Абсалямов Абдурахман Сафійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Абсалямов.

Абсалямов Абдурахман Сафійович
тат. Габдрахман Сафа улы Әпсәләмов, Ğabderaxman Safa uğlı Əpsəlәmov
Народився	15 (28) грудня 1911  Старе Аллагулово, Краснослободський повітd, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер	7 лютого 1979(1979-02-07) (67 років)  Казань, РРФСР, СРСР
Поховання	Татарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані
Країна	Російська імперія  СРСР
Місце проживання	Q110780803?, Казань Kalinina Streetd
Діяльність	письменник, політик, новеліст
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Знання мов	татарська
Роки активності	з 1937
Жанр	оповідання і роман
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди
Абсалямов Абдурахман Сафійович у Вікісховищі

Абдурахма́н Сафі́йович Абсаля́мов (*28 грудня 1911(19111228), Старо-Аллагулов) — татарський радянський письменник.

Член КПРС з 1943.

Народився у с. Старо-Аллагулові (Мордовська АРСР).

Друкується з 1937; перша збірка оповідань — «Сонце щастя» (1941). Найвідоміші: романи «Орлята» (1948), «Газінур» (1953) — про радянську молодь у роки німецько-радянської війни. Робітничій молоді присвячений роман «Незгасні вогні» (1958).

Твори

• Український переклад — Орлята. К., 1955;
• Газінур. К., 1957.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.