Абд аль-Хакк I
| Абд аль-Хакк I | |
|---|---|
| Народився | 1147 |
| Помер |
1217 ·загиблий у бою |
| Країна |
 Марокко |
| Національність | Бербери[1] і Зенати[1] |
| Діяльність | вождь, правитель |
| Знання мов | арабська і Берберські мови |
| Титул | шейх |
| Посада | шейх |
| Конфесія | іслам і сунізм |
| Рід | Мариніди |
| Діти | Абу Юсуф Якуб[1], Усман I ібн Абд аль-Хакк[1], Мухаммад I ібн Абд аль-Хакк[1] і Абу Ях'я Абу Бакр[1] |
Абд аль-Хакк I (араб. عبد الحق الأول; бл. 1144 — 1217) — шейх племені Бану-Марин, султан з 1215 року. Засновник династії Маринідів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син Мах'ю ібн Абу-Бакра, шейха берберського племені бану-марин. 1195 року успадкував владу над бану-марин. Того ж року відзначився у битві при Аларкосі в складі альмохадського війська. Отримав від халіфа Абу юсуф Якуба володіння в горах Атласу.
У 1212 році після тяжкої поразки Альмохадів у битві при Навас-де-Толосі Абд аль-Хакк I розпочав політику здобуття незалежності. З 1213 року його загони розширили владу в Атласі. 1215 року він прийняв титул султана, але ще широко його не застосовував. Того ж року у битві на узбережжі в регіоні Ер-Риф завдав поразки Альмохадам. В результаті увесь Ер-Рифом опинився під владою Маринідів. Втім 1217 року спроба захопити Фес виявилося невдалою, а сам Абд аль-Хакк I загинув. Йому спадкував син Усман I.
Джерела[ред. | ред. код]
- Charles-André Julien, Histoire de l'Afrique du Nord, des origines à 1830, édition originale 1931, réédition Payot, Paris, 1994