Перейти до вмісту

Абу-л-Фазл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Абу-л-Фазл
Народився14 січня 1551(1551-01-14)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аґра, Імперія Великих Моголів Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер12 серпня 1602(1602-08-12)[2] (51 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лахор, Імперія Великих Моголів Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаІмперія Великих Моголів Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфілософ
Мова творівперська Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusАкбар-наме Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяіслам Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриФайзі Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Абу-л-Фазл у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Абу-л-Фазл (1551(1551) — 1602) — індійський хроніст та філософ, візир, радник і друг Акбара.

Знайомий з багатьма релігіями та сектами, переконував Акбара додержуватися політики віротерпимості. Вів усе його дипломатичне листування з іноземними державами.

Був убитий за наказом сина Акбара Джахангіра, який боявся посилення впливу Абу-л-Фазла на свого батька.

Написав на фарсі велику хроніку правління Акбара «Акбарнаме», найціннішою частиною якої є «Постанови Акбара» («Анні Акбарі», т. 1-2, Калькутта, 1867-77), що містять описи різних областей Могольської держави, таблиці податкового відомства, різні постанови та автобіографію. Від Абі-л-Фазла також збереглася збірка дипломатичних послань — «Збірка Абу-л-Фазла» («Іншан Абу-л-Фазл»). Стиль Абу-л-Фазла повний риторики та патетики, в його час вважався зразковим.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961