Авакум (пророк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ікона Авакума з пророчого ряду церкви Преображення, Кижі, XVIII ст.

Авакум (від аккадського Хавакук, івр. חבקוקח‎) — один з 12 малих біблійних пророків Старого Заповіту, походив від коліна Симеонового. Проповідував близько 650 р. до Р. Х[1]. Його пророцтва, що складаються з трьох коротких голів, становлять 8-му книгу збірника 12 Малих пророків (Тре-ассар) в єврейському каноні. Зі змісту його писання, де він скаржиться на пригнічення слабих сильними і говорить (Ав. 1:6) про завойовницькі походи халдеїв, можна припустити, що він жив у часи першого нашестя халдеїв на Єрусалим, при царі Йоакимі. Думка юдейських талмудистів, що Авакум — це син Шунамитянки, яку воскресив Єлисей (IV, Книга Царів 4), не має ніяких підстав, інакше Авакум мав би бути старше 300 років. Мова Авакума велична і дихає силою. Його молитва в III главі як за формою, так і за змістом — витончений псалом.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пророк Авваку́м. azbyka.ru (ru). Процитовано 2017-12-14. 

Джерело[ред. | ред. код]

  • Енцеклопедичний словник Брокгауза та Ефрона