Абсалямов Абдурахман Сафійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абсалямов Абдурахман Сафійович
тат. Габдрахман Сафа улы Әпсәләмов, Ğabderaxman Safa uğlı Əpsəlәmov
Народився 28 грудня 1911(1911-12-28)
Старо-Аллагулов
Помер 7 лютого 1979(1979-02-07) (67 років)
Казань, РРФСР, СРСР
Поховання Татарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Місце проживання
Діяльність письменник
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Знання мов татарська
Учасник Німецько-радянська війна
Жанр оповідання і роман
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Радянського Заполяр'я» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією»

Абдурахма́н Сафі́йович Абсаля́мов (*28 грудня 1911(19111228), Старо-Аллагулов) — татарський радянський письменник.

Член КПРС з 1943.

Народився у с. Старо-Аллагулові (Мордовська АРСР).

Друкується з 1937; перша збірка оповідань — «Сонце щастя» (1941). Найвідоміші: романи «Орлята» (1948), «Газінур» (1953) — про радянську молодь у роки німецько-радянської війни. Робітничій молоді присвячений роман «Незгасні вогні» (1958).

Твори[ред. | ред. код]

  • Український переклад — Орлята. К., 1955;
  • Газінур. К., 1957.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]