Авраменко Никифор Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Никифор Антонович Авраменко
09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник
Nykyfor Avramenko.jpg
200 px
Загальна інформація
Народження 22 лютого 1893(1893-02-22)
Верхньодніпровськ, Катеринославська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть 21 вересня 1973(1973-09-21) (80 років)
Ломжа, Білостоцьке воєводство, Польща Польська Народна Республіка
Національність українець
Військова служба
Роки служби 19181952
Приналежність Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Вид ЗС Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Рід військ Українська Народна Республіка Сухопутні війська
Формування Запорізький корпус Армії УНР
Війни / битви Перша світова війна
Радянсько-українська війна
Перший Зимовий похід
Нагороди та відзнаки
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Георгіївський хрест 4 ступеня

Ники́фор Анто́нович Авра́менко (*22 лютого 1893, Верхньодніпровськ —†21 вересня 1973, Ломжа) — сотник армії Української Народної Республіки, учасник бою під Крутами. Автор книги «Спомини запорожця».

Життєпис[ред. | ред. код]

Никифор Авраменко народився 1893 року у місті Верхньодніпровськ Катеринославської губернії. У 1916 році закінчив Миколаївське інженерне училище. Брав участь у Першій світовій війні, був нагороджений відзнакою Святого Георгія IV ступеня. Останнє звання у російській армії — поручник.

З листопада 1917 року служив у військах Української Центральної Ради.

1917 року Никифор Авраменко викладав в одній із двох Житомирських шкіл прапорщиків, де навчався Данило Терпило (). Відтак сотник Авраменко можливо був його учителем.[1]

З 9 лютого 1918 року — комендант штабу Окремого Запорізького загону (згодом — бригади та дивізії). З 17 листопада 1918 року — комендант штабу Лівобережного фронту під командуванням полковника Петра Болбочана.

З 22 січня 1919 року — комендант штабу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу, згодом — старшина штабу 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР. У серпні 1920 року у боях з червоноармійцями отримав поранення правої руки.

На еміграції жив у Польщі. Тривалий час мешкав у Познані. Помер у 1973 році. Похований на цвинтарі в Познані на Юникові. Могила збереглася[2]. Могила розташована у західному виступі цвинтаря (GPS: 52.387134, 16.82128) – поле 25, 11 ряд, 2 кватера, могила №2. Разом з Н. Авраменком поховані Роман Авраменко та Юлія Авраменко. Дата поховання - 24.09.1973 р.[3]

Автор книги — документального свідоцтва «Спомини запорожця».

Вшанування[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка у місті Верхньодніпровськ на Січеславщині

21 липня 2013 року, в рамках відзначення 120-ліття з дня народження та 40-ліття з дня смерті сотника Никифора Авраменка, у Верхньодніпровську відкрили пам'ятну дошку на будинку парафії Апостола Андрія Первозванного УПЦ КП по вулиці Дидишка, 2. Вшанувати бійця прибули не лише мешканці Верхньодніпровська, але й гості з Дніпропетровської, Кіровоградської, Запорізької, Київської, Черкаської областей, міста Києва та українці з Польщі. Галина Авраменко, рідна донька сотника, яка мешкає у Познані, передала до Верхньодніпровська землю з могили батька. Ця земля, в пам'ять про Авраменка, була розсипана над клумбою з квітами, що на подвір'ї церкви.

Панотець УПЦ КП Дмитро Гедз, разом зі своєю громадою, підготував концерт хористів, які співали народних та стрілецьких пісень. В пам'ять про загиблих бійців Армії УНР лунала молитва, мешканців та гостей міста було запрошено до поминального столу.

Вшанувати Никифора Авраменка не прибули представники місцевої влади, проігнорувавши запрошення організаторів. Натомість урочисту подію відвідали численні нащадки сотника із Запоріжжя та Кропивницького.[4]

Меморіальну дошку було встановлено коштом жертводавців Благодійного фонду «Героїка».

Галерея[ред. | ред. код]

Никифор Авраменко з синами.jpg
Никифор Авраменко з синами на еміграції в Польщі. 1950-ті роки.

Виноски[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]