Абу Ях'я Абу Бакр
| Абу Ях'я Абу Бакр | |
|---|---|
| Народився | 1207[2][1] |
| Помер |
липень 1258[1] Фес, Марокко[1] ·хвороба[d] |
| Країна |
 Марокко_(1554-1659).svg){kind=small} Мариніди |
| Національність | Бербери[3] і Зенати[3] |
| Діяльність | суверен, правитель |
| Титул | султан[1] і емір |
| Посада | емір і емір |
| Конфесія | іслам і сунізм |
| Рід | Мариніди |
| Батько | Абд аль-Хакк I |
| Брати, сестри | Усман I ібн Абд аль-Хакк[3], Мухаммад I ібн Абд аль-Хакк[3] і Абу Юсуф Якуб[3] |
| Діти | Умар аль-Мустафік[3] |
Абу Ях'я Абу Бакр ібн Абд аль-Хакк (араб. أبو يحيى بن عبد الحق; нар. 1207 — 1258) — 1-й султан Марокко в 1244—1258 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син шейха і султана Абд аль-Хакка I. Вірно служив старшим братам Усману і Мухаммаду. Після загибелі останнього у 1244 році прийняв титул султана, який визнав альмохадський халіф ас-Саїд, зверхність якого Абу Ях'я Абу Бакр визнав.
У 1245 році зайняв Мекнес, який оголосив своєю столицею. Втім швидко відновив стосунки з халіфом, якому надав війська проти Заянідів і Хафсидів. 1248 року після загибелі ас-Саїда в засідці знову почав війну проти Альмохадів, завдавши поразки Альмохадам біля Герсифа і захопивши Фес. Його Абу Ях'я Абу Бакр оголосив столицею своєї держави. Продовжив наступ на Альмохадів, 1255 року зайнявши регіон Тафілальт з містом Сіджильмаса. Кордоном між Маринідами і Альмохадами став Високий Атлас. Водночас уклав мирні угоду з Заянідами і Хафсидами.
Помер 1258 року. Йому спадкував син Умар, але того швидко повалив стрийко Абу Юсуф Якуб.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Ulrich Haarmann: Geschichte der Arabischen Welt. C.H. Beck München, 2001 ISBN 3-406-38113-8