Авдикович Орест Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Авдикович Орест Львович
Avdykovych O.jpg
Орест Авдикович
Псевдо Данило Троян
Народився 16 лютого 1877(1877-02-16)
с. Дубківці, нині у складі с. Раштівці Гусятинського району Тернопільської області
Помер 29 жовтня 1918(1918-10-29) (41 рік)
Відень
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність письменник

Авдикович Орест Львович у Вікісховищі?

О́рест Льво́вич Авдико́вич (псевдонім — Данило Троян, 16 лютого 1877, с. Дубківці, нині у складі с. Раштівці Гусятинського району Тернопільської області — 29 жовтня 1918, Відень, похований у м. Перемишль, нині Польща) — український письменник, педагог, літературознавець. Чоловік відомої промисловця, меценатки Климентини Авдикович-Глинської.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї греко-католицького священика- москвофіла о. Лева Авдиковича.[1][2] Дитинство пройшло в селі Голешів (нині Жидачівського району Львівщини).[3]

Закінчив Львівську гімназію. У 1898 році навчався в гірничій академії в місті Леобен (Австрія). У 1901 році закінчив філософський факультет Львівського університету.

Учителював у Перемишлі: спершу в польськомовній гімназії, від 1903 року — в українській гімназії і водночас в Українському ліцеї для дівчат. Від 1905 року — перший адміністратор і префект гімназійного інституту, від 1909 — професор гімназії. Був завідувачем української бібліотеки для учнів і куратором драматичного гуртка, керував літературною секцією.

Від 1908 року — голова Перемишльської філії Товариства наукових викладів імені Петра Могили.

Дружина Климентина Авдикович-Глинська відома як промисловець, меценат.

Творчість[ред. | ред. код]

Дебютував белетристичним нарисом «Шекс» у газеті «Діло» (27 і 28 травня 1898 року). Друкувався у львівському виданні «Руслан» і «Літературно-науковому віснику».

У збірках оповідань «Поезія і проза» (1899), «„Моя популярність“ та інші оповідання» (1905) реалістично змалював життя дрібної шляхти та сільської інтелігенції.

У творах «Гуси», «До місяця», «Звечора», «Останні скарби» та інших наближався до «нової школи» в українській літературі, подаючи на основі монологів, діалогів психологізовані пластичні малюнки з життєвих випадків, концентруючи увагу на душевних зрушеннях, нюансах думок і почуттів героя.

Під впливом польського модерніста Станіслава Пшибишевського звертається до відображення розірваної свідомості зневіреного в житті інтелігента в мініатюрах із химерним сюжетом або ж узагалі без фабули: ліричних медитацій, елегій чи потоку свідомості ліричного героя, який дослухається до «музики своїх нервів»; до символічно-метафоричного змалювання його фантастичних візій, поєднуючи натуралістичний підхід до психологічного аналізу з лірико-символістичною експресією. Всі ці риси проявилися в збірках оповідань «Нарис одної доби» (1899), «Нетлі» (1900), «Метелики» (1900), «Демон руїни» (1901).

У прозі Авдикович став предтечею прихильників українського модерну, передусім «Молодої Музи».

У 1914 році написав оповідання, в яких осудив Першу світову війну («На згарищах», містерії «Ой, у рідному краю, на дикому полі» та інших).

У містерії «Ой у рідному краю та на дикому полі» (1918) помітні елементи містики.

Твори[ред. | ред. код]

Авдиковичу належать літературознавчі розвідки:

Видав збірки оповідань:

  • «Поезія і проза» (1899),
  • «Нарис одної доби» (1899),
  • «Нетлі» (1900),
  • «Метелики» (1900),
  • «Демон руїни» (1901),
  • «„Моя популярність” та інші оповідання» (1905).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. деякі джерела вказують на Сороки, нині Бучацького р-ну
    [1]
  2. Орест Авдикович. Сороцький нарисист.
  3. Полєк В., Нахлік Є. (ЕСУ). Авдикович Орест Львович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 20. — ISBN 966-528-197-6.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]