Аврорін Валентин Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аврорін Валентин Олександрович
Народився 10 (23) грудня 1907
Тамбов, Російська імперія[1]
Помер 26 лютого 1977(1977-02-26) (69 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність мовознавець, соціолінгвіст
Alma mater Факультет географії та геоекології Санктпетербурзького державного університетуd
Галузь мовознавство
Заклад Російський державний педагогічний інститут імені О. І. Герцена
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Членство Академія наук СРСР
Партія КПРС
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»

Валенти́н Олекса́ндрович Авро́рін (рос. Валенти́н Алекса́ндрович Авро́рин; *23 грудня 1907, Тамбов, Російська імперія — 26 лютого 1977, Ленінград, СРСР) — радянський мовознавець, фахівець у галузі тунгусо-маньчжурських мов, зокрема, нанайської та орочської мов, фольклорист; член-кореспондент АН СРСР.

В 1930 році В. О. Аврорін скінчив навчання на історико-етнологічному факультеті Ленінградського державного університету.

26 липня 1964 року В. О. Авроріна обрано членом-кореспондентом АН СРСР.

Валентин Аврорін — професор кафедри загального мовознавства гуманітарного факультету Новосибірського університету, перший декан факультету.

В. О. Аврорін є дослідником проблем типології мов., історичної компаративістики, соціолінгвістики.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Грамматика нанайского языка (т. 1—2, 19591961) (рос.)
  • Языки и фольклор народов сибирского Севера (1966) (рос.)
  • Очерки по синтаксису нанайского языка (под ред. академика И.И. Мещанинова), Л., 1948;
  • О классификации тунгусо-маньчжурских языков (XXV Международный конгресс востоковедов. Доклады делегации СССР. М., 1960);
  • Нанайский язык (Языки народов СССР. Монгольские, тунгусо-маньчжурские и палеоазиатские языки, т. 5, Л., 1968)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Аврорин Валентин Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.