Абу Саїд Усман III
| Абу Саїд Усман III | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1383 Мариніди, Марокко[1] |
| Помер |
21 жовтня 1420 Фес, Марокко[1] ·політичне вбивство[1] |
| Країна |
_(1554-1659).svg){kind=small} Мариніди |
| Діяльність | правитель, воєначальник |
| Посада | султан |
| Конфесія | сунізм |
| Рід | Мариніди |
| Батько | Абу'л Аббас Ахмад аль-Мустансир |
| Брати, сестри | Абу Амір Абдалах ібн Ахмад, Абдул-Азіз II ібн Ахмад і Abu Zayyan Muhammad IVd |
| Діти | Абд аль-Хакк II |
Абу Саїд Усман III (араб. عثمان الثاني المريني; нар. 1383 — 21 жовтня 1420) — 21-й маринідський султан Марокко в 1398—1420 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Маринідів. Син султана Ахмада I. Народився 1383 року. 1398 року після смерті брата Абдаллаха успадкував трон. На цей час держава перебувала в складній економічній ситуації через постійні епідемії та посухи, що спричинили голод, місцеві намісники ставали більш незалежними.
Спочатку поринув у розваги, передавши кермо візирам. Втім зрештою поступово став займатися державними справами. 1401 року відправив війська, які повалили Абу Мухаммада I, султана Тлемсена, що перед тим позбавив трону Абу Заяна II, вірного васала Маринідів. На трон було посаджено Абу Абдаллаха I.
1410 року залога Гібралтара, що належав гранадському еміру Юсуфу III, перейшла на бік Усмана III. Війська Маринідів зайняли низку замків у районі Гібралтарської протоки, порти Марбелья і Естелона. В цей час Гранадський емірат на півночі протистояв Кастидії і Арагону. Втім у 1411 році маринідське військо зазнало поразки й відступило до Гібралтару. Брат султана — Абу Саїд — внаслідок зради мусив здати фортецю. Усман III відправив листа до Юсуфа III з проханням стратити брата за здачу. Втім той надав Абу Саїду військо, з яким він рушив проти Усмана III.
Разом з тим 1411 року під час нової боротьби за трон між Заянідами поставив султаном Тлемсеном свого претендента — Абу-Маліка I.
1415 року португальське військо на чолі з Жуаном I, королем Португалії, захопило Сеуту. 1419 року Усман III спробував відвоювати місто, проте зазнав невдачі. Це в свою чергу знищило авторитет султана серед знаті та військовиків. В результаті внаслідок заколоту 1420 року Усмана III було повалено та вбито. Новим султаном поставлено його сина Абд аль-Хакка II.
Джерела[ред. | ред. код]
- Hills, George (1974). Rock of Contention: A history of Gibraltar. London: Robert Hale & Company. ISBN 0-7091-4352-4.
- Abun Nasr, J.M. (1987). A History of the Maghrib in the Islamic period. Cambridge University Press.
- ↑ а б в Zurara G. E. cronica dos gramdes e notavees feitos do illustre e muito nobre S[eñor Dom Pedro de Meneses Conde de Villa Reall primeiro Capitam e Governador que foy na cidade de Ceita / a qual foy ajuntada e escrita neste vollume per mandado do muito alto e muito eccelente e muyto poderoso Principe elRey Dom Afonso o Quinto de Portugal e do Algarve e S[enh]or da dita cidade e dalcacer que este mesmo Rey ganhou junto com ella per mym Gomez Eanes dazurara profeso Cavaleiro e Come[n]dador da Orde[m] de Christo e seu Coronista e Guarda Mor do Tombo destes seus Reynos] — 1600.