Абу Саїд Майхані
Абу Саїд Майхані | |
---|---|
перс. ابوسعید ابوالخیر ![]() | |
![]() | |
Народився | 7 грудня 967[1] ![]() Mianad, Хорасан ![]() |
Помер | 12 січня 1049 (81 рік) ![]() Хорасан, Аббасидський халіфат ![]() |
Поховання | Mianad ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Місце проживання | Mianad Нішапур ![]() |
Діяльність | богослов, поет ![]() |
Галузь | суфізм і містицизм ![]() |
Знання мов | перська ![]() |
Посада | Муршид ![]() |
Конфесія | іслам, сунізм і суфізм ![]() |
|
Абу Саїд Фадлаллах ібн Абуль-Хайр Ахмад Майхані (перс. ابوسعید ابوالخیر, знаний як Абу Саїд Майхані; 967, Майхана — 1049, там же) — перський[2] суфіст, один із творців хораської школи містицизму.

Народився 967 року в Майхані (нині — Меана, Туркменістан). Батько був аптекарем, пов'язаний з суфійськими колами. Під його впливом Майхані долучився до містичної практики. На одному з суфійських зборів був представлений поетові Абуль-Касіму Бішру ібн Ясіну (пом. 990 року), який став його першим наставником у суфізмі[3]. Вірші Бішра ібн Ясіна Майхані часто цитував у своїх настановах і проповідях[4].
Юнаком вирушив до Мерви для здобуття знань. У Мерві протягом десяти років вивчав шафіїтське право під керівництвом Мухаммада аль-Хісрі (пом. між 983 і 1000 рр.) й Абдуллаха аль-Каффали (пом. 1026 року). Тлумачення Корану, хадісвознавство і калам Майхані вивчав у Серахсі у Захіра ібн Ахмада (пом. 999 року). Близько 997 року «божа людина» (дивані) Лукман Сарахсі привів його в суфійську обитель до Мухаммада ас-Сарахсі, який переконав його залишити богословські науки[5]. Ас-Сарахсі дозволив йому повернутися в Майхану з наказом проголошувати зікр, повторюючи лише одне слово — «Аллах»[6]. Після повернення на батьківщину Майхані провів майже сім років у повному самітництві[7] і до 1007 (або навіть більше — до 1016) практикував зікр в підвішеному положенні вниз головою під час 40-денного посту (чілла-йі ма'кус)[4].
Першу суфійську хірку отримав у Нішапурі від рук знаменитого суфія Абу Абдуррахмана ас-Суламі (пом. 1021 року), а другу — в Амулі від Ахмада ібн аль-Кассаба[8]. Другу половину свого життя Майхані провів як визнаний суфійський авторитет. Він проповідував як у своєму будинку в Майхані, так і у відокремленій келії (саума'а) на його околицях. Під час поїздок до Нішапуру проповідував в обителі кварталу Аданікубан.
Помер 1049 року в Майхані[4].
Ввів у практику сема музику, танці та пісні еротичного змісту. Це викликало сувору критику на його адресу та різкі звинувачення у відступі від норм шаріату. Деякі богослови «правовірних» суфії навіть звинувачували його в зневірі (куфр)[8]. Незавершений ним хадж був розцінений як свідому зневагу сунни пророка Магомета. Висловлювання Майхані відрізнялися ексцентричністю та суперечливістю. Це дозволяє припустити, що йому були близькі ідеї прихильників школи Абу Язіда Бістамі. У суфійському середовищі прославився тим, що мав дар творити дива (карамат)[4].
Відповідно до вчення маламатія Майхані вів боротьбу з власною гординею здійснюючи соціальне «служіння бідним» (збираючи милостиню, підмітаючи мечеті, очищуючи лазні та відхожі місця). Пізніше цей мотив був перенесений на захист інтересів і потреб своїх учнів, послідовників і жителів округу[4].
Створена Майхані місцева суфійська школа не набула широкого поширення. 1154 року вона повністю припинила своє існування. Цього року повсталі огузькі роди розорили весь Хорасан і загинуло 115 осіб з нащадків Абу Саїда Майхані[4].
Майхані вважається першим суфійським шейхом, який розробив для своїх учнів, які жили в обителі, кодекс норм поведінки та правил гуртожитку. Правила гуртожитку в обителі складалися з 10 пунктів і згодом були доповнені характеристикою 10 обов'язкових якостей наставника та 10 необхідними рисами характеру для учня[4].
Раніше його вважали автором трактатів «Аль-Масабіх», написаний арабською «Макамат-і арба'ін», написаний перською. Наразі доведено, що він не міг бути автором цих праць і приписуваних йому численних чотиривіршів (рубаят). Як свідчать біографи Майхані, покликаючись на його власні слова, віршів він ніколи не писав[4].
- ↑ Center for the Great Islamic Encyclopedia Abū Saʿīd b. Abī al-Khayr // Encyclopaedia Islamica
- ↑ Bloch, Ernst (2019). Avicenna and the Aristotelian Left. New York: Columbia University Press. с. 76. ISBN 9780231175357.
Abu-Sa’Id Abul-Khayr (967-1049) was a Persian Sufi.
- ↑ Акимушкин, 1991, с. 10.
- ↑ а б в г д е ж и ИТБРИ, 1998, с. 159.
- ↑ Nicholson, Reynold Alleyne (1921). Studies In Islamic Mysticism. At The University Press. с. 6.
- ↑ Annemarie Schimmel: Mystische Dimensionen des Islam. Die Geschichte des Sufismus. Lizenzausgabe. Insel-Verlag, Frankfurt am Main u. a. 1995, ISBN 3-458-33415-7 (Insel-Taschenbuch 1715), S. 343.
- ↑ Annemarie Schimmel: Mystische Dimensionen des Islam. Die Geschichte des Sufismus. Lizenzausgabe. Insel-Verlag, Frankfurt am Main u. a. 1995, ISBN 3-458-33415-7 (Insel-Taschenbuch 1715), S. 343.
- ↑ а б Акимушкин, 1991, с. 11.
- Прозоров С. М. (сост. и отв.ред.). Ислам на территории бывшей Российской империи. Энциклопедический словарь. Выпуск 1.
- Акимушкин О. Ф. Абу Саид Майхани // Ислам: энциклопедический словарь / С. М. Прозоров. — М — 315 с.
- Али Джамниа, Мухаммад. Байат, Можде. Под суфийским плащом. Истории об Абу Саиде и его мистические наставления. — М.: «Старклайт», 2002.
- Абу Саид Майхани // Литературная энциклопедия. — М
- Жуковский В. А. Жизнь и речи старца Абу. Санкт-Петербург, 1899.
- Жуковский В. А. Тайны единения с богом в подвигах старца Абу. Санкт-Петербург, 1899.