Абраксас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Абраксас

Абраксас або (більш рання форма) Абрасакс  — ім'я космологічної істоти в уявленні гностиків (I–III ст.). Сума цифрових значень грецьких літер, що складають слово (ізопсефія), дорівнює числу 365 Α = 1, Β = 2, Ρ = 100, Α = 1, Σ = 200, Α = 1, Ξ = 60

В системі гностика Василіда Абрасакс — голова (архонт) нижчих еонів (еманацій Божества), що створили 365 небес. У подальшій окультній традиції Абраксас (така форма стала звичною в Середньовіччі) представлявся як єгипетський бог, демон, дуалістичне божество.

Послідовники Василида надавали магічного значення ка́меневі, на якому було вирізане це слово і фігура з людським тулубом, людськими руками, півнячою головою і зміями замість ніг; у правій руці її батіг, у лівій коло чи вінок з подвійним хрестом всередині. Подібні камені знайдені в Азії, Єгипті, частково в Іспанії, куди вони разом з васілидовим вченням занесені присциліанами, а потім були прийняті всіма магічними і алхімічними сектами і в середні століття набули широкого поширення як амулети.

Абраксаса також називали Деміургом, IAO. Його супроводжує сонячна символіка: півень, який щоранку сповіщає про повернення Сонця — символу відродження, і батіг зі щитом, з якими найчастіше він зображувався — символізують жар полуденного Сонця.

Містична фігура видозмінювалася найрізноманітнішим чином і замінювалася різними зображеннями, язичницькими та ін, які нічого спільного з гностицизмом не мають. (Bellermann «Ueber die Gemmen der Alten mit dem Abraxasbilde» (Berlin, 1817—19); Barzilai «Gli Adraxas» (Трієст, 1873).)

У культурі[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]