Перейти до вмісту

Аванос

Аванос
тур. Avanos Редагувати інформацію у Вікіданих
Координати 38°42′54″ пн. ш. 34°50′48″ сх. д. / 38.715° пн. ш. 34.846666666667° сх. д. / 38.715; 34.846666666667
Країна
АдмінодиницяНевшехір[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Внутрішній поділ
  • Kalabad, Türkelid, Özkonakd, Altıpınard, Büyükayhand, Çavuşind, Göynükd, İğdelikışlad, Sarılard, Topaklıd Редагувати інформацію у Вікіданих
  • Висота центру920 ± 1 м Редагувати інформацію у Вікіданих
    Офіційна моватурецька мова (Невшехір)
    Населення14 968 осіб (2022) Редагувати інформацію у Вікіданих
    Часовий поясUTC+3[2] і TRS[d][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Телефонний код511 Редагувати інформацію у Вікіданих
    Поштовий індекс50500 Редагувати інформацію у Вікіданих
    Автомобільний код50 (Невшехір)
    GeoNames322965
    OSMr281083 ·R
    Офіційний сайтavanos.gov.tr Редагувати інформацію у Вікіданих
    Аванос. Карта розташування: Туреччина
    Аванос
    Аванос
    Аванос (Туреччина)
    Мапа
    CMNS: Аванос у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

    Авано́с (тур. Avanos) — місто в центральній частині Туреччини, що знаходиться на території провінції Невшехір, на території історичного регіону Каппадокія.

    Місто розташоване на берегах річки Кизил-Ірмак, найбільшої в Туреччині. Середня висота над рівнем моря — 920 м. Відстань до найближчого великого міста Кайсері складає 55 км, до столиці Анкари — 218 км[3]

    Населення Аваноса складало за оцінками[4]:

    • 2009 — 11872 осіб
    • 2013 — 13250 осіб
    • 2017 — 13390 осіб

    Аванос є центром традиційного гончарства.[5][6]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. 1 2 GEOnet Names Server — 2018.
    2. 1 2 https://www.lexpera.com.tr/resmi-gazete/metin/gun-isigindan-daha-fazla-yararlanmak-amaciyla-butun-yurtta-uygulanan-ileri-saat-uygulamasinin-devam-3
    3. Аванос, Невшехір. Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018.
    4. Міста провінції Невшехір на сайті citypopulation.de [Архівовано 2 березня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
    5. Катерина Качур, Богдан Гдаль. Як стають в Туреччині майстрами. Рукотвори, 28 липня 2013. Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018.
    6. Еріш, М. (2011). Короткий огляд мистецтва турецького періоду республіканської доби [Архівовано 3 березня 2018 у Wayback Machine.]. Східний світ, (1), 52-60.