Абліцов Віталій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Абліцов Віталій Григорович
Абліцов.JPG
Народився 17 серпня 1946(1946-08-17) (71 рік)
Новоукраїнка
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність Письменник

Віта́лій Григо́рович Абліцо́в (нар.17 серпня 1946(19460817), Новоукраїнка) — український журналіст, громадсько-політичний діяч, головний редактор журналу «Державна справа» (з листопада 2005). Член НСЖУ (з 1976), державний службовець IV рангу (з червня 2000).

Освіта[ред.ред. код]

Випускник Далекосхідного державного університету, філологічного факультету Ростовського державного університету, відділ журналістики (1972). Знає французьку мову.

Фахова діяльність[ред.ред. код]

1965–1980 — працював в редакціях газет Російської Федерації і України. 1966–1969 — студент, Далекосхідний державний університет, місто Владивосток.

1969–1972 — студент, Ростовський державний університет.

1972–1980 — працював журналістом у Харкові, Евенкії, на Київщині.

1980–1994 — в Держтелерадіо України (остання посада — директор телеоб'єднання «Культура»).

Працюючи на українському радіо, брав активну участь у національному відродженні 1980-х і поверненні спадщини заборонених письменників та діячів: зробив перші передачі, присвячені М.Скрипнику, П.Филиповичу, М.Хвильовому та іншим. Автор і ведучий передач «Основа» і «Відродження». Очоливши телеоб'єднання, став автором і ведучим першого у національному телепросторі ток-шоу «Думки проти течії».

1995–2000 — оглядач з гуманітарних проблем, газета «Голос України». Автор циклів публікацій «Прощання з Азією», «Гетьманат», «Україна ХХ» та «Обличчя тисячоліть»(1999 року, в очікуванні нового століття і тисячоліття).

травень 2000—лютий 2002 — заступник Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України.

2002–2005 — редактор газети «Український форум».

2005–2009 — редактор журналу «Державна справа».

Нагороди[ред.ред. код]

Творчий доробок[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • «Ностальгія» (2001, 2003)
  • «Україна: інформаційний простір» (2002)
  • «Галактика Україна» (2007)
  • «Український Все-Світ» (2011)
  • ВЧЕНІ УКРАЇНИ – ЛАУРЕАТИ МІЖНАРОДНИХ ПРЕМІЙ І НАГОРОД (у зб. "Наука України у світовому інформаційному просторі" (2010)

Особисте життя[ред.ред. код]

Дружина — Галина Гаврилівна (1947), перекладачка англійської мови, пенсіонерка; син Олег (1975) — перекладач Національної радіокомпанії; дочка Сніжана (1982) — к.філол. н, викладач.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]