Аборт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аборт
8-тижневий зародок, видалений у результаті операції з видалення матки жінки, хворої на рак шийки матки.
8-тижневий зародок, видалений у результаті операції з видалення матки жінки, хворої на рак шийки матки.
Спеціальність акушерство
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 JA00
МКХ-10 O04
DiseasesDB 4153
MedlinePlus 002912
eMedicine article/252560
MeSH D000028
CMNS: Abortion у Вікісховищі
Частина серії
Жіноче здоров'я
Логотип жіночого здоров'я складається з рожевого «дзеркала Венери» та синьої символіки медицини
Символ жіночого здоров'я
 
П:  Портал «Фемінізм»

Або́рт (лат. abortus — викидень) — переривання вагітності впродовж перших її 22 тижнів. Народження дитини після 28 тижня вагітності називається передчасними пологами. Аборт може бути мимовільним (викидень) і медичним (пряме втручання — хірургічне чи медикаментозне). Штучний аборт проводиться не тільки у випадку небажання чи неможливості жінки народжувати, але й у ряді медичних показань, що загрожують життю.

Фізіологія[ред. | ред. код]

При аборті відбувається видалення плодового міхура (зародка з його оболонками, ембріона або фетуса) з порожнини матки. Якщо мимовільний аборт (викидень) неодноразово повторюється, його називають звичним (такий аборт найчастіше пов'язаний із розладом діяльності ендокринних залоз). Аборт за строками:

  • до 11 тижнів + 6 днів вагітності — ранній,
  • після 11 тижнів + 6 днів до 12-21 тижня + 6 днів — пізній (перебігає подібно до передчасних пологів).
  • Викидень, що трапляється між 22 і 36-м тижнями вагітності — передчасні пологи.

Мимовільний аборт (викидень)[ред. | ред. код]

Причини викидня[ред. | ред. код]

До мимовільного аборту, який виникає всупереч бажанню вагітної, можуть призвести:

Перебіг викидня[ред. | ред. код]

За перебігом розрізняють:

За допомогою своєчасно вжитих медичних заходів у частині випадків вагітність вдається зберегти. Якщо мимовільному абортові запобігти не вдалося, то скорочення матки (перейми) посилюються, виникає кровотеча і матка виштовхує плодовий міхур:

  • цілком (повний аборт);
  • частково (неповний аборт), рештки плодового міхура залишаються в матці через ослаблення переймів або надмірно міцне прикріплення оболонок плоду до її стінки. Неповний аборт супроводжується кровотечею (іноді — загрозливою) і потребує термінового лікарського втручання (вискоблювання порожнини матки).

Штучний аборт[ред. | ред. код]

6-тижневий зародок, видалений у результаті аборту.
Докладніше: Штучний аборт

Під штучним абортом розуміють звільнення матки вагітної від плодового міхура за допомогою будь-якого впливу безпосередньо на плодовий міхур, на матку або на організм вагітної в цілому. Аборт проводиться лікарем акушером-гінекологом як хірургічне втручання лише в умовах лікарні.

Згідно з чинним законодавством України, хірургічний аборт проводиться в акредитованих закладах охорони здоров'я при вагітності до 12 тижнів. На терміні від 12 до 22 тижнів вагітності штучний аборт проводиться тільки у випадку виявлених показань[1]. Проведення штучного аборту у пацієнтки віком до 14 років або у недієздатної особи здійснюється за заявою її законних представників. Штучне переривання вагітності у пацієнтки, яка досягла 14 років, здійснюється за її згодою[2].

Історія[ред. | ред. код]

Агітплакат СРСР проти кримінальних абортів, 1925 рік. Текст вгорі: «Викидень, здійснений бабкою або акушеркою не тільки калічить жінку, але часто веде до смерті»

Першою державою в новітній історії, котра легалізувала аборти, стала більшовицька Росія.[3] Опісля в СРСР усе ж таки повернулися до світової практики кримінальної відповідальності за аборти.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 серпня 1954 року кримінальна відповідальність за вчинення аборту знову була скасованою. Указом від 23 листопада 1955 року «Про скасування заборони абортів» встановлено кримінальна відповідальність лише для осіб (в тому числі лікарів), які роблять аборт поза лікарнями або іншими лікувальними закладами. Покарання посилюється в разі, коли аборт зроблено в антисанітарних умовах чи особою без належної медичної освіти. На той момент в багатьох країнах Заходу аборти лишалися нелегальними. Наприклад, у США аборти були повністю декриміналізованими лише у 1973 році, у Франції — у 1974 році. В Ірландії аборти у одиничних випадках були дозволені лише влітку 2013 року.[4]

На сучасному етапі існують протилежні рухи пролайф та прочойс, які виступають відповідно за беззастережну охорону життя ненародженої дитини та права матері на вибір і право піти на переривання небажаної вагітності.

Показання для штучного аборту[ред. | ред. код]

Показаннями проведення операції штучного аборту зазвичай стають захворювання матері і плоду:

  • смерть плоду в утробі матері;
  • загроза життю матері через її стан або неправильне протікання вагітності (наприклад, позаматкова вагітність);
  • порушення внутрішньоутробного розвитку;
  • необхідність проведення медичних процедур матері (наприклад, трансплантація органів або хіміотерапія у випадку виявлення злоякісних пухлин).

Якщо бажання здійснити аборт викликане небажаною вагітністю, остаточне рішення про застосування штучного аборту залишається за батьками зачатої дитини.

Підготовка до процедури[ред. | ред. код]

В Україні для пацієнток, яким проводиться операція штучного переривання вагітності, здійснюється передабортне та післяабортне консультування щодо особливостей конкретного методу переривання вагітності[1]. З метою профілактики запальних ускладнень після операції аборту, вона здійснюється не пізніше трьох днів після обстеження. Обстеження пацієнтки для штучного переривання вагітності проводиться відповідно до нормативів в умовах амбулаторно-поліклінічних лікувальних закладів та відповідного клінічного протоколу.

Зазвичай перед абортом проводяться:

У разі встановлення гострого запального або інфекційного захворювання штучне переривання вагітності здійснюється після проведеного лікування до закінчення терміну вагітності повних 12 тижнів.

Методи штучного аборту[ред. | ред. код]

Аборт вакуумною аспірацією:
1 — амніон;
2 — ембріон;
3 — ендометрій;
4 — спекулум;
5 — Vacurette;
6 — вакуумний відсмоктувач.

Як вказувалося вище, штучний аборт може проводитись як за суворими медичними показаннями, так і за бажанням вагітної при відсутності протипоказань до операції аборту. Залежно від терміну вагітності, її переривання проводиться різними методами, аби знизити ризик розвитку ускладнень аборту.

На сучасному етапі використовуються такі методи аборту:

  • вагітність 2-8 тижнів — показана нехірургічна медикаментозна провокація мимовільного аборту. Медикаментозний аборт полягає в одноразовому прийомі в присутності лікаря 600 мг стероїдного препарату міфепристону, який провокує загибель ембріону. Зв'язуючись з прогестероновими рецепторами, міфепристон блокує дію прогестерону, який стимулює ріст ендометрію. Через 36-48 годин пацієнтка приймає аналог простагландинів: в присутності лікаря приймає перорально 2 таблетки (400 мкг) або вагінально 800 мкг мізопростолу і знаходиться в стаціонарі весь час до настання переривання вагітності, що відбувається, як правило, впродовж 3-6 годин. Під їхньою дією матка скорочується, запускається механізм вигнання ембріону з її порожнини. Цей спосіб найменш травматичний з усіх, слизова оболонка матки залишається неушкодженою, за 28-30 днів відновлюється менструальний цикл. На 7-10 день лікар-акушер-гінеколог амбулаторно проводить огляд пацієнтки.
  • вагітність 2-5 тижнів — показаний міні-аборт. У матку вводиться тонкий одноразовий катетер, прикріплений до вакуумного аспіратора, і плодове яйце висмоктується назовні: в порожнині матки створюється рівномірний негативний тиск, який сприяє мимовільному відділенню плодового яйця, незалежно від його локалізації. Операція триває 2-5 хвилин і проводиться за локальної або повної анестезії. Слизова оболонка матки отримує мінімальні ушкодження.
  • вагітність 6-12 тижнів — проводиться хірургічне видалення плоду — класичний аборт. У випадку загрози життю жінки або її зґвалтування медичний аборт може проводитись і на пізніших строках, до 22 тижнів. Операція проводиться тільки в умовах медичного стаціонару. При хірургічному аборті шийка матки розкривається за допомогою металевих розширювачів (бужів), і лікар вискоблює спеціальною гострою ложкою (кюреткою) плодове яйце разом з плацентою і слизовою оболонкою матки. Хірургічний аборт має низку ускладеннь та нерідко призводить до безпліддя і невиношування наступних вагітностей.
  • вагітність строком понад 22 тижні — проводиться провокація передчасних «пологів», або штучні пологи. Оскільки наприкінці другого — на початку третього триместру вагітності дитина може народитися живою, але мати важкі патології розвитку, цей метод штучного аборту використовується лікарями рідше, ніж, наприклад, хірургічний аборт.

Після операції[ред. | ред. код]

В Україні, згідно з чинним законодавством[1], після штучного переривання першої вагітності жінкам з резус-негативним типом крові проводиться імунізація антирезусним імуноглобуліном за відповідною методикою. Працюючим жінкам після проведення операції штучного переривання вагітності видається листок непрацездатності.

Жінкам, призначають індивідуально підібраний засіб контрацепції, про що робиться запис в медичній документації. В подальшому проводиться диспансерне спостереження за пацієнткою, обов'язково виконується ультразвукове дослідження для підтвердження відсутності плідного яйця в порожнині матки. У разі неповного видалення плідного яйця, тривалого кровомазання, проводиться діагностичне вишкрібання порожнини матки з наступним направленням отриманого матеріалу на гістологічне дослідження[1].

Ускладнення аборту[ред. | ред. код]

Медичний аборт як хірургічна операція зазвичай не супроводиться ускладненнями, але шкідливо впливає на здоров'я жінки в цілому, порушує функції матки та яєчників (особливо, коли переривається перша вагітність), сприяє запальним захворюванням жіночих статевих органів, нерідко призводить до безплідності жінки. Все це стосується і мимовільного аборту. Найтяжчі наслідки викликає кримінальний аборт, що майже завжди буває ускладненим (занесення в матку хвороботворних мікроорганізмів з подальшим сепсисом, тяжкі механічні ушкодження матки і сусідніх органів).

Ранні ускладнення[ред. | ред. код]

Ранні ускладнення з'являються під час аборту чи відразу після нього. Найчастіші ускладнення — кровотеча, ушкодження шийки матки, порушення згортання крові, емболія (закупорка судин). Досить часто трапляється неповний витяг плодового яйця. Для попередження цього ускладнення проводять ультразвукове дослідження, а у випадку виявлення залишків плодового яйця — повторне вискоблювання. Крім того, після аборту загострюються хронічні захворювання статевих органів (сальпінгоофорит, ендометрит тощо). Серйозну небезпеку становлять занесення інфекції в матку під час аборту і порушення цілісності стінки матки (перфорація) з ушкодженням кишечника, сечового міхура.

Після аборту спостерігаються піхвові кров'янисті виділення. Їхня кількість і тривалість індивідуальні і залежать від терміну вагітності, скорочувальної здатності матки і згортання крові. Імовірність виникнення ускладнень найбільш висока в жінок:

  • що зробили два і більш аборти;
  • страждаючих запальними захворюваннями статевих органів, порушеннями менструального циклу, захворюваннями крові;
  • що раніше перенесли операцію на матці і яєчниках;
  • що переривають хірургічним шляхом першу вагітність.

Пізні ускладнення[ред. | ред. код]

До них належать запальні захворювання статевих органів, гормональні порушення, ендометріоз, дисфункція яєчників, безплідність, ускладнення течії вагітностей. Використання під час аборту розширників нерідко спричиняє розвиток недостатності (неповного змикання) шийки матки. Надалі це може привести до слабості м'язового апарату шийки матки і, як слідство, до пізніх викиднів на терміну 18-24 тижня. Після аборту різко зростає частота позаматкових вагітностей. При наступних вагітностях і пологах зростає імовірність порушення родової діяльності й аномалій розташування плаценти; захворювань немовлят, зв'язаних з патологією судин матки. Після одиничного аборту погроза викидня при наступній вагітності становить 26 %, після двох — зростає до 32 %, а після трьох і більш небезпека мимовільного переривання вагітності досягає 41 %. Збільшується і ризик утворення пухлин молочних залоз, шийки і тіла матки.

Аборт переважно викликає негативні наслідки для жіночого організму:

  • у результаті аборту в 12 % жінок порушується менструальний цикл: можливі кровотечі між місячними, у жінки, в якої вже є діти, після аборту менструальний цикл може відновитися через 3-4 місяця; у жінки з першою вагітністю відновлення усіх функцій може затягтися до 6 місяців і більш;
  • найчастіша причина гінекологічних захворювань — після аборту вони розвиваються в кожної п'ятої жінки;
  • порушує роботу ендокринної і нервової систем, знижує опірність організму;
  • як і будь-яка інша операція, аборт може викликати ряд ускладнень різного ступеня тяжкості;
  • психологічний стрес, що може призвести до змін психіки та її захворювань. Часто жінка підсвідомо сприймає аборт як насильство над власним тілом, відчуває себе винною в убивстві своєї ж дитини. Такого роду нервові порушення часто мають дуже негативний вплив на відносини та виховання народжених пізніше дітей.

Полеміка[ред. | ред. код]

У світі тривають дискусії і суперечки щодо морального та правового статусу штучного аборту. Дві основні групи називають себе «за вибір» (право жінок вільно розпоряджатись власним тілом і репродуктивними планами) і «за життя» (з притиском на права плоду на життя). Кожна група, з різними результатами, прагне впливати на громадську думку і добитися правової підтримки своєї позиції. У деяких випадках полеміка призвела до використання насильства.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]