Абрахам Гіацинт Анкетіль-Дюперрон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абрахам Гіацинт Анкетіль-Дюперрон
фр. Abraham Hyacinthe Anquetil-Duperron
Народився 7 грудня 1731(1731-12-07)[1][2][…]
Париж, Королівство Франція[1]
Помер 17 січня 1805(1805-01-17)[1][3][…] (73 роки)
Париж[1]
Країна  Франція
Діяльність мовознавець, перекладач, індолог, орієнталіст, мандрівник
Галузь сходознавство, зороастризм[5] і Індологія[5]
Посада асоційований членd
Членство Академія надписів та красного письменства[6]
Брати, сестри Louis-Pierre Anquetild[7][1]

CMNS: Абрахам Гіацинт Анкетіль-Дюперрон у Вікісховищі

Абрахам Гіацинт Анкетіль-Дюперрон (7 грудня 1731 — 17 січня 1805) — французький сходознавець, молодший брат Луї-П'єра Анкетіля.

Біографія[ред. | ред. код]

Анкетіль-Дюперрон народився в Парижі 7 грудня 1731 року. Навчався на священика в Парижі, Осері й Амерсфорті, але пристрасть до східних мов привело до того, що він вирішив повністю присвятити себе їхньому поглибленому вивченню. Його постійна присутність в Королівській бібліотеці привернула увагу зберігача рукописів абата Сальєра, чиє заступництво забезпечило вченому маленьку платню як людині, яка вивчає східні мови.

Спершу він зацікавився деякими фрагментами «Відевдати», однієї зі складових «Авести», і склав план поїздки до Індії, щоб виявити інші рукописи Заратуштри. Відповідно до поставленої мети, він 2 листопада 1754 року завербувався рядовим в індійську експедицію, а вже 7 листопада вирушив з Парижа. Після 10-денного маршу Анкетіль-Дюперрон прибув в порт, з якого мав відплисти. Але тут йому повідомили, що правління компанії, вражене його дивним завзяттям до науки, надає повну свободу дій, і вже наступного місяця Анкетіль-Дюперрон офіційно був звільнений від служби і за наказом короля йому виділили маленьку платню в 5 сотень франків. Багато в чому це було заслугою абата Жана-Жака Бартелемі та інших друзів вченого[8].

Незабаром Французька Ост-Індійська компанія надала йому право вільного пересування, і в лютому 1755 року вчений відплив до Індії. Після 10 місяців у дорозі, Анкетіль-Дюперрон 10 серпня 1755 року прибув до Подучеррі. Тут він пробув деякий час з метою оволодіння сучасною перською мовою, а потім поспішив для вивчення санскриту в Чандернагор (суч. Чанданнаґар), куди прибув 22 квітня 1756 року. Незабаром почалася війна між Англією і Францією, і Чандернагор був захоплений. В результаті Анкетіль-Дюперрон повернувся по суші в Подучеррі. Тут він знайшов одного зі своїх братів і відправився на кораблі з ним в Сурат, але, поставивши собі за мету дослідити країну, він незабаром висадився і продовжив шлях пішки. У Сураті, куди він прибув 1 травня 1758 року, Анкетіль-Дюперрон, завдяки наполегливості та терпінню, домігся від зороастрийских жерців того, що хотів: вони навчили його авестійської мови і забезпечили оригінальними авестійськими текстами. Також він досить добре опанував давньоперську і середньоперську мови для перекладу.

Потім він збирався йти у Варанасі, щоб вивчати мови, давнину і священні закони індусів, але військові події змусили його відмовитися від цієї ідеї. Покинувши Сурат 15 березня 1761 року, він прибув в Мумбаї, а вже звідти на англійському судні 28 квітня 1761 року вирушив до Англії[9]. Прибувши в Портсмут, він пробув деякий час в Лондоні та Оксфорді, а потім відправився до Франції. Прибув до Парижа 14 березня 1762 року, маючи в розпорядженні 108 манускриптів, не рахуючи інших старожитностей. За словами самого Анкетіль-Дюперрона, гамір навколо його подорожей і важливість привезених їм манускриптів привернули увагу осіб із вищих верств суспільства[10]. Це дозволило вченому отримати в подальшому допомогу і підтримку для продовження своїх досліджень.

Абат Жан-Жак Бартелемі домігся для нього пенсії у зв'язку з його призначенням перекладачем східних мов у Королівську бібліотеку. У 1763 році Анкетіль-Дюперрон був обраний членом Академії написів та красного письменства і взявся за підготовку публікацій матеріалів, які він зібрав під час своїх східних мандрів. У 1771 році було опубліковано «Зенд-Авеста» в 3 томах, що містила збірники священних текстів зороастризму, життєпис Заратуштри і фрагменти творів, приписуваних цій особі. У 1778 році вчений опублікував в Амстердамі свою працю «Legislation orientale», в якій спробував довести, що сама сутність східного деспотизму є досить невірною. Його «Recherches historiques et geographiques sur L'Inde» з'явилися в 1786—1787 роках і склали частину «Географії Індії» Йозефа Тифенталера. У другому томі цих досліджень був надрукований французький переклад 4 упанішад з перського рукопису[11].

Велика французька революція мала сильний вплив на вченого. Протягом цього періоду він відсторонився від суспільства і провів цей час, занурившись у вивчення знайдених текстів. У 1798 році опублікував «L'Inde en rapport avec l'Europe» в 2 томах в Гамбурзі. З 1801 по 1802 роки було опубліковано латинський переклад з перської мови витягів з упанішад, священних книг індусів. Видання вийшло в 2 томах у Парижі під назвою «Oupnek'hat» — перським еквівалентом санскритського терміна. Це була унікальна суміш латинської, грецької, перської, арабської мов і санскриту. Коли був заснований Національний інститут, Анкетіль-Дюперрон був обраний його членом.

Помер в Парижі 17 січня 1805 року.

Артур Шопенгауер писав, що його знання індійської філософії є результатом читання перекладів Анкетіль-Дюперрона[12]. Перекладами французького вченого був глибоко вражений і філософ К. Я. Краус[13].

Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]

  • Zend-Avesta, Р., 1771.
  • Oupnek'hat, v. 1-2, P., 1801—1802.
  • Legislation orientale, Amst., 1778.
  • Recherches historiques et géographiques sur l'Inde …, v. 1-2, В., 1786-87.
  • Dignité du commerce, et de l'état de commerçant, P., 1789.
  • L'Inde en rapport avec l'Europe, v. 1-2, Hamb. — Brunswick, 1798.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Анкетиль-Дюперрон, Абрам Ясент // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 789.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. Енциклопедія Брокгауз
  5. а б Czech National Authority Database
  6. https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
  7. Анкетиль-Дюперронъ // Энциклопедический лексиконСПб: 1835. — Т. 2. — С. 314.
  8. Kanga K. E. Extracts from the narrative of Anquetil du Perron's travels in India. — Bombay, 1876. — P. 7.
  9. Kanga K. E. Extracts from the narrative of Anquetil du Perron's travels in India. — Bombay, 1876. — P. 37, 45.
  10. Kanga K. E. Extracts from the narrative of Anquetil du Perron's travels in India. — Bombay, 1876. — P. 52.
  11. La Grande-Bretagne Et L'Europe Des Lumieres: Actes De Colloques Decembre 1992 Et Decembre 1993. — Presses de la Sorbonne nouvelle, 1996. — P. 31.
  12. Schopenhauer and Indian philosophy: a dialogue between India and Germany / edited by Arati Barua. — New Delhi, 2008. — P. 71
  13. K. Witz. The supreme wisdom of the Upaniṣads: an introduction. — Delhi, 1998. — P. 38.

Посилання[ред. | ред. код]