Автомагістраль А45 (Франція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Автомагістраль А45
фр. Autoroute A45
Загальні дані
Країна  Франція
Мережа автодорога Франціїd
Номер A45
Довжина 40 кілометр
OpenStreetMap 4850451 ·R (Рона, Луара)

CMNS: Автомагістраль А45 у Вікісховищі

Автомагістраль A45 була запропонованою автомагістраллю в центральній Франції, яку заплановано відкрити в 2015 році. Робота була припинена після початкових досліджень у 1993 році. Її контролюватиме автодорожня компанія, про яку ще не повідомлялося[1]. Це буде платна дорога. Вона замінить A47, яка відома як застаріла і схильна до аварій. Вона буде перебувати в приватному управлінні, щоб мати можливість витримувати інтенсивний трафік, який буде принесений до нього через наплив автомобілістів на A45, які зараз їздять по A47. Проект офіційно припинений у 2018 році.

Історія[ред. | ред. код]

Спочатку маршрут A45 пролягав від П’єр-Беніт до Бріньє з однією смугою в кожному напрямку, пізніше її було розширено, щоб включити дві смуги в будь-якому напрямку. Тепер цей розділ називається A450.

Перші техніко-економічні обґрунтування для його будівництва почалися в 1993 році (попередні дослідження між 1995 і 1996 роками були відкриті для обговорення в 1997 році. [A45-F 1]), а дослідження для попереднього проекту проводилися з 1999 по листопад 2005 року. Публічне розслідування щодо A45 проходило з 24 листопада 2006 року по 20 січня 2007 року. 17 липня 2008 року після grenelle de l'environnement міністр екології та регіонального розвитку Жан-Луї Борлу оголосив проект таким, що має суспільну користь. Після цієї заяви жодні роботи не розпочалися, і проект наразі призупинено.

План і цілі проекту[ред. | ред. код]

Як альтернатива А47[ред. | ред. код]

Схема передбачає подвоєння A47 між Сент-Етьєном і Ліоном, точніше між П'єр-Беніте і Фуйюзом.

Проект був ініційований в результаті дебатів, що відбулися в 1993 році і відхилив проект розширення A47, оскільки було зроблено висновок, що буде надто важко розширити A47 там, де вона перетинає дві комуни, Живор і Рів-де-Ж'є. Крім того, існувала потреба в альтернативній автомагістралі A47 на випадок серйозних аварій або інтенсивного руху. Незважаючи на свої недоліки, A47 фактично є єдиним поточним маршрутом для автомобільного руху між Ліоном і Сент-Етьєном[A45-F 1].

Міністерським рішенням від 12 лютого 1999 року було встановлено п’ять транспортних розв’язок: у Ла-Фуйлуз (A72), Валле д’Онзон (D 3 і на північ від Сент-Етьєна), Сен-Шамон (A47), Рів-де-Ж’є ( A47 і D 342 ex-D 42), а також у Бріньє (D 386 ex-N 86)[A45-F 1].

Проект A45, орієнтовна вартість якого становить 1,3 мільярда євро без урахування податків, буде управлятися невизначеною автодорожньою компанією. Проект передбачає будівництво чотирьох тунелів та одинадцяти віадуків. В обмін на це компанія отримає виручку від зборів [A45-F 1] і, за розпорядженням Жана-Луї Борлу, субсидію від місцевих органів влади у розмірі від 520 до 700 мільйонів євро[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Autoroute A 45 : Évaluation économique et sociale. Архів оригіналу за 2 квітня 2012.   (13.3 MB), partie F – 1.3. Présentation générale du programme, pp. 408-411.
  1. а б A45. L'appel d'offres au point mort !. Journal des Entreprises. 8 жовтня 2010. Архів оригіналу за 12 October 2010. Процитовано 24 січня 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]