Абрамов Федір Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Абрамов; Абрамов Федір.
Абрамов Федір Олександрович
рос. Фёдор Александрович Абрамов
Народився29 лютого 1920(1920-02-29)[1][2][…]
Веркола, Пінезький повітd, Архангельська губернія, РСФРР
Помер14 травня 1983(1983-05-14)[2][3][…] (63 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
ПохованняАрхангельська область
Країна СРСР
Діяльністьписьменник, літературний критик, прозаїк, історик літератури, публіцист, літературознавець, літературознавець
Сфера роботиРосія, література[5] і літературознавство[5]
Alma materфілологічний факультет СПбДУd
Закладфілологічний факультет СПбДУd
Мова творівросійська
Роки активностіз 1949
Жанроповідання, нарис, повість[d] і роман
ПартіяКПРС
УчасникДруга світова війна
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Державна премія СРСР
CMNS: Абрамов Федір Олександрович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Федір Олександрович Абра́мов (рос. Фёдор Александрович Абрамов; 29 лютого 1920, село Веркола, Архангельська губернія — 14 травня 1983, Ленінград) — російський радянський письменник, літературознавець, публіцист. Один з найбільш відомих представників так званої «сільської прози», напрямку радянської літератури 1960-1980-х років.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині, був молодшим з п'яти дітей. Батько: Олександр Степанович Абрамов (1878—1921), займався візництвом в Архангельську. Мати: Степанида Павлівна, уроджена Заварзіна (1883—1947), селянка зі старовірів. Коли Федору був рік, батько помер.

Після закінчення Веркольської чотирирічної початкової школи Абрамов пішов у 5 клас до Кушкопальської школи. У 1933 році переїхав до райцентру — село Карпогори (45 км від Верколи), щоб закінчити десятирічну школу. У 1938 році після закінчення з відзнакою середньої школи був зарахований без іспитів на філологічний факультет Ленінградського університету, який закінчив уже після війни.

  • 1941—1943 після 3-го курсу перебував у лавах Радянської армії;
  • 1943—1945 — співробітник органів контррозвідки «Смерш»;
  • 1948—1951 — аспірант Ленінградського державного університету,
  • 1951—1960 — викладач на кафедрі радянської літератури цього ж університету.

З 1949 друкував літературно-критичні статті, з 1950 розпочав літературну діяльність. У літні канікули 1950 року почав писати свій перший роман «Брати і сестри», який був закінчений через шість років. Протягом двох років роман не брали до публікації.
На початку хрущовської відлиги в 1954 році опублікував у журналі «Новый мир» статтю «Люди колгоспного села в післявоєнній літературі», в якій виступив проти прикрашання стану справ на селі. Під загрозою звільнення з ЛДУ був змушений визнати помилковість своєї статті.

Найважливішим твором Абрамова є цикл із чотирьох романів «Брати й сестри» («Братья и сестры»; 1963), «Дві зими й три літа» («Две зимы и три лета»; 1968), «Шляхи-роздоріжжя» («Пути и перепутья»; 1973), «Дім» («Дом»; 1978)[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Абрамов Фёдор Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ а б Czech National Authority Database
  6. ↑ ВУЕ

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Абрамов_Федір_Олександрович&oldid=41905785