Абрамов Вадим Карленович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Вадим Абрамов
Особисті дані
Народження 5 серпня 1962(1962-08-05) (62 роки)
  Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Узбекистан
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1979–1980 СРСР «Таврія»  ? (?)
1980–1981 СРСР «Атлантика» ? (?)
1984–1985 СРСР «Наримановець» ? (?)
1985–1987 СРСР «Єшлик»  ? (?)
1987–1988 СРСР «Сохібкор» ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1988–1991 СРСР «Пахтакор» (адмін.)
1991–1992 Узбекистан «Нефтчі» (Фергана) (тр.-селекц.)
2000–2001 Узбекистан «НБУ-Азія» (Ташкент)
2003–2007 Узбекистан «Трактор» (Ташкент)
2005–2008 Узбекистан Узбекистан (помічник)
2007 Узбекистан Узбекистан U-23
2008–2010 Узбекистан «Локомотив» (Ташкент)
2010–2012 Узбекистан Узбекистан
2013 Казахстан «Астана»
2014–2015 Узбекистан «Локомотив» (Ташкент)
2017 Узбекистан «Нефтчі» (Фергана)
2019–2020 Узбекистан «Буньодкор»
2019–2021 Узбекистан Узбекистан

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Вадим Абрамов (узб. Vadim Abramov, нар. 5 серпня 1962, Баку) — радянський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — узбецький тренер, що очолював збірну Узбекистану.

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

Починав займатися футболом у футбольній школі «Нефтчі» з рідного Баку. Виступаючи за юнацьку збірну Азербайджанської РСР, привернув увагу тренера Анатолія Заяєва із сімферопільської «Таврії», який 1979 року запросив юнака до своєї команди. Утім перший досвід дорослого футболу отримав в іншій кримській команді, друголіговій «Атлантиці», до якої вслід за тренером перейшов наступного, 1980 року[1].

Повернувшись 1981 року до Баку, був призваний до армії і спрямований на війну в Афганістані. Демобілізувавшись, вирішив повернутися до футболу і зайнявся пошуком команди в Узбецькій РСР, де проводив відпуску під час військової служби[1]. 1984 року став гравцем місцевої друголігової команди «Наримановець». Згодом змінив ще декілька нижчолігових команд, зокрема грав за «Єшлик» та «Сохібкор», у складі якого і завершив кар'єру футболіста у 1988 році.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Завершивши виступи на футбольному полі, 1988 року отримав запрошення від Сергія Доценка, новопризначеного начальника команди ташкентського «Пахтакора», стати його заступником. Згодом працював адміністратором цієї команди. На початку 1990-х був тренером-селекціонером у клубі «Нефтчі» (Фергана), після чого зосередився на бізнес-діяльності[1].

Повернувся до футболу 2000 року, ставши головним тренером «НБУ-Азія» (Ташкент), згодом також працював з іншими столичними командами — «Трактором» і «Локомотивом», а також був асистентом головного тренера головної збірної Узбекистану і очільником тренерського штабу олімпійської команди країни.

Протягом 2010–2012 років очолював тренерський штаб національної збірної Узбекистану, після чого повернувся на клубну роботу — тренував казахстанську «Астану», знову працював з ташкентським «Локомотивом».

Наступним місцем тренерської роботи був «Нефтчі» (Фергана), головним тренером команди якого Вадим Абрамов був протягом 2017 року, а на початку 2019 року спеціаліст був призначений головним тренером «Буньодкора». Тренував цю команду до укінця 2020 року. З вересня 2019 року за сумісництвом очолював тренерський штаб збірної Узбекистану. Друга каденція Абрамова на чолі узбецької збірної тривала до літа 2021 року.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Нефтчі» (Фергана): 1992, 1993, 1994, 1995
«Нефтчі» (Фергана): 1994
«Локомотив»: 2014
«Локомотив»: 2015
  • Тренер року в Узбекистані: 2011, 2019

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Інтерв'ю на сайті championat.asia [Архівовано 19 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]