Абрамов Федір Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абрамов Федір Олександрович
рос. Фёдор Александрович Абрамов
Народився 29 лютого 1920(1920-02-29)[1][2][…]
Q4107864?, Архангельська губернія, Російська імперія
Помер 14 травня 1983(1983-05-14)[2][3][…] (63 роки)
Ленінград, Російська РФСР, СРСР
Поховання Архангельська область
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg Російська РФСР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність письменник, літературний критик, прозаїк, історик літератури, публіцист
Сфера роботи Росія
Alma mater філологічний факультет СПбДУ[d]
Мова творів російська[2]
Роки активності 1949 — тепер. час
Жанр оповідання, нарис, повість і роман
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Державна премія СРСР

CMNS: Абрамов Федір Олександрович на Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Абрамов Федір Олександрович (29 лютого 1920, село Веркола, Архангельська губернія — 14 травня 1983, Ленінград) — російський радянський письменник, літературознавець, публіцист. Один з найбільш відомих представників так званої «сільської прози», напрямку радянської літератури 1960-1980-х років.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині, був молодшим з п'яти дітей. Батько: Олександр Степанович Абрамов (1878-1921), займався візництвом в Архангельську. Мати: Степанида Павлівна, уроджена Заварзіна (1883-1947), селянка зі старовірів. Коли Федору був рік, батько помер.

Після закінчення Веркольскої чотирирічної початкової школи Абрамов пішов в 5 клас в Кушкопальську школу. У 1933 році переїхав до райцентру - село Карпогори (45 км від Верколи), щоб закінчити десятирічну школу. У 1938 році після закінчення з відзнакою середньої школи був зарахований без іспитів на філологічний факультет Ленінградського університету, який закінчив уже після війни.

  • 1941–1943 після 3-го курсу перебував у лавах Радянської армії;
  • 1943–1945 — співробітник органів контррозвідки «Смерш»;
  • 1948–1951 — аспірант Ленінградського державного університету,
  • 1951–1960 — викладач на кафедрі радянської літератури цього ж університету.

З 1949 друкував літературно-критичні статті, з 1950 розпочав літературну діяльність. У літні канікули 1950 року почав писати свій перший роман «Брати і сестри», який був закінчений через шість років. Протягом двох років роман не брали до публікації.
На початку хрущовської відлиги в 1954 році опублікував у журналі «Новый мир» статтю «Люди колгоспного села в післявоєнній літературі», в якій виступив проти прикрашання стану справ на селі. Під загрозою звільнення з ЛДУ був змушений визнати помилковість своєї статті.

Найважливішим твором Абрамова є цикл із чотирьох романів «Брати й сестри» («Братья и сестры»; 1963), «Дві зими й три літа» («Две зимы и три лета»; 1968), «Шляхи-роздоріжжя» («Пути и перепутья»; 1973), «Дім» («Дом»; 1978)[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Абрамов Фёдор Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б в г ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. SNAC — 2010.
  5. ВУЕ

Посилання[ред. | ред. код]