Абрамов Федір Олександрович
| Абрамов Федір Олександрович | |
|---|---|
рос. Фёдор Александрович Абрамов  | |
| Народився | 29 лютого 1920[1][2][…] Веркола, Пінезький повітd, Архангельська губернія, РСФРР |
| Помер | 14 травня 1983[2][3][…] (63 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Архангельська область |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | письменник, літературний критик, прозаїк, історик літератури, публіцист, літературознавець, літературознавець, новеліст |
| Сфера роботи | Росія, література[5] і літературознавство[5] |
| Alma mater | філологічний факультет СПбДУ (1948) |
| Заклад | філологічний факультет СПбДУ |
| Знання мов | російська[2][5][…] |
| Мова творів | російська |
| Роки активності | з 1949 |
| Жанр | нарис і повість[d] |
| Партія | КПРС |
| Учасник | Друга світова війна |
| Нагороди |      |
 Абрамов Федір Олександрович у Вікісховищі | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
Федір Олександрович Абра́мов (рос. Фёдор Александрович Абрамов; 29 лютого 1920, село Веркола, Архангельська губернія — 14 травня 1983, Ленінград) — російський радянський письменник, літературознавець, публіцист. Один з найбільш відомих представників так званої «сільської прози», напрямку радянської літератури 1960-1980-х років.
Народився в селянській родині, був молодшим з п'яти дітей. Батько: Олександр Степанович Абрамов (1878—1921), займався візництвом в Архангельську. Мати: Степанида Павлівна, до шлюбу Заварзіна (1883—1947), селянка зі старовірів. Коли Федору був рік, батько помер.
Після закінчення Веркольської чотирирічної початкової школи Абрамов пішов у 5 клас до Кушкопальської школи. У 1933 році переїхав до райцентру — село Карпогори (45 км від Верколи), щоб закінчити десятирічну школу. У 1938 році після закінчення з відзнакою середньої школи був зарахований без іспитів на філологічний факультет Ленінградського університету, який закінчив уже після війни.
- 1941—1943 після 3-го курсу перебував у лавах Радянської армії;
- 1943—1945 — співробітник органів контррозвідки «Смерш»;
- 1948—1951 — аспірант Ленінградського державного університету,
- 1951—1960 — викладач на кафедрі радянської літератури цього ж університету.
З 1949 друкував літературно-критичні статті, з 1950 розпочав літературну діяльність. У літні канікули 1950 року почав писати свій перший роман «Брати і сестри», який був закінчений через шість років. Протягом двох років роман не брали до публікації.
На початку хрущовської відлиги в 1954 році опублікував у журналі «Новый мир» статтю «Люди колгоспного села в післявоєнній літературі», в якій виступив проти прикрашання стану справ на селі. Під загрозою звільнення з ЛДУ був змушений визнати помилковість своєї статті.
Найважливішим твором Абрамова є цикл із чотирьох романів «Брати й сестри» («Братья и сестры»; 1963), «Дві зими й три літа» («Две зимы и три лета»; 1968), «Шляхи-роздоріжжя» («Пути и перепутья»; 1973), «Дім» («Дом»; 1978)[7].
- ↑ Абрамов Фёдор Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ ВУЕ
- Абрамов, Федір Олександрович [Архівовано 3 травня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Народились 29 лютого
- Народились 1920
- Уродженці Архангельської губернії
- Померли 14 травня
- Померли 1983
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Поховані в Архангельській області
- Випускники філологічного факультету Санкт-Петербурзького державного університету
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Лауреати Державної премії СРСР
- Радянські письменники
- Російські письменники
- Письменники Санкт-Петербурга
- Літературні критики СРСР