Автозаводська вулиця (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Автозаводська вулиця
Київ
Автозаводська вулиця Київ 2011 01.JPG
На початку вулиці
Місцевість Пріорка
Район Оболонський
Колишні назви
892-га Нова
Загальні відомості
Протяжність 2,5 км
Координати початку 50°29′54″ пн. ш. 30°27′45″ сх. д. / 50.4985694° пн. ш. 30.4625000° сх. д. / 50.4985694; 30.4625000Координати: 50°29′54″ пн. ш. 30°27′45″ сх. д. / 50.4985694° пн. ш. 30.4625000° сх. д. / 50.4985694; 30.4625000
Координати кінця 50°31′12″ пн. ш. 30°27′13″ сх. д. / 50.5201111° пн. ш. 30.4536194° сх. д. / 50.5201111; 30.4536194
Поштові індекси 04074, 04114
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Second Line logo.svg «Оболонь»
Kiev Metro Second Line logo.svg «Мінська»
Kiev Metro Second Line logo.svg «Героїв Дніпра»
Автобуси А 32, 100 (по вул. Полярній);
102 (по вул. Ярослава Івашкевича)
Трамваї Т 12, 17, 19;
11, 16 (по вул. Семена Скляренка)
Тролейбуси Тр 24 (по вул. Ярослава Івашкевича;
6, 32, 33 (по вул. Полярній)
Маршрутні таксі

Мт  581;

Мт  180, 464, 502, 530 (по вул. Ярослава Івашкевича)
Зупинки громадського транспорту

Вул.Скляренка Інститут ім.Багуля Вул.Лугова Вул.Полупанова Вул.Дубровицька Вул.Миколи Гулака

Вул.Полярна
Найближчі залізничні станції з. п. Вишгородська (на початку)
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10002
У проекті OpenStreetMap r530692
Мапа
CMNS: Автозаводська вулиця (Київ) на Вікісховищі

Автозаводська́ ву́лиця — вулиця в Оболонському районі міста Києва, місцевість Пріорка. Пролягає від вулиці Семена Скляренка, Резервної і Добринінської до Полярної вулиці.

Прилучаються вулиці Казанська, Боровиковського, Попова, Шахтарська, Ярослава Івашкевича, Лугова, Радомишльська, Пріорська, Дубровицька, Берестецька, Миколи Гулака, Автозаводський провулок і вулиця Академіка Навашина.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла в середині XX століття під назвою 892-га Нова. Сучасна назва — з 1953 року[1]. Згодом до неї приєднано більшу частину Старозабарської вулиці. Остання виникла в XIX столітті (назва — від місцевості Забара). Решту Старозабарської вулиці, що простяглася від Автозаводської (поблизу вулиці Пріорської) до вулиці Академіка Навашина і зберігала свою первісну назву, ліквідовано у 1983 році в зв'язку зі знесенням старої забудови.

Установи та заклади[ред. | ред. код]

Заклади науки та освіти[ред. | ред. код]

Медичні заклади[ред. | ред. код]

  • Протитуберкульозний диспансер № 1 (№ 68)

Промисловість[ред. | ред. код]

  • Третій Київський авторемонтний завод (№ 76)

Пам'ятники та меморіальні дошки[ред. | ред. код]

Будинок № 2, в якому розташований Інститут надтвердих матеріалів, є пам'яткою історії. У ньому працювали в 1956–1978 роках Герой Соціалістичної Праці (1963), засновник і перший директор інституту Валентин Бакуль, а в 1960–1970 роках — Максим Бабич. На будинку встановлені меморіальні дошки:

  • з нагоди випуску перших синтетичних алмазів (1961)
  • на честь Валентина Бакуля (барельєф; бронза, граніт; відкрито у 1979 році, скульптор О. Кошовий)
  • на честь Максима Бабича.

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 29 грудня 1953 року № 2610 «Про найменування міських вулиць» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 674, арк. 104–113. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]