Абражанов Олександр Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абражанов Олександр Олексійович
Народився 6 березня 1867(1867-03-06)[1]
Ржев, Тверська губернія, Російська імперія
Помер 17 травня 1931(1931-05-17) (64 роки) або 30 квітня 1930(1930-04-30)[1] (63 роки)
Дніпропетровськ, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність хірург, викладач університету
Alma mater Варшавський університет (1891)
Заклад Харківський інститут народної освіти
Дніпровський державний медичний університет
Науковий ступінь доктор медицини (1900)
Партія КПРС

Олександр Олексійович Абражанов (18671931) — російський і радянський лікар, доктор медицини, професор .

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1867 року в Ржеві Тверської губернії.

Закінчивши в 1891 році медичний факультет Імператорського Варшавського університету, працював у Маріїнській лікарні в Петербурзі. В 1893 за революційну пропаганду серед робітників був заарештований і висланий під нагляд поліції на Урал — на Юрюзанський завод Золотоустовського повіту[ru] Уфімської губернії . Працював головним лікарем повітової земської лікарні у Златоусті, де вів наукові дослідження у галузі кісткової хірургії. У 1900 році у Військово-медичній академії Петербурга захистив докторську дисертацію «Пересадка та пломбування кісток»[2].

З 1903 року Абражанов працював у Полтаві; з 1913 року — у Харкові, де за сумітництвом викладав у Харківському імператорському університеті на посаді приват-доцента. З 1922 року до кінця життя завідував кафедрою факультетської хірургії Катеринославського медичного інституту, з 1926 року Дніпропетровський медичний інститут (ДМІ). Був членом ВКП(б) / КПРС[3][4].

Олександр Олексійович Абражанов опублікував понад 60 наукових праць з хірургії (зокрема кісткової хірургії), нейрохірургії, онкології, хірургічного лікування туберкульозу, акушерства та гінекології. Він є автором методу надмищелкової ампутації стегна (1898) та подовження нижньої кінцівки за рахунок стопи (1909), створив у ДМІ хірургічну школу. Педагогічну та наукову роботу він поєднував із громадською діяльністю: був головою Уфимського, Полтавського та Дніпропетровського наукових медичних хірургічних товариств.

Помер 17 травня 1931 року у Дніпропетровську Української РСР від зупинки серця під час проведення операції[5] .

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Про життя та лікарську практику Олександра Олексійовича Абражанова, який працював у заводській лікарні Юрюзані з 1893 по 1899 рік, краєзнавець Л. н. Сурін написав нарис «Чудовий лікар»[6].
  • Іменем А. А. Абражанова названо вулицю в Юрюзані[7].
  • Його ім'ям названо медичний термін Точку Абражанова[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б різні автори Енциклопедія сучасної УкраїниІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  2. Абражанов Александр Алексеевич (1867—1931). Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 19 січня 2022. 
  3. Абражанов Александр Алексеевич. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 19 січня 2022. 
  4. а б Вкарбовані в літопис науки, 2020, с. 10.
  5. АБРАЖАНОВ Александр Алексеевич. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 19 січня 2022. 
  6. Ко дню медицинского работника. Чудесный доктор. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 19 січня 2022. 
  7. В честь профессора из Санкт-Петербурга, спасавшего жизни юрюзанцев, названа эта улица. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 19 січня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Большая медицинская энциклопедия. Том 1. / Главный редактор академик Б. В. Петровский; издательство «Советская энциклопедия»; Москва, 1974.
  • Абражанов Олександр Олексійович // Вкарбовані в літопис науки / уклад. О. І. Вовк, А. В. Григор'єв, С. М. Куделко; гол. ред. В. С. Бакіров. — 2-ге. — Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2020. — С. 10. — 376 с. — ISBN 978-966-285-613-2.

Посилання[ред. | ред. код]