Авдіївка (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станція Авдіївка

Донецьк / Ясинувата — Очеретине
Донецька залізниця
Ясинуватська дирекція
м. Авдіївка

Вокзал станції Авдіївка
48°08′56″ пн. ш. 37°43′59″ сх. д. / 48.14889° пн. ш. 37.73306° сх. д. / 48.14889; 37.73306Координати: 48°08′56″ пн. ш. 37°43′59″ сх. д. / 48.14889° пн. ш. 37.73306° сх. д. / 48.14889; 37.73306
Рік відкриття 1884 (133 роки)
Кількість колій 9
Кількість платформ 2
Тип платформ(и) 1 бічна,
1 острівна
Форма платформи пряма
Відстань до Києва, км 787
Відстань до Чаплиного, км 134
Відстань до Донецька, км 26
Відстань до Ясинуватої, км 22
Код станції 482803 ?
Код «Експрес-3» 2214039 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса

Авді́ївка — вантажно-пасажирська залізнична станція Придніпровської залізниці (до грудня 2014 року — Донецької залізниці) на лінії Донецьк / Ясинувата — Очеретине між станціями Ясинувата-Пасажирська/Донецьк (22 км/26 км) та Очеретине (14 км)[1].

Розташована у місті Авдіївка Донецької області.

Історія[ред.ред. код]

Вантажні потяги на станції Авдіївка

Заснування станції й пов'язують із будівництвом Катерининської залізниці у 18811884 роках. Своєю назвою станція зобов'язана найближчому селу (на відстані 2—3 версти), яке вважається одним із найстаріших в цій місцевості. В перші роки експлуатації залізниці в Авдіївці було збудоване оборотне депо для паровозів станцій Гришине та Юзове. Станція вже відправляла свої перші вантажі. Станом на 1885 рік, станція Авдіївка відправила 10 тис. пудів пшениці, 8 тис. пудів жита, 1 тис. пудів вівсу, 8 тис. пудів ячменю, 7 тис. пудів вугілля. Обсяги прибуття вугілля на станцію Авдіївка становили 208 тис. пудів.

До революції 1917 року станція Авдіївка була великим залізничним адміністративним центром, головною транзитною станцією напряму Авдіївка — Катеринослав, а також єдиною сортувальною станцією східної частини головного ходу Катерининської залізниці, яка формувала вантажні потяги до Катеринослава, й навіть Долгинцевого та П'ятихаток. У 1911 році станція Авдіївка приймала 2100 вагонів на добу (1000 — зі сходу, 1100 — з заходу) й відправляла понад 2000 вагонів на добу. Вагонообіг мав чітку тенденцію до збільшення. Втім, сама Авдіївка власні вантажі відправляла дрібними партіями, в тому числі — хлібні відправлення, — до 6 вагонів на добу. Серед відправлених вантажів у 1911 році фігурували: пшениця — 12 тис. пудів, мука пшенична — 2 тис. пудів, сіль — 2 тис. пудів, нафта — 1 тис. пудів, гас — 2 тис. пудів, вугілля — 46,3 млн. пудів, ліс — 4 тис. пудів. Усі вантажі, окрім пшениці й муки, станція відправляла шляхом формування й переформування вантажних потягів. Прибуття вантажів по Авдіївці за аналогічний період складало: мука пшенична — 363 тис. пудів, жито — 24 тис. пудів, мука житня —12 тис. пудів, овес — 14 тис. пудів, ячмень — 1,91 млн. пудів, сіль — 8 тис. пудів, нафта — 52 тис. пудів, гас — 10 тис. пудів, вугілля — 116 тис. пудів, дрова — 31 тис. пудів, ліс — 636 тис. пудів.

На станції, окрім оборотного, числилося основне депо для дільниць до Микитівки, Горлівки, Дебальцевого на 40 стійл (127 паровозів, 818 робітників), а також ремонтні майстерні, матеріальний склад. Для освітлення станції, депо й прилеглої території була побудована електрична станція. Для завантаження паровозів обладнали залізну механічну естакаду на 40 засіків (200 пудів кожен). Також був зведений єдиний на лінії гуртожиток телеграфістів на 29 осіб із кухнею, їдальнею та бібліотекою. Загальна протяжність станційних колій у 1912 році складала 37,5 верст, у 1917 році — 39,0 верст. Колійний розвиток складався більш ніж із 70 колій, з них понад 15 – тупикових. Маневрову роботу на станції забезпечували до 10 паровозів. Станом на 1917 рік по станції числилися: пасажирська будівля площею майже 60 кв. сажнів, пасажирська платформа довжиною 357,5 сажнів, проміжна платформа, телеграф, 2 водонапірні вежі, 3 пакгаузи загальною площею майже 50 кв. сажнів, крита товарна платформа площею 61,5 кв. сажнів, відкрита товарна платформа площею 39 кв. сажнів, вугільний склад площею 509 кв. сажнів, поворотне коло, вагонні ваги системи Каца вантажопідйомністю 4200 пудів, 8 гідравлічних кранів, 6 орендних ділянок під склади вантажів та інші потреби. Штат станційних працівників складався із начальника станції та 7 його помічників, 20 конторників, 9 сигналістів, 28 сторожів, 3 завідувачів маневрами, 18 складачів, 21 зчіплювача, 15 провідників, 106 стрілочників, 2 касирів, 1 помічника касира, 4 переписувачів вагонів, 3 вагарів, 2 пломбувальників.

Одним із «вузьких місць» станції було її водопостачання, і в рамках вирішення цієї проблеми, починаючі з 1892 року, в 2-3 верстах від станції були пробиті артезіанські свердловини та «бруклінські колодязі».

При станції виникло велике торгівельне селище (12 тис. чол.) із церквою, школою, садом для гулянь, клубом із власною бібліотекою, лікарня на 60 койок з інфекційним відділенням. Загальна площа відомчого житла в пристанційному селищі перевищувала 3 тис. кв. сажнів. Поблизу станції — 2 села (по 7 тис. жителів у кожнім); поруч із селом Авдіївка були відкриті напівкустарний цегельно-черепичний завод, а також кар’єр кварцового піску. Крім того, в околиці працювали 2 млини і баластний кар'єр (до 350 вагонів каміння на рік).

Пасажирське сполучення[ред.ред. код]

Через бойові дії з 2014 року рух приміських поїздів здійснюється лише на ділянці Авдіївка — Очеретине — Чаплине[2].

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  2. Розклад руху приміських поїздів