Аборти в Казахстані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Правовий статус абортів у світі:
   Легальний
   Легальний при зґвалтуванні та за медико-соціальними показниками
   Легальний у випадках (або заборонений, окрім випадків) зґвалтування, медико-соціальних протипоказань
   Заборонений, окрім випадків зґвалтування та медико-соціальних протипоказань
   Заборонений, окрім випадків загрозі життя матері, та при наявності психічних і патологічних протипоказань
   Заборонений без винятків
   Відмінності за регіонами
   Відсутні дані

Аборти в Казахстані є законними до 12 тижня вагітності, а потім дозволяються лише за особливими обставинами[1]. Відповідне рішення базується на законах, успадкованих із радянського минулого країни, коли аборти були законодавчо дозволені як протизаплідний засіб[2].

Інформація про поширеність абортів у Казахстані надходить насамперед із двох джерел: Міністерства охорони здоров'я та Демографічного та медичного обстеження Казахстану[3].

Радянський час[ред. | ред. код]

Більшу частину XX століття завдяки державній підтримці основним методом контрацепції, що застосовувався в Радянському Союзі, був аборт[4].

У 1920 році Радянський Союз легалізував аборти як тимчасовий захід, оскільки в умовах економічної кризи легальні аборти були б необхідним заходом для забезпечення санітарних умов[5]. У Казахстані казахи були проти цього рішення. Упродовж наступного десятиліття спротив абортам був важливим, він формувався як бастіон культури, на який напали радянські чиновники[6]. Навіть іще в період легалізації влада СРСР схвалювала казахський опір абортам[7]. Медики попереджали про ризики для здоров'я, пов'язані з частими абортами[6]. У період, коли аборт легалізували, він не застосовувався так, як законодавці мали намір, адже клініки не отримували фінансування і пацієнти були змушені платити. Аборти робили переважно етнічні російські жінки в Казахстані (лише 0,002 % абортів здійснили етнічні казахські жінки, насамперед у містах)[8].

Для казахів аборт був табу[8], хоча існували традиційні методи переривання вагітності (використовувалися трави). Кількість абортів зросла в Казахстані, як і в Росії, причому особливе збільшення між 1927 та 1928 роками спровоковане збільшенням доступної інформації про хірургічну процедуру та зміною норм моралі. Поширеність підпільних абортів почала знижуватись, але зростання частоти легальних абортів почало турбувати чиновників, що мало наслідком їх заборону[7].

До незаконних абортів вдавались, коли лікарі відмовлялись робити легальний аборт через одну з наступних причин: вагітність після першого триместру, перша вагітність або наявність небезпечних хвороб[9]. Той факт, що легально-доступні аборти не повністю усунули незаконні аборти, сприяв упровадженню кримінальної відповідальності. На початку 1930-х років радянські чиновники відкрито критикували аборти та їх легалізацію[10]. Разом з цим, у периферійних районах СРСР, і також Казахстан, існувало занепокоєння наслідками раптової заборони абортів[11].

Період законності абортів закінчився 27 червня 1936 року [11] «Декретом про захист матері та дитини», згідно з яким їх можна було робити лише тим пацієнткам, життю яких загрожує небезпека. Незаконні аборти не гарантували безпечних, санітарних умов[12]. Регіональний (обласний) уряд створив систему контролю, щоб забезпечити дотримання закону: лікарям довелося заявляти про свою практику, надсилаючи прохання перервати вагітність. Ця звітність розглядалась на засіданнях щомісячного комітету.

Криміналізація закріпила традиційні ролі жінок у патріархаті, оскільки ставала на захист ідеї про жінок як матерів[13]. Преса використовувалася як пропаганда проти жінок, які мусили вдаватись до незаконних абортів, адже зображала їх як підступних ворогів Батьківщини[14]. Оскільки казахські жінки рідко йшли на аборти, вони не зазнавали переслідувань за цим законом[15]. Переслідували жінок, які приходили до лікарень із симптомами, що свідчать про виконаний аборт. Лікарі, які практикували незаконні аборти, могли ув'язнити до трьох років[К 1]. Немає достовірних джерел щодо цієї підпільної діяльності [16], але дані з архівів свідчать про те, що жінки, в яких виявили симптоми незаконних абортів, як правило, були неодруженими[17].

В одному випадку в 1940 році одинадцять жінок із симптомами, типовими для спроб аборту, були затримані та відокремлені від своїх сімей, вони були під пильним наглядом держави та зазнали принижень з боку громадськості. Пізніше з них зняли усі звинувачення[18].

Поступово пропаганда проти абортів набирала обертів[19]. Вплив кампанії важко виміряти, оскільки існує мало доказів її ефекту[20].

У повоєнний період стало очевидним, що пропагандистські зусилля не змогли зменшити рівень абортів[21]. Після смерті Йосипа Сталіна в 1953 році держава припинила переслідування незаконних абортів, і лікарі практикували аборти в першому триместрі на прохання жінок. У 1968 році Радянський Союз вкотре легалізував аборти за запитом пацієнтів[22].

Період незалежності[ред. | ред. код]

Починаючи з незалежності від СРСР у 1991 році, Казахстан почав замінювати аборти іншими методами контрацепції[23]. На відповідне законодавство в Казахстані вплинуло радянське минуле країни[2]. Незважаючи на зменшення абортів на користь інших методів контрацепції[24][25], аборт залишався найбільш широко використовуваним методом контрацепції у 90-х роках. З часу незалежності країни аборти все частіше проводяться в приватному секторі, що призводить до зниження офіційного рівня абортів[3].

Дослідження, засноване на даних між 1995 і 1999 роками, показало, що аборти в основному проводяться в міських районах, тодішній столиці Алмати та Північному та Східному регіонах країни[26]. Більшість жінок, які робили аборти, були етнічними росіянками. У районах з більш високим рівнем освіти спостерігається більший спад використання абортів[27]. Заміжні жінки складають більшість, яка робить аборти, оскільки дошлюбний секс набагато рідше зустрічається в переважно мусульманських країнах. Причиною аборту є насамперед обмеження пологів, а також збільшення часу між пологами[28]. Перші вагітності в країні рідко перериваються[24].

Ймовірність того, що вагітність перерветься, становила 36,8 %. Відсоток вагітностей, спричинених відмовою від контрацепції, що призводить до переривання вагітності, становив 67 %. Демографічне та медичне опитування Казахстану запитувало 3771 жінки, чи не роблять аборт у випадку випадкової вагітності, а 35,6 % відповіли ствердно, 20,6 % не були впевнені, а решта відповіли негативно[29].

У лютому 1994 року було затверджено програму планування сім'ї, яка створила службу планування сім'ї в медичних установах, щоб спробувати зменшити аборти та материнську смертність[2].

З 1993 по 1997 роки Організація Об'єднаних Націй фінансувала репродуктивне здоров'я в країні. Однією з її головних цілей було зниження рівня абортів[30].

Між 1995 та 1999 роками аборти були офіційно безкоштовними, але на практиці люди зобов'язані були платити від 8 до 20 доларів США[31]. Ці виплати, як правило, не здійснювалися в сільській місцевості[32]. У 1995 році широкомасштабна кампанія попередила про ризик для здоров'я незаконних абортів[30].

У 2000 році затверджена загальнодержавна урядова програма щодо зменшення абортів. Програма навчала медичних працівників та інформувала населення про інші методи контрацепції[25].

2002 року ООН опубліковував звіт з поясненнями, що аборти доступні за запитом протягом першого триместру, не вимагаючи особливої мотивації. А вже між 12 та 28 тижнями — лише за наявності певних соціальних чи медичних обставин[2].

У 2001 році затверджено наказ Міністерства охорони здоров'я щодо медичних причин та регламенту абортів[33]. У 2009 році міністерство затвердило наказ 626[34], який було змінено у 2012 році стосовно таких аспектів:

Умови проведення абортів у 2009 році[33] Умови аборту в 2012 році[34]
До 12 тижнів:
  • На запит

Від 12 до 22 тижнів за соціальними ознаками, включаючи:

  • Смерть чоловіка під час вагітності
  • Покарання жінки чи чоловіка
  • Безробіття жінки або її чоловіка
  • Якщо жінка незаміжня
  • Позбавлення чи обмеження батьківських прав
  • Коли вагітність є наслідком зґвалтування
  • Якщо жінка має статус біженця або вимушеного мігранта
  • Якщо в сім'ї є дитина-інвалід
  • Розлучення під час вагітності
  • Якщо в сім'ї є 4 і більше дітей
  • У разі пороку плоду

Без обмеження гестації:

  • Якщо є медичні показання, що загрожують життю вагітної, за її згодою

Для неповнолітніх молодших 16 років необхідна згода батьків.

Держава субсидує аборти, здійснені з соціальних чи медичних причин.

До 12 тижнів:
  • На запит

Від 12 до 22 тижнів за соціальними ознаками, включаючи:

  • Смерть чоловіка під час вагітності
  • Покарання жінки чи чоловіка
  • Безробіття жінки або її чоловіка
  • Якщо жінка незаміжня
  • Позбавлення чи обмеження батьківських прав
  • Коли вагітність є наслідком зґвалтування
  • Якщо жінка має статус біженця або вимушеного мігранта
  • Якщо в сім'ї є дитина-інвалід
  • Розлучення під час вагітності
  • Якщо в сім'ї є 4 і більше дітей
  • Пацієнт до 18 років

Без обмеження гестації:

  • Якщо є медичні показання, що загрожують життю вагітної, за її згодою
  • У разі пороку плоду

Для неповнолітніх молодших 18 років необхідна згода батьків.

Держава субсидує аборти, здійснені з соціальних чи медичних причин.

Легальні аборти практикуються в приватних центрах[35], Жіночих консультаційних центрах, пологових будинках, поліклініках з жіночими консультаційними офісами, багатьох лікарнях та практиках сімейних груп. Успішне зниження рівня абортів було зумовлене зусиллями в галузі освіти, інформації та комунікацій (на зразок кампанії «Червоне яблуко» у соціальних мережах), які спонукали населення використовувати сучасні методи контрацепції. Однак рівень абортів серед росіян знизився на 33 %, а серед казахів — зниження було значно меншим[36].

Ліками, що застосовуються для індукції аборту, є Міфепристон та Мізопростол[33][34].

Зггідко зі статистичними даними за 2003 рік, спостерігався високий рівень абортів серед підлітків[37][38][39].

У 2009 та 2012 роках Казахська асоціація з питань сексуального та репродуктивного здоров'я заявила, що медичні аборти здійснюються лише в Алмати в приватних центрах, а про те, що останній рік розглядають питання надання послуг у державних медичних центрах. Він також заявив, що в 2007 році в місті Алмати було 11 666 абортів, з них 74,3 % було здійснено за допомогою дилатації та кюретажу[33]. Середня ціна серед приватних лікарів становила 5000 тенге (41 долар) у 2009 році та 200 доларів у 2012 році[34].

У дослідженні 2007 року було зроблено висновок, що високий рівень абортів може бути спричинений обмеженим доступом до медичних послуг, особливо в сільських регіонах. Внутрішньоутробні засоби зазвичай застосовуються як протизаплідний засіб в Казахстані без професійної допомоги, оскільки існує мало доступних методів. Це може бути причиною того, що основним методом контрацепції, який використовується в країні, є аборт[40].

Звіт за 2010 рік показав, що держава не надала жодної інформації про сексуальне та репродуктивне здоров'я, включаючи аборти[41].

У звіті 2011 року було встановлено, що частота вагітності та підлітків абортів призводить до смерті, головним чином спричиненої відсутністю конкретних профілактичних програм[42].

У 2017 році в Казахстані штучно перервали вагітність 95 тисяч жінок, з них 2218 — підлітки від 15-17 років, молодше 15 років — 16. За офіційною статистикою, кожна третя жінка в Казахстані хоча б раз переривала вагітність на ранній стадії[43].

Станом на 2017 рік, аборт є законним у таких випадках[1]:

  • Якщо здоров'ю вагітної жінки загрожує небезпека, необхідне схвалення комітету з трьох медичних працівників (гінеколога, керівника закладу та експерта щодо її стану)[К 2], і щоб хвороба була у затвердженому списку.
  • Якщо життю жінки загрожує небезпека[К 3], без обмежень щодо гестаційного віку.
  • Якщо здоров'ю жінки можна було б істотно нашкодити, без обмежень щодо гестаційного віку.
  • Якщо психічне здоров'я жінки загрожує небезпекою[44].
  • На прохання вагітної жінки, з будь-якої причини, включаючи такі причини, як вагітність від інцестуальних відносин.
  • Якщо вагітна має когнітивну або інтелектуальну ваду[К 4].
  • Вагітність у неповнолітньому віці, що вимагає дозволу батьків чи іншого дорослого[К 5].

Статистика[ред. | ред. код]

Загальна[ред. | ред. код]

Пояснення до даних таблиці[45]:

  • Народжені - кількість народжених дітей.
  • Аборти, про які повідомляється - загальна кількість абортів.
  • Аборти загалом (AWR) — загальна кількість абортів.
  • Нелегальні аборти  — загальна кількість абортів, зроблених нелегально.
  • Коефіцієнт абортів — коефіцієнт відношення кількіості абортів на 1000 народжених.
  • Відсоток абортів (%) — відношення кількіості абортів від вагітностей у відсотках.
  • Частота випадків абортів (AWR) — це випадки переривання абортів із даних звітності про аборти у всьому світі на 1000 жінок у віці 15-39 років.
Рік* Народжені Аборти загалом (AWR) Нелегальні аборти Коефіцієнт абортів Відсоток абортів (%) Частота випадків абортів (AWR)
1925 582
1927 2 360
1928 6 127
1929 1 950
1930 2 660
1931 2 190
1932 840
1940 254 000
1942 11 214 1 675
1943 1 600
1944 7 811 1 278
1945 10 303 1 684
1946 15 901 3 866
1947 16 263 3 096
1948 4 079 4 079
1950 251 900
1951 270 000
1952 262 600
1953 260 300
1954 275 700
1955 299 300 25 000
1956 304 800 58 000
1957 326 100 101 000
1958 355 300 164 000
1959 349 100 228 000
1960 371 828 335 000
1961 377 002 363 000
1962 368 298 379 000
1963 352 400 388 000
1964 330 511 389 000
1965 320 585 404 000
1966 313 465 392 000
1967 307 197 381 000
1968 302 022 372 000
1969 302 179 370 000
1970 306 652 372 000
1971 317 423 382 702 1 205.7 54.66
1972 318 551 383 764 1 204.7 54.64
1973 321 075 387 626 1 207.3 54.70
1974 338 291 377 070 1 114.6 52.71
1975 343 668 390 809 1 137.2 53.21
1976 350 362 395 712 1 129.4 53.04
1977 349 379 406 247 1 162.8 53.76
1978 355 337 392 734 1 105.2 52.50
1979 354 320 380 692 1 074.4 51.79
1980 356 013 378 125 1 062.1 51.51
1981 367 950 359 824 977.9 49.44
1982 373 416 364 087 975.0 49.37
1983 378 577 362 371 957.2 48.91
1984 389 091 349 366 897.9 47.31
1985 396 929 367 334 925.4 48.06
1986 410 846 332 055 808.2 44.70
1987 417 139 329 819 790.7 44.15
1988 407 116 362 596 890.6 47.11
1989 380 849 358 124 940.3 48.46 101.58
1990 362 081 355 173 980.9 49.52 100.03
1991 353 174 358 484 1 015.0 50.37 100.40
1992 337 612 346 405 1 026.0 50.64 96.76
1993 315 482 290 703 921.5 47.96 81.93
1994 305 624 261 834 856.7 46.14 75.39
1995 276 125 224 100 811.6 44.80 66.14
1996 253 175 194 187 767.0 43.41 58.11
1997 232 356 156 751 674.6 40.28 47.61
1998 222 380 149 248 671.1 40.16 46.01
1999 211 815 138 197 652.4 39.48 42.92
2000 217 379 134 111 616.9 38.15 41.58
2001 220 748 136 787 619.7 38.26 42.22
2002 227 169 124 523 548.2 35.41 38.10
2003 246 933 127 180 515.0 34.00 38.49
2004 270 737 129 495 478.3 32.35 38.66
2005 278 977 125 654 450.4 31.05 37.00
2006 278 977 130 599 468.1 31.89 37.85
2007 321 963 133 097 413.4 29.25 38.02
2008 339 269 123 992 365.5 26.77 34.99
2009 357 552 113 320 316.9 24.07 31.67
2010 367 752 106 074 288.4 22.39 29.37
2011 372 801 95 288 255.6 20.36 26.27
2012 381 005 95 654 251.1 20.07 26.43
2013 387 227 106 000 217.6 17.87 29.43
2014 399 951 83 709 209.3 17.31 23.35
2015 398 073 81 440 204.6 16.98 22.82
2016 400 694 78 857 196.8 16.44
2017 390 262 80 328 205.8 17.07
2018 397 799 80 000

*статистичні дані за 1926, 1933—1939, 1941, 1949 роки відсутні

Кількість абортів за регіонами Казахстану[ред. | ред. код]

   Центральний Казахстан
   Північний Казахстан
   Південний Казахстан
   Східний Казахстан
   Західний Казахстан
Регіон[46] Рік*
1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Алмати (місто) 14 421 10 013 11 037 17 487 16 000 16 100
Астана (місто) 8 113 9 600
Східно-Казахстанська область 18 039 16 600
Карагандинська область 16 400 16 700 10 300 13 100
Північно-Казахстанська область 32 898 29 800
Акмолинська область 11 700 10 200
Костанайська область 8 200
Павлодарська область 5 100
Південно-Казахстанська область 20 294 20 900
Алматинська область 13 249 5 000 4 800
Кизилординська область 2 801 1 700
Західно-Казахстанська область 17 549 17 700
Актюбинська область 3 900
Атирауська область 1 957 1 700
Мангістауська область 3 400
Жамбильська область 5 200
Центральний та східний Казахстан 34 400 33 126 29 700
Північний Казахстан 32 898 29 800
Західний Казахстан 17 549 17 700
Південний Казахстан 20 294 20 900

*останнє оновлення 11 квітня 2010

Рівень легальних абортів[ред. | ред. код]

Рік Рівень легальних абортів

(з 1000 жінок у віці 15–44 роки)

1995 53 [23]
1999 43,9[47], або від 57 до 55 за офіційними джерелами [3]
2004 35[48]
2008 32,3[49]
2010 27,4[50]
2012 24,5[44]

Правове регулювання[ред. | ред. код]

Закони, що регулюють аборти в Казахстані:

  • Закон про репродуктивні права (2004)[51],
  • Кримінальний кодекс (1997).

Інформація про поширеність абортів у Казахстані надходить насамперед із двох джерел: Міністерства охорони здоров'я та Демографічного та медичного обстеження Казахстану[3]. Доступні високоякісні опитування та інші дані, оскільки процедура вже деякий час є законною. Однак звіти періодично суперечать одне одному[К 6][32].

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Розділ 140 Кримінального кодексу.
  2. Сторінка 3 показань Міністерства охорони здоров'я.
  3. Сторінка 5 показань Міністерства охорони здоров'я.
  4. Сторінка 6 показань Міністерства охорони здоров'я.
  5. Сторінка 9 Закону про репродуктивні права; сторінка 2 Вказівки Міністерства охорони здоров'я.
  6. У деяких звітах йдеться про те, що аборти доступні в різних регіонах, тоді як Казахська асоціація з питань сексуального та репродуктивного здоров'я згадує лише Алмати та приватний сектор.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Country profile: Kazakhstan. Global Abortion Policies Database. 2018-04-05. Процитовано 2019-07-11. 
  2. а б в г United Nations Population Division, Department of Economic and Social Affairs (2002). Abortion Policies: A Global Review. 
  3. а б в г Westoff, 2000, с. 2.
  4. Olds & Westoff, 2004, с. 1.
  5. Michaels, 2001, с. 307, 308.
  6. а б Michaels, 2001, с. 310.
  7. а б Michaels, 2001, с. 313.
  8. а б Michaels, 2001, с. 312.
  9. Michaels, 2001, с. 314.
  10. Michaels, 2001, с. 315.
  11. а б Michaels, 2001, с. 316.
  12. Michaels, 2001, с. 308.
  13. Michaels, 2001, с. 318.
  14. Michaels, 2001, с. 318, 319.
  15. Michaels, 2001, с. 319.
  16. Michaels, 2001, с. 317.
  17. Michaels, 2001, с. 319, 320.
  18. Michaels, 2001, с. 320.
  19. Michaels, 2001, с. 323, 324.
  20. Michaels, 2001, с. 324, 325.
  21. Michaels, 2001, с. 326.
  22. Michaels, 2001, с. 326, 327.
  23. а б Westoff, 2000, с. 1.
  24. а б Westoff, 2000, с. 27.
  25. а б Olds & Westoff, 2004, с. 29.
  26. Westoff, 2000, с. 8.
  27. Westoff, 2000, с. 9.
  28. Westoff, 2000, с. 18.
  29. Westoff, 2000, с. 16.
  30. а б Olds & Westoff, 2004, с. 32.
  31. Olds & Westoff, 2004, с. 30.
  32. а б Olds & Westoff, 2004, с. 33.
  33. а б в г Kazakhstan Association on Sexual and Reproductive Health (2009). Abortion legislation in Europe. IPPF European Network. Brussels. с. 45–46. 
  34. а б в г Kazakhstan Association on Sexual and Reproductive Health (2012). Abortion legislation in Europe. IPPF European Network. Brussels. с. 44–45. 
  35. Olds & Westoff, 2004, с. 31.
  36. Olds & Westoff, 2004, с. 34.
  37. Committee on the Rights of the Child (2003). CONSIDERATION OF REPORTS SUBMITTED BY STATES PARTIES UNDER ARTICLE 44 OF THE CONVENTION - Kazakhstan. Office of the High Commissioner for Human Rights. Процитовано 2019-07-11. 
  38. Committee on the Rights of the Child (2007). CONSIDERATION OF REPORTS SUBMITTED BY STATES PARTIES UNDER ARTICLE 44 OF THE CONVENTION - Kazakhstan. Office of the High Commissioner for Human Rights. Процитовано 2019-07-11. 
  39. Committee on the Rights of the Child (2015). Concluding observations on the fourth periodic report of Kazakhstan. Office of the High Commissioner for Human Rights. Процитовано 2019-07-11. 
  40. Concluding comments of the Committee on the Elimination of Discrimination against Women: Kazakhstan. Office of the High Commissioner for Human Rights. 2007. Процитовано 2019-07-11. 
  41. Consideration of reports submitted by States parties under article 40 of the Covenant - Kazakhstan. Office of the High Commissioner for Human Rights. 2011. Процитовано 2019-07-11. 
  42. Consideration of reports submitted by States parties under article 40 of the Covenant - Kazakhstan. Office of the High Commissioner for Human Rights. 2011. Процитовано 2019-07-11. 
  43. Из-за абортов в 2017 году на свет не появилось 95 тысяч детей - Газета «Новый Вестник». Процитовано 2020-03-28. 
  44. а б Abortion Policies and Reproductive Health around the World. United Nations Population Division | Department of Economic and Social Affairs (EN). 2014. с. 21. Процитовано 2019-07-11. 
  45. Historical abortion statistics, Kazakhstan. www.johnstonsarchive.net. Процитовано 2020-03-28. 
  46. Kazakhstan abortions and live births by region, 1999-2008. www.johnstonsarchive.net. Процитовано 2020-03-31. 
  47. World Abortion Policies 1999. United Nations Population Division | Department of Economic and Social Affairs. Архів оригіналу за 2019-07-11. 
  48. World Abortion Policies 2007 (wall chart). United Nations Population Division | Department of Economic and Social Affairs. 
  49. World Abortion Policies 2011 (wall chart). United Nations Population Division | Department of Economic and Social Affairs (EN). Процитовано 2019-07-11. 
  50. World Abortion Policies 2013 (wall chart). United Nations Population Division | Department of Economic and Social Affairs (EN). Процитовано 2019-07-11. 
  51. Kazakhstan Association on Sexual and Reproductive Health, 2012, с. 44.

Література[ред. | ред. код]