Автобіографізм Тараса Шевченка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Автобіографі́зм Тара́са Шевче́нка;— відображення в творчості Тараса Шевченка (творах літературних і образотворчого мистецтва) подій з його життя чи викликаних ними настроїв. 'Автобіографізм Тараса Шевченка' & nbsp; - відображення в творчості Тараса Шевченка (творах літературних и образотворчого мистецтва) подій з его життя чи ввикликаних ними настроїв. Автобіографізм є одніює з характерних особливостей творчості Тараса Шевченка. Автобіографізм є одніює з характерних особливо творчості Тараса Шевченка. Він полягає в асоціативній єдності епізодів з біографії автора з життям героя, в близькості настроїв автора і його ліричного героя. ВІН Полягає в асоціатівній єдностів епізодів з Біографії автора з життям героя, в блізькості настроїв автора и его лірічного героя. Автобіографічний елемент часто виявляється в авторських роздумах і ліричних відступах. Автобіографічній елемент часто віявляється в авторських роздумів и лірічніх відступах. Автобіографізм у творах Тараса Шевченка має виразно соціальний характер. Автобіографізм у творах Тараса Шевченка має виразності соціальний характер. Почуття письменника так тісно зливаються з почуттями його героїв, що важко визначити межу, яка віддаляє думки героя від думок автора. Почуття письменника так тісно зливаються з почуттям його героїв, що важко визначіти межу, яка віддаляє думки героя від думок автора. В персонажів виявляються риси характеру самого Шевченка, епізоди з їхнього життя — це окремі події з життя поета. У персонажів виявляються риси характеру самого Шевченка, епізоді з їхнього життя & nbsp; - це ОКРЕМІ події з життя поета. Автобіографічний елемент характерний і для лірики, ліроепічної поезії й художньої прози Шевченка. Автобіографічній елемент характерний и для лірики <! - Лірика Тараса Шевченка & nbsp; - майбутня стаття з Шевченківського словнка ->, ліроепічної поезії й художньої прози Шевченка. Вже в ранніх романтичних поезіях-думах («Тече вода в синє море», «Тяжко-важко в світі жити») ліричний герой близький до фольклорного образу козака-сироти, втілював тодішні почуття Шевченка (самотність, туга за рідними, Україною), хоча ці переживання були лише однією з граней багатого емоціями світу молодого поета й художника. Вже в ранніх романтичних поезія х - дума х ( «Тече вода в синє море», «Тяжко-Важко в мире жити») ліричний герой Близько до [ [фольклор]] ного образу козак а - сироти, втілював тодішні почуття Шевченка (самотність, туга за ріднімі, Україною), хоча ЦІ переживання були лишь однією з граней багатого емоціямі світу молодого поета й художника . У таких поезіях як «На вічну пам'ять Котляревському», «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «До Основ'яненка» ліричного героя, крім романтичних рис, наділено й рисами великої життєвої конкретності. У таких поезіях як «На вічну пам'ять Котляревському», «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «До Основ'яненка» лірічного героя, крім романтичних рис, наділено й рисами великої жіттєвої конкретності. Він є перехідним до так званого авторського «я», яке з'явилося в ліриці періоду «трьох літ». ВІН є перехіднім до так званого АВТОРСЬКОГО «я» Будьласка з'явилося в ліриці ПЕРІОДУ «трьох літ». З опануванням реалістичного методу художнього відображення дійсності зростала в Шевченковій поезії і вага автобіографічного елемента, який підпорядковано створенню художньо типізованого образу автора-оповідача. З опануванням реалістичного методу художнього відображення дійсності зростав в Шевченковій поезії і маса автобіографічного елемента, Який підпорядковано створенно художньо типізованого образу автора-оповідача. В образі оповідача в поемах «Гайдамаки» і «Катерина» автобіографічні моменти введено за принципами асоціативності: блукання Катерини — і власні спогади поета

« В образі оповідача в поезіях «Гайдамаки» и «Катерина» автобіографічні моменти введено за принципами асоціатівності: блукання Катерини & nbsp; - и Власні спогади поета
« «
кохання Яреми до Оксани — і зіставлення:
« Далекий шлях пані брати,
Знаю его, знаю ...
«
кохання Яреми до Оксани & nbsp; - и зіставлення:
« «
В поемі «Гайдамаки» виступає й неприкрите маскою оповідача авторське «я», що уособлює типізований образ поета-громадянина: у згадках з дитинства поета — про сирітські блукання й розповіді діда про Коліївщину, в звертанні до недолугих критиків. Так і у вступі до поеми «Мар'яна-черниця» — присвяті Оксані Коваленко — згадує Шевченко своє втрачене кохання, а в епілозі до поеми «Кавказ» звертається до загиблого друга Якова де Бальмена. Автобіографічними є ліричні поезії періоду «трьох літ»: «Чого мені тяжко, чого мені нудно», «Заворожи мені, волхве», «Гоголю», «Три літа», частина віршів циклу «В казематі», більшість поезій періоду заслання, вірші останніх років життя — «Доля», «Марку Вовчку», поезії «Якби з ким сісти хліба з'їсти», «Чи не покинуть нам, небого» інтимні ліричні поезії, п Таким и я колись-то був.
Минуло, дівчата ... ".
«

У Поемі « Гайдамаки » Виступає й непрікріте маскою оповідача авторське« я », что уособлює тіпізованій образ співає а - громадянин а: у згадка з дитинства поета & nbsp; - про сірітські блукання й Розповіді діда про Коліївщину, в звертанні до недолугих крітіків. Так і у вступі до поеми «Мар'яна-черниця» & nbsp; - прісвяті Оксані Коваленко & nbsp; - згадує Шевченко своє Втрачений кохання, а в епілозі до поеми «Кавказ» звертається до Загибла одного Якова де Бальмена. Автобіографічнімі є Ліричні поезії ПЕРІОДУ «трьох літ»: «чого мені тяжко, чого мені нудно», «Заворожи мені, волхве», «Гоголю», « три літа », частина віршів циклу« В казематі », більшість поезій ПЕРІОДУ заслання, вірші останніх років життя & nbsp; -« Доля »,« Марку Вовчку », поезії« Якби з ким сісті хліба з'їсти »,« [ [Чи не покинуть нам, небого]] »Інтимні Ліричні поезії, п рисвячені [[Коваленко Оксана Степанівна|О. рісвячені Про. Коваленко, Г. Коваленко, Г. Закревській, Л. Закревській, Л. Полусмаковий та інші. Полусмаковий]] та інші. Автобіографічний елемент є у віршах, де поет вилив почуття, пережиті недавно («І знов мені призвела», «Якось то йдучи уночі» та інші), і в поезіях, присвячених минулим подіям («Якби ви знали паничі», «А. О. Козачковському», «І золотої, й дорогої»). Автобіографічній елемент є у Віршах, де співає вілів почуття, пережіті недавно ( «І знов мені прізвела», «Якось то йдучи уночі» та інші), и в поезіях, присвячений минулим подіям ( «Якби ви знали панічі», «А . О. Козачковському »,« І золотої, й дорогої »). Значне місце посідає узагальнений автобіографічний елемент у Шевченкових повістях: спогади про дитинство («Княгиня»), епізоди з життя в Петербурзі й навчання в Академії мистецтв («Художник»), докладні описи поїздок на Україну («Музикант», «Капітанша», «Прогулянка з задоволенням и не без моралі». Події юності, поїздки по Україні й життя на засланні зображено в творах Шевченка з погляду зрілої людини, за плечима якої багатий і гіркий життєвий досвід. Таке переосмислення біографічного матеріалу — психологічне перевтілення автора в образ свого героя, введення фактів з особистого життя в сюжетно завершені історії персонажів, створених фантазією письменника, — є однією з характерних рис творчої манери Шевченка. Значне місце посідає узагальненій автобіографічній елемент у Шевченкових повістях: спогади про дитинство ( «Княгиня»), епізоді з життя в Петербурге й навчання в Академії мистецтв ( «Художник»), докладні описи поїздок на Україну ( «Музикант», «Капитанша», «Прогулянка з задоволенням і не без моралі». Події юності, поїздкі по ​​Україні й життя на засланні зображено в творах Шевченка з подивимось зрілої людини, за плечима якої багатий и гіркій життєвий досвід. Таке переосмислені біографічного матеріалу & nbsp; - психологічне Перевтілення автора в образ свого героя, введення Фактів з особістом життя в сюжетно завершені історії персонажів, Створення фантазією письменника, & nbsp; - є однією з характерних рис Творчої манери Шевченка. писала майбутня письменниця:КосМос

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Кодацька Л. Ф., Смілянська В. Л. Автобіографізм // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976. — С. 20—21.