Абісинська кішка
Абісинська кішка  | |
|---|---|
 | |
| Доросла особа | |
| Походження | Єгипет |
| Індексація породи | ABY |
| Вага самців | 3,5-5 кг |
| Вага самок | 2,5-4 кг |
| Стандарти породи | |
| TICA | стандарт |
| ACF | стандарт |
| CCA | стандарт |
| Кіт свійський (Felis catus) | |
Абісинська (абіссинська[1][2] або абісінська[3][4]) (англ. Abissinian, ABY) — порода кішок, що має особливе забарвлення (зональне), схоже на забарвлення зайців або кроликів. На тілі немає ніякого малюнка. Таке забарвлення забезпечується тим, що кожен волосок має смуги, які чергуються (тікінг) — світлі (жовті або охристі) і темні (чорні або коричневі). Відбувається це тому, що при розвитку волосся в ньому впереміш відкладається то темний, то світлий пігмент. У зайців або кроликів на волоску є тільки одне темне кільце, тоді як в абісинських кішок два або три (подвійний або потрійний тікінги). Таке забарвлення також називають агуті.
Існує кілька гіпотез походження породи. Одна з них — походження кішок від місцевих порід, у яких у результаті мутації виникло подібне забарвлення.
Інша версія — походження породи від завезених з Північної Африки тварин. Причому в сучасних кішок Північної Африки подібне забарвлення не зустрічається, тому що подібні кішки існували в давнину. Можливо, предок породи був вивезений з південно-східної Азії або Афганістану. Є навіть версія походження абісинок від диких кішок.
Одним із предків вважається дика африканська кішка, що жила на території Абісинії (нині Ефіопія). У 1868 році британська військова експедиція привезла таку кішку з Ефіопії у Велику Британію, де з нею була продовжена селекційна робота. У Великій Британії абісинські кішки як порода були вперше зареєстровані в 1882 році. До 1970 року ця порода була визнана у всіх країнах світу. Тепер вона має популярність у багатьох країнах.
Офіційно зареєстрували породу тільки в 1904 році, а через три роки пара сріблястих абісинських красунь вирушила до Америки. Під час війни багато породи тварин мало не зникли, і абісинська кішечка не стала винятком. Друге народження в Європі вона отримала вже після закінчення другої світової війни за допомогою американських заводчиків.
Характер в абісинки життєрадісний, жвавий, ласкавий. Це дуже рухлива, активна, грайлива кішка, не любить бути замкненою в тісних приміщеннях. Потребує простору. Добре утримувати або вигулювати її у вольєрі. Тварина дуже слухняна, легко дресирується. Можна привчити приносити предмети. Має ніжний і мелодійний голос.
Приплід в абісинок не такий численний, як в інших порід домашніх кішок (у середньому 3-4 кошенят). Спостерігається відхилення від нормального співвідношення статей у потомстві: переважною статтю є самці (на одну абісинську кішку припадає 2-3 коти). Кошенята дозрівають рано.
Абісинські кішки — це тварини середнього розміру, стрункі, гнучкі. Тіло міцне, м'язисте, трохи витягнуте, підібране, пропорційне. Спина міцна, розвинена. Груди широкі й досить глибокі. Кінцівки міцні, довгі й стрункі. Тварина стоїть ніби «навшпиньках». Лапи маленькі, вузькі, овальні. Хвіст відносно довгий, звужується від основи до загостреного кінця. Кінчик хвоста рухливий.
Голова невелика, клиноподібної форми, з м'якими обрисами. Мордочка ледь позначена. Ніс прямий, середньої довжини. Підборіддя сильне, опукле. Вуха великі, вертикально поставлені, широкі в основі, широко розставлені. Мають заокруглені кінці з китицею волосся. Брови й повіки темні. Очі великі, виразні, мигдалеподібної форми, трохи косо посаджені. Колір інтенсивний — від бурштиново-золотавого до зеленого. Шия коротка, витончена, елегантно вигнута.
Головна прикраса абісинської кішки — це її шерсть. Коротка і блискуча, вона переливається різними кольорами. А все завдяки тикингу: кожен волосок на тілі абісиньки має відразу кілька відтінків.
Шерсть абіссінської кішки характеризується унікальним генетичним патерном, відомим як тікінг. Кожна окрема волосина має від 2 до 4 смуг різного кольору, що чергуються і обов'язково закінчуються темним кінчиком. Попри певні розбіжності між фелінологічними організаціями щодо переліку «визнаних» варіацій, чотири базові забарвлення є загальноприйнятими в усьому світі.
- Дикий (Ruddy / Usual): Найпоширеніший тип. Тепла червонувато-коричнева основа (підшерсток) з чорним тікінгом. «Дикий» вигляд доповнюється темною лінією вздовж хребта та чорним кінчиком хвоста.
- Соррель (Sorrel / Cinnamon): Насичений мідно-червоний колір з шоколадно-коричневим тікінгом. У цьому забарвленні повністю відсутній чорний пігмент.
- Блакитний (Blue): М'який сіро-блакитний тікінг на тлі теплого бежевого (вівсяного) підшерстя.
- Фавн (Fawn): Ніжний рожево-бежевий колір (відтінок «кава з молоком») з тікінгом кольору темного какао.
- Срібляста серія: Визнається системами WCF, FIFe та TICA, проте наразі не визнана консервативною CFA. У таких котів теплий підшерсток замінений на чисто-білий (сріблястий), що створює ефект мерехтіння. До цієї групи належать чорний сріблястий, соррель сріблястий, блакитний сріблястий та фавн сріблястий.
- Рідкісні варіації: Асоціація TICA та британська GCCF також визнають шоколадне та лілове забарвлення, які є проміжними за інтенсивністю між диким та фавном.
Абіссінські кошенята народжуються значно темнішими за дорослих особин. Остаточна інтенсивність тікінгу та теплота фонового кольору формуються поступово і повністю встановлюються лише у віці від 12 до 18 місяців. Будь-які залишкові смуги на лапах або шиї (так звані «намиста») вважаються серйозними недоліками за стандартами всіх організацій.
Типове забарвлення абісинської кішки
Два кошеняти у підлітковому віці
Голова кішки у профіль
Кіт на виставці
Чотири 2-місячні кошеняти
Двоє кошенят
- ↑ Л.В. Корейба, Т.В. Ізотова. Поширення дистоції родів у самиць м'ясоїдних в умовах ветеринарної клініки приватного підприємства // Науково-технічний бюлетень НДЦ біобезпеки та екологічного контролю ресурсів АПК. — 2015. — Вип. 3. — № 1. — С. 25–28.
- ↑ Л. М. Томіленко. Термінологічна лексика в сучасній тлумачній лексикографії української літературної мови. — Івано-Франківськ : Фоліант, 2015. — С. 46.
- ↑ Щербакова, Ю. В. Зміна концентрації фолікулостимулюючого гормону та естрадіолу у домашніх кішок протягом естрального циклу та за введення синтетичних аналогів прогестерону // Біологія тварин. — 2015. — Вип. 17. — № 1. — С. 163–170.
- ↑ Академічний тлумачний словник (1970—1980). Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
Заведия Т. Л. Сучасна енциклопедія любителя кішок: 1500 корисних порад фахівців. — Донецьк : БАО, 2004. — ISBN 966-548-910-0.
Все про котів та собак - Абісинська кішка[недоступне посилання]