абд аль-Азіз ібн Аль-Мансур
| Абд аль-Азіз ібн Аль-Мансур | |
|---|---|
| Народився | 11 століття |
| Помер |
не раніше 1121 Беджая, Béjaïa Districtd, Беджая, Алжир |
| Країна | Хаммадіди |
| Національність | Бербери |
| Діяльність | політик, правитель |
| Титул | принц і султан |
| Посада | Hammadid sultand |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Хаммадіди |
| Батько | Аль-Мансур ібн ан-Насір |
| Брати, сестри | Бадіс ібн аль-Мансур (Хаммадид) |
| Діти | Ях'я ібн Абд аль-Азіз |
Абд аль-Азіз ібн Аль-Мансур (араб. عبد العزيز بن منصور; д/н — 1121) — 8-й султан держави Хаммадідів у 1105—1121 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син султана Аль-Мансура. Призначений батьком намісником Алжиру. Після сходження у 1104 році брата Бадіса на трон позбалвений посади, переведений до Джиджелю. Наприкінці 1104 або напочатку 1105 року після смерті брата стає володарем держави.
Зберігав мирні стосунки з Альморавідами, яким поступився містам Тлемсен і Оран. Також замирився з Махухою, вождем зенатів-вамману, оженившись на його доньці. Невдовзі спрямував зусилля на підкорення Іфрикії. Спочатку захопив острів Джербу, що мав стратегічне значення.
В цей час бедуїни-хілаль атакували стару столицю Бені-Хаммад, сплюндрувавши місто, лише залога трималася в касбі (цитаделі). Відправив сина Ях'ю проти бедуїнів, яким той завдав рішучої поразки, змусивши підкоритися. Після цього відновлено владу в горах Ходни. Втім султан не став відновлювати Бені-Хаммад, яке після цього занепало.
В подальшому приділяв більше увагу розвитку міст, підтримував морську торгівлю. Водночас багато уваги приділяв наукам та літературі, створивши при своєму дворі відповідний ґурток.
1114 року до столиці Насірії прибув проповідник Мухаммед ібн Тумарт, що став критикувати звичаї та життя Хаммадідів. За це султан намагався його схопити, але той сховався серед племен санхаджа. Згодом перебрався до далекого Магрибу, де став засновником руху Альмохадів.
1116 року Зіріди відвоювали острів Джербу. В своб чергу Абд аль-Азіз 1120 року рушив до Тунісу, де змусив еміра Ахмада ібн Абд аль-Азіза визнати свою зверхність. Помер султан Абд аль-Азіз 1121 року. Йому спадкував син Ях'я.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ibn Khaldun (1854). Histoire des Berbères et des dynasties musulmanes de l'Afrique Septentrionale. 2. Translated by William McGuckin de Slane. Alger: Imprimerie du Gouvernement.
- Charles-André Julien, Histoire de l'Afrique du Nord. Des origines à 1830, Paris, Payot, coll. " Grande bibliothèque Payot ", 1994 (1re éd. 1931) (ISBN 9782228887892), p. 410—412
- Ulrich Haarmann: Geschichte der Arabischen Welt. Herausgegeben von Heinz Halm. 4. überarbeitete und erweiterte Auflage. C. H. Beck, München 2001, ISBN 3-406-47486-1