Абу-л-Фазл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абу-л-Фазл
AbulFazlPresentingAkbarnama.jpg
Народився 14 січня 1551(1551-01-14)[1]
Аґра, Імперія Великих Моголів, Індія
Помер 12 серпня 1602(1602-08-12)[2] (51 рік)
Лахор, Пакистан
Країна Fictional flag of the Mughal Empire.svg Імперія Великих Моголів
Діяльність філософ
Мова творів перська
Magnum opus Akbarnamad
Конфесія іслам
Брати, сестри Файзі

CMNS: Абу-л-Фазл у Вікісховищі

Абу-л-Фазл (*1551(1551) — †1602) — індійський хроніст та філософ, візир, радник і друг Акбара.

Знайомий з багатьма релігіями та сектами, переконував Акбара додержуватися політики віротерпимості. Вів усе його дипломатичне листування з іноземними державами.

Був убитий за наказом сина Акбара Джахангіра, який боявся посилення впливу Абу-л-Фазла на свого батька.

Написав на фарсі велику хроніку правління Акбара «Акбарнаме», найціннішою частиною якої є «Постанови Акбара» («Анні Акбарі», т. 1-2, Калькутта, 1867-77), що містять описи різних областей Могольської держави, таблиці податкового відомства, різні постанови та автобіографію. Від Абі-л-Фазла також збереглася збірка дипломатичних послань — «Збірка Абу-л-Фазла» («Іншан Абу-л-Фазл»). Стиль Абу-л-Фазла повний риторики та патетики, в його час вважався зразковим.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961