Авалонія
Авалонія — мікроконтинент (або, якщо точінше, террейн[1]), що існував в палеозойську еру (з раннього ордовика по силур[1]). Фрагменти кори цього зниклого материка є підмурівком південно-західної частини Великої Британії, а також Зони східного узбережжя Північної Америки. Цей континент послужив також основою для багатьох найстаріших гір Західної Європи, Атлантичної Канади і берегових територій Сполучених штатів. Авалонія названа на честь півострова Авалон, розташованого у Ньюфаундленді.
Авалонія утворилася з вулканічної дуги на північному узбережжі Гондвани. Незабаром відбувся рифтогенез, і утворився цілий «архіпелаг» мікроконтинентів. З цих мікроконтинентів Авалонія стала дрейфувати першою. Позаду нього утворився океан Реїкум, океан Япетус, що розташовувався спереду, був стиснутий. Згодом Авалонія зіткнулася з древнім континентом Балтика, потім з Лаврентією (так сформувалася Лавразія), а, зрештою, з Гондваною, що завершило утворення надконтиненту Пангея. Коли Пангея розкололася, залишки Авалонії були розділені рифтом, який поклав початок Атлантичному океану.
Розвиток[ред. | ред. код]
Імовірно, територія Авалонії спочатку була вулканічною дугою біля зони субдукції на околиці Гондвани. Уздовж цієї зони субдукції формувалися вулканічні острівні дуги, пізніше зімкнулися з Гондваною. Вулканічна активність почалася 730 мільйонів років тому і тривала приблизно до 570 мільйонів років тому, тобто до епохи пізнього неопротерозою[2] .
У ранньому кембрії в ході розпаду надконтиненту Паннотія Авалонія відкололася від околиці Гондвани і почала рух у Північному напрямку. Це незалежний рух даного материка почалося з 60 ° південної широти.
Рухаючись на північ, Авалонія поступово зближалася з іншим континентом — Балтикою. Наприкінці ордовику і початку силуру сталося зіткнення східного краю Авалонії з Балтикою, яка в той час перебувала у проміжку від 30 ° до 55 ° південної широти, поступово повертаючись проти годинникової стрілки. Цікаво, що протягом цих переміщень велика частина всіх континентів розташовувалася біля екватора, а Сахара над південним полюсом.
У пізньому силурі і ранньому девоні, Балтика і Авалонія, що з'єдналися, поступово зімкнулися з Лаврентією, починаючи з боку Авалонії, що зараз є террейном США і Канади. В результаті сформувався материк, відомий під назвою Лавруссія. Результатом цього зіткнення були прояви складчастості і горотворення (орогенезу), а саме Каледонська складчастість або рання фаза акадського орогенезу в Північній Америці. На момент завершення даного етапу дрейфу палеозойських материків Британія розташовувалася на 30° південної широти, в той час як Нова Шотландія — приблизно на 45°.
У пермі до Лавруссії приєдналася Арморика, що включала Іберію, — ще один мікроконтинент, що відколовся від Гондвани. Потім з Лавруссія з'єдналася і власне з Гондваною. Ці зіткнення послужили причиною герцинської складчастості, а в Північній Америці — пізньої фази акадського орогенезу. В результаті об'єднання Лавруссії з Гондваною та іншими материками в пізньому карбоні сформувався надконтинент Пангея. При цьому колишня Авалонія опинилася в центральній частині Пангеї, поблизу екватора, проте частково затоплена мілководним морем.
В юрському періоді відбувся поділ Пангеї на Лавразію (північну частину) і Гондвану (південну), причому Авалонія стала частиною Лавразії. У крейдяному періоді остання розкололася на Північну Америку і Євразію, при цьому західна частина Авалонії опинилася в Північній Америці, а східна — в Європі.
Як тільки від Гондвани відкололася африканська частина, Іберійська плита знову почала рухатися. Це останній рух започаткував альпійський орогенез, зокрема, утворення Піренеїв, що відбулося протягом міоцену і пліоцену . Як результат, наразі фрагменти Авалонії можна знайти на обох берегах Гібралтарської протоки.
Наслідки[ред. | ред. код]
Частина Великої Британії, що утворилася з Авалонії, практично повністю збігається з Англією і Уельсом. В інших місцях Європи, фрагменти Авалонії також можна знайти в горах Арденнах в Бельгії, на північному сході Франції, півночі Німеччини, північному заході Польщі, південному сході Ірландії і північно-західному узбережжі Піренейського півострова (територія Іспанії і Португалії). Також із залишків Авалонії сформувалася територія Чехії (область Богемія).
Частина Британсько-Бельгійського сегмента Європи в епоху кам'яновугільного періоду утворювала острів, що вплинуло на розташування родовищ вугілля; такі в цьому регіоні мали такі назви, як, скажімо, «Лондонсько-Брабантський масив». Його величина справила вплив на геологічну структуру ділянки між вищезазначеними горами Арденнами і Мідлендз, вплинувши також на складки земної кори, що утворили в результаті так званого «Герценського орогенезу».
На території Канади, залишки Авалонії включають в себе, насамперед, півострів Авалон, місцезнаходження якого — південний схід Ньюфаундленду, також південна частина провінції Нью-Брансвік, частина Нової Шотландії, нарешті, Острів Принца Едуарда. У США залишки Авалонії представлені північним узбережжям штату Мен, територією острова Род-Айленд (повністю, зокрема, місто Джеймстаун), і іншими частинами узбережжя Нової Англії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Palaeos Earth: Paleogeography: Avalonia. palaeos.com. Архів оригіналу за 21 листопада 2013. Процитовано 8 жовтня 2013.
- ↑ Woodcock, N. & Strachan, R., eds, (2000) Geological History of Britain and Ireland, Blackwell, pp 127–139.
Література[ред. | ред. код]
- L. Robin M. Cocks, W. S. McKerrow und A, C. R. van Staal: The margins of Avalonia. Geological Magazine, 134(5): 627–636, London 1997 ISSN 0016-7568
- L. Robin M. Cocks und Trond H. Torsvik: European geography in a global context from the Vendian to the end of the Palaeozoic. In: D. G. Gee und R. A. Stephenson (Hrsg.): European Lithosphere Dynamics. Geological Society London Memoirs, 32: 83-95, London 2006 ISSN 0435-4052
- Lexikon der Geowissenschaften. Erster Band A bis Edi. 500 S., Spektrum Akademischer Verlag, Heidelberg & Berlin 2000. ISBN 3-8274-0299-9
- Christopher R. Scotese, Richard K. Bambach, Colleen Barton, Rob van der Voo und Alfred K. Ziegler: Paleozoic base maps. Journal of Geology, 87: 217–233, Chicago 1979 ISSN 0022-1376
- Roland Walter: Erdgeschichte Die Entstehung der Kontinente und Ozeane. 5. Aufl., 325 S., de Gruyter, Berlin & New York. ISBN 3-11-017697-1
Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]
- Мапа, що показує Авалон в епоху ордовицького періоду
- Взаємне розташування Авалонії і Гондвани [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
| ||||||||||||||||||||||||
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
